Справа № 2-а-2458/11

ПОСТАНОВА

іменем України  

 01 квітня 2011 року                                           м. Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі  головуючого – судді Гамули Б.С. розглянувши в порядку скороченого провадження в місті Камені-Каширському адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі про стягнення допомоги дітям війни,

                                              в с т а н о в и в :

20 січня 2011 року позивач ОСОБА_1, через центр поштового зв’язку, звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі в якому зазначає, що їй як дитині війни має виплачуватись щомісячна надбавка до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

У 2010 році їй така надбавка не нараховувалась і не виплачувалась, так як дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі –Закону), Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік»  була зупинена.  

Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік»  у цій частині визнано неконституційними.  

Просить суд стягнути з відповідача в її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 20 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року та зобов’язати його сплачувати таку допомогу з 1 жовтня 2010 року в розмірі, передбаченому ст.6 Закону

Відповідачем подано письмове заперечення на позов в якому зазначено, що позивачу як дитині війни щомісячно у 2010 року було виплачено надбавку до пенсії в розмірі 49,80 грн. згідно Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік".

На підставі ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком при визначенні розмірів пенсій згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовуватись не може.

Крім цього, Управління не є розпорядником коштів Державного бюджету України, а тому не може задовольнити вимоги позивачки.

Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

          Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни, що стверджується паспортом позивачки та пенсійним посвідченням.

          У зв’язку з цим позивачка, в силу ст.6 Закону має право на отримання надбавки до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком, визначений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої, за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі передбаченого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Як вбачається з довідки управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі, позивачці, як дитині війни, надбавка до пенсії у 2010 році виплачена у значно меншому, ніж передбаченому ст.6 Закону, розмірі, а саме по 49,80 грн. щомісячно.

          Після визнання рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року положень п.12 ст. 71, ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та від 22 травня 2008 року положень п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими зупинялась дія ст. 6 Закону, неконституційними, жодними іншими нормативно-правовими актами, у тому числі Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» положення ст.6 Закону не змінювались.

          Не змінились ці положення ст.6 Закону і Законом України «Про державний бюджет на 2011 рік».

          Те, що позивачці й на час постановлення рішення виплачується щомісячна соціальна допомога як дитині війни в розмірі визначеному ст.6 Закону, відповідачем не доведено.

Зазначене свідчить про обов’язок відповідача нараховувати і виплачувати позивачці у 2010-2011 роках надбавку до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком і ця надбавка має бути виплачена в межах, передбаченого ст. 99 КАС України, шестимісячного строку звернення до суду, тобто за період з 20 липня 2010 року до настання обставин з якими Закон пов’язує  припинення виплати згаданої додаткової пенсії у вказаному розмірі.

Дії відповідача щодо невиплати позивачці підвищення до пенсії у вказаному розмірі є протиправними.

Суд, з огляду на відсутність іншого порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком, ніж передбачений ч. 2 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з метою реалізації конституційної гарантії на отримання надбавки до пенсії, приходить до висновку про необхідність застосування відповідачем згаданої правової норми при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком, що є базовою величиною для розрахунку щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Посилання відповідача на те, що Управління не є власником або розпорядником коштів Державного бюджету України, безпідставне, так як згідно п.2.1 „Положення  про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах" одним з основних завдань управління є забезпечення призначення і виплати пенсій.

Не мають правового значення і його твердження про відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом розмірів надбавок до пенсії як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Суд не стягує з Управління судового збору, оскільки від його сплати на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 31 січня 1993 року відповідач звільнений.

          Керуючись ст.ст.11, 17, 99, 183-2, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп та від 22 травня 2008 року №10-рп, суд

постановив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Камінь-Каширському районі Волинської області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум за період з 20 липня 2010 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум за період з 20 липня 2010 року до настання обставин, з якими Закон пов’язує припинення таких виплат.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з подачею копії скарги до апеляційної інстанції.

Суддя:                                                                                         Б.  С.  Гамула