Справа №2-2764/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

14 травня  2007 року                                                                            місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.

при секретарі Захаровій Н.А.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Бірюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Луцької міської ради про визначення часток у спільній сумісній власності та визнання права власності на спадкове майно,

встановив:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до відповідача про визначення часток у спільній сумісній власності та визнання права власності на спадкове майно.

Свій позов обґрунтовують тим, що після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на частину будинку АДРЕСА_1. Нотаріальною конторою у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно було відмовлено у зв'язку з тим, що будинок був побудований ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час шлюбу, а тому є їх спільною сумісною власністю, і частки кожного з співвласників не визначені.

Просять визначити частки у спільній сумісній власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, та визнати за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3, а саме по ¼  частині будинку по АДРЕСА_1 кожному.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, просить визнати за нею право власності на 1А частину будинкуАДРЕСА_1 та за ОСОБА_2 - на 3/4 його частини.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подавши суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності та позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнала та не заперечувала відносно його задоволення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається із копії договору про надання і безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності, ОСОБА_4 на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради надано право безстрокового користування земельною ділянкою площею 594 кв.м. АДРЕСА_1 (а.с. 5-6).

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії І-ЕГ № 402891, 16 жовтня 1960 року ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_2 та після одруження отримала прізвище "ОСОБА_2" (а.с. 7).

З копії будинкової книги вбачається, що ОСОБА_4 є власником будинку АДРЕСА_1 (а.с. 15-24).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ЕГ № 026618( а.с. 4).

Як встановлено в судовому засіданні, спірний будинок був побудований ОСОБА_4 та ОСОБА_2 під час шлюбу, а тому, як це передбачено

ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України ( в редакції 1969 року), є їх спільною сумісною власністю.

Згідно вимог ст. 28 Кодексу про шлюб та сім'ю України ( в редакції 1969 року), в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Відповідно до вищенаведеної норми закону, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 належить по ½  частині житлового будинку по АДРЕСА_1.

З врахуванням вищевикладеного, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 4), відкрилась спадщина на належну їй 1/2 частину будинку по АДРЕСА_1.

Згідно ст. 12 ч.2 Закону України "Про власність" громадяни набувають права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальній праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів в кредитні установи, акціонерні товариства, а також майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив.

З матеріалів справи вбачається, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є її чоловік ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_1

Як встановлено в судовому засіданні, а також згідно відповідей Першої та Другої нотаріальних контор ( а,с. 35, 37), інші спадкоємці, які б претендували на спадкове майно, відсутні.

Фактично ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняли спадщину, оскільки на час її відкриття постійно проживали разом із спадкодавцем, як це передбачено ст. 1268 ЦК України.

Даний факт стверджується копією будинкової книги, згідно якої ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані за адресою : АДРЕСА_1, а також поясненнями позивача ОСОБА_1

Таким чином, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 належить ½  частина житлового будинку АДРЕСА_1, як спільна сумісна власність подружжя, та ¼  його частина, як спадкове майно після смерті ОСОБА_3 Отже, в спірному будинку ОСОБА_4 на праві власності належить Ул його частини. Відповідно, за ОСОБА_1 слід визнати право власності на ¼  частину будинку АДРЕСА_1, як спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 22,28 КпШС України, ст.ст. 328,1261,1268 ЦК України, суд

вирішив :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ½  частини житлового будинкуАДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.