Справа №2-2946/2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2007 року                       Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого - судді Савицької Н.В.

при секретарі - Кухарській Т.В.

з участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Ольховського М.В.

третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну

справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луцької

міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво. Покликається на те, що він являється власником 9/50 частин житлового будинку з надвірними будівлями за АДРЕСА_1.

До вищезазначеної частини житлового будинку, позивач без належного дозволу та належно затвердженого проекту самочинно побудував приміщення (А-1 за № № 2-2; 2-4) та гараж (Ж-1), згідно технічного паспорту.

Просить суд, визнати за ним право власності на самочинно збудоване нерухоме майно: приміщення (А-1 за № № 2-2; 2-4) та гараж (Ж-1), що розташовані по АДРЕСА_1, згідно технічного паспорту.

Ухвалою суду від 16.04.2007 р. до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача залучено - Климович Марію Іванівну.

Третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову.

Представник відповідача Ольховський М.В. в судовому засіданні позов визнав та не заперечував проти його задоволення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав зазначених в заяві. Просив суд, позов задовольнити. Від стягнення судового збору з відповідача відмовився.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Як вбачається зі змісту ст. 376 п. 5 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 являється власником 9/50 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі договору

дарування від 10.10.1984 р. за № 3-3538 посвідченого нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Сушик Л.А. (а.с. 5-6 ).

Відповідно до виписки з рішення від 15.05.1986 р. за № 180, позивач являється власником земельної ділянки по АДРЕСА_1.(а.с. 36).

В судовому засіданні встановлено, що позивач, самочинно добудував до житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 приміщення (А-1 за №№ 2-2; 2-4) та гараж (Ж-1), згідно технічного паспорта.

Згідно експерного висновку МП фірми „Локо" про відповідність дійсним державним будівельним, санітарно - гігієнічним та протипожежним нормам від

29.12.2006         року технічний стан самочинної добудови до житлового будинку,

самочинного будівництва гаража на АДРЕСА_1 в цілому

задовільний. Тріщин в несучих конструкціях не виявлено. Будівництво здійснено без

порушення державних будівельних, санітарних і пожежних норм та правил ( а.с. 21-

30).

З довідки Головного управління МНС України в Волинській області від

19.02.2007         року № 04/1113 вбачається, що ГУ МНС України у Волинській області

погоджує протипожежні відстані від самовільної добудови до житлового будинку та

будівництво гаража на земельній ділянці по АДРЕСА_1 до

будівель ОСОБА_3 по вул. АДРЕСА_2(а.с.32).

Згідно довідки Луцької міської санітарно-епідеміологічної станції вбачається, що Луцька міська санепідемстанція погоджує самовільну забудову на АДРЕСА_1 (а.с. 31).

Відповідно до акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта садибної забудови, житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 прийнятий в експлуатацію (а.с. 45-46 ).

Отже, на думку суду, враховуючи ту обставину, що самочинне будівництво до житлового будинку не порушує права інших осіб, здійснено без належного дозволу та належно затвердженого проекту, проте, з додержанням державних будівельних, санітарних і пожежних норм та правил, суд приходить до висновку, що слід визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на самочинне будівництво: приміщення (А-1 за №№ 2-2; 2-4) та гараж (Ж-1), що розміщене по АДРЕСА_1, Волинської області.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11 ,57, 58, 59, 60, 88, 208, 209, 210, 212,213,214,215 ЦПК України; ст.ст. 328, 375, 376,383,392, ЦК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинне будівництво, а саме: приміщення (А-1 за №№ 2-2; 2-4) та гараж (Ж-1), згідно технічного паспорта, що знаходиться по АДРЕСА_1.

На рішення може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.