ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2011 року Справа № 2а/2370/1456/2011
09 год. 20 хв.
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді –Чубар Т.М.,
секретар –Кузнецов В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків,
ВСТАНОВИВ:
До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області, в якому просить стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість зі сплати страхових внесків за жовтень-грудень 2010 року в розмірі 535 грн. 30 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, має непогашену заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за жовтень-грудень 2010 року в розмірі 535 грн. 30 коп., заходи з погашення якої залишені відповідачем без задоволення.
Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи в судове засідання не з’явився, на адресу суду направив клопотання, в якому просить суд провести засідання без участі представника управління, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи за адресою, визначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 19500, Черкаська область, м. Городище, вул. Радянська, 28, в судове засідання не з'явився, про причину своєї неявки не повідомив, заперечення на позов не надав, а тому суд вирішив провести розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів справи.
Відповідно до ч. 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-IV від 09.07.2003р. (далі по тексту –Закон № 1058).
Страхувальниками, що згідно статті 17 Закону № 1058, в редакції, що діяла до 01.01.2011р., зобов’язані, окрім іншого нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески є, зокрема застраховані особи, зазначені в п. 3 статті 11 цього Закону, як то фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (п. 5 статті 14 Закону № 1058).
Статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду зазначені вище страхувальники набувають з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду зокрема на підставі відповідної заяви або відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Судом встановлено, що відповідач –фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності Городищенською районною державною адміністрацією Черкаської області 04.11.1995р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.02.2011р.).
З огляду на викладені вище норми Закону № 1058 відповідач є страхувальником, в розумінні цього Закону, та зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України за реєстраційним номером НОМЕР_2.
05 лютого 2011 року управлінням Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області було проведено перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено акт № 30 про порушення відповідачем ч. 6 статті 20 Закону № 1058 в частині несплати в повному обсязі страхових внесків за жовтень-грудень 2010 року на загальну суму 535 грн. 30 коп. При цьому у періоді, що перевірявся, платник перебував на спрощеній системі оподаткування.
Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності»№ 727/98 від 03.07.1998р. (надалі по тексту –Указ № 727), суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спрощений режим оподаткування доходів шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
За змістом Указу № 727 суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї. Так, відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (п. 3 Указу № 727).
Відповідно до п. 6 даного Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Разом з тим, згідно п.п. 3, 4 статті 18 Закону № 1058 страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, що справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Таким чином, вирішуючи питання щодо застосування нормативно-правового акта, суд виходить з того що преамбулою до Закону № 1058 визначено, що останній розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, саме останній, як зазначалось вище, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Згідно зі статтею 5 Закону № 1058 в редакції, що діяла до 01.01.2011р., цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Отже, на думку суду, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є спеціальним законом щодо правовідносин, що є предметом розгляду в даній адміністративній справі.
Відповідно до п.п. 4 п. 8 Прикінцевих положень Закону № 1058 в редакції, що діяла до 01.01.2011р., фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
За приписами статті 1 Закону № 1058 мінімальний страховий внесок це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Згідно статті 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»№ 2154-VI від 27.04.2010р. мінімальний розмір заробітної плати становив з 1 липня 2010 року 888 грн., з 1 жовтня 2010 року –907 грн., з 1 грудня 2010 року –922 грн.
Відповідно до ч. 2 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»№ 400/97-ВР від 26.06.1997р. в редакції, що діяла до 01.01.2011р., на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокатів, їх помічників, приватних нотаріусів, інших осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу –33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного п. 2 статті 2 цього Закону.
Таким чином, відповідач повинен сплачувати страхові внески до Пенсійного фонду України з 01 липня 2010 року по 30 вересня 2010 року в сумі 294 грн. 82 коп. (888х33,2%) та з 01 жовтня 2010 року по 30 листопада 2010 року в сумі 301 грн. 12 коп. (907х33,2%) за кожен місяць, в грудні 2010 року розмір страхових внесків становить 306 грн. 10 коп.
Пунктом 6 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, зазначених у п. 5 статті 14 цього Закону, базовим звітним періодом є квартал. Згідно ч. 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до ч. 2 статті 106 Закону в редакції, що діяла до 01.01.2011р., суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Керуючись п. 8.2 п. 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003р., у зв’язку з несплатою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в установлені строки позивачем на адресу відповідача, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, була направлена вимога № Ф-30 від 05.02.2011р. на суму 535 грн. 30 коп., отримана відповідачем 22.02.2011р.
Частиною 3 статті 106 Закону в редакції, що діяла до 01.01.2011р., визначено, що протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
У разі ж незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, страхувальник узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вимога про сплату недоїмки № Ф-30 від 05.02.2011р. в порядку узгодження не оскаржувалась, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України за жовтень-грудень 2010 року в розмірі 535 грн. 30 коп. протягом встановленого для їх сплати строку не сплачені.
Оскільки право територіального органу Пенсійного фонду на звернення до суду з позовом про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка виникла до 01.01.2011р., передбачено ч. 3 статті 106 Закону № 1058 в редакції, що діяла до 01.01.2011р., суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за жовтень-грудень 2010 року в розмірі 535 грн. 30 коп.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області 535 (п’ятсот тридцять п’ять) грн. 30 коп. заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за жовтень-грудень 2010 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Т.М. Чубар
Повний текст постанови виготовлений 13 квітня 2011 року.