__________________________________________________________________

Справа №  2-396/11

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10.02.2011 року,  Києво-Святошинський районний суд Київської  області  в складі:

головуючого судді -  Медвідь;

при секретарі -   Кулієвій,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2  відновлення зд для доступу, -

встановив:

         Позивач ОСОБА_3,  звернувся в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,  посилаючись на те, що він являється власником 2/5 житлового АДРЕСА_2 . власником 3/5 частини жилого АДРЕСА_1 являється   відповідачка .

          26 червня 1999 року рішенням виконавчого комітету № 290 П.П Борщагівської сільської ради було прийнято про припинення права постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 громадянина ОСОБА_5 в зв'язку зі смертю, ОСОБА_2 було надано в постійне користування для обслуговування її частини будинку та господарських будівель земельну ділянку площею 0,20 га в постійне користування та 0,02 га в тимчасове користування під город по АДРЕСА_1; позивачу  надано  в постійне користування для обслуговування житлового будинку на господарських будівель площею 0,14 га, а земельну ділянку площею 0,019 га - в тимчасове користування під город. ЗО серпня 2000 p. за рішенням виконавчого комітету за № 409 позивач отримав дозвіл на будівництво господарського блоку в с. ПП Борщагівка АДРЕСА_2. Дозвіл був погоджений за письмовою згодою співвласника будинку з відповідачкою  Позивачу був наданий висновок підготовлений архітектором села ПП Борщагівки - Резванюк Т. І., та погоджений з головним архітектором Києво - Святошинського району О. Іванютою про можливість побудувати господарський блок на відстані 0,5 м від межі земельної ділянки ОСОБА_2 Після цього господарський блок позивачем був побудований.

          06.12.2007 року позивачем в його власному будинку був встановлений газовий котел onfeo»потужністю 24 квт. На час встановлення котла із турбіною, доступ до турбіни котла був, оскільки відстань від господарського блоку позивача до межі відповідача становила 0,5 м, при цьому існував дерев'яний паркан. Але пізніше ОСОБА_2 побудувала на землі позивача цегляний паркан, чим порушила межі земельних ділянок між співвласниками. Згодом на місці цегляного паркану відповідач добудувала самовільно, без дозволу, житлові споруди, через які відстань від турбіни газового котла до території позивача зменшилась.

          Посилаючись на акт  від 06 вересня 2010 року, який був складений комісією по землекористуванню при виконавчому комітеті П.П.Борщагівської сільської ради Пурик Л.І., Резванюк Т.І. - архітектора ПП. Борщагівської сільської ради, депутатом сільської ради Хижняком В.Ф. вважає, що відповідачка порушила межу.          Також в позові зазначено, що відповідачка  при будівництві своїх житлових споруд допустила порушення меж земельних ділянок, самовільно захватила земельну ділянку за господарським блоком, по вині ОСОБА_2 не має доступу до газової турбіни, чим порушила п. 4.5.25 Правил ДБН В 2.5-20-2001.

          Просив зобов'язати відповідачку демонтувати її цегляний паркан та не чинити перешкоду у користуванні межою 0, 5 м. для обслуговування господарського блоку.

          Зобов'язати   Відділ   Земельних  ресурсів   Києво-Святошинського   району  Київської  області .    відновити межові знаки які були порушені Відповідачкою.

В ході судових засідань представники позивача уточнили   позовні вимоги просили  зобов'язати відповідачку  перенести  належний  їй  цегляний  паркан, що  розташований на присадибній земельній ділянці при будинку на відстань 0,5 метри від  належного йому  господарського блоку, який  позначений на плані під літерами "Н" та "М"  та мають спільну довжину 11,45 метри та  розташовані на  лінії  літер "А" та "И"  на плані технічного паспорту .

          Відповідачка позов не визнала та заявила зустрічний  про визнання Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку недійсним, посилаючись на те, що вона є  власницею 3/5 будинку за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 20.07.1994 р.

          Відповідно акту розподілу від 24.06.1999 року, погодженого між співвласниками будинку нею та  ОСОБА_3, земельну ділянку розділили між співвласниками, за їх погодженням. Погоджений акт розподілу складався з двох подвір'їв, згідно якого визначена площа кожного подвір'я, які були вже розділені з 1974 року, на дві сім'ї - на сім'ю ОСОБА_3 та сім'ю ОСОБА_2 з батьками, при цьому власником всього будинку був ОСОБА_5

          30.08.2000  року було надано позивачу дозвіл про можливість побудування господарського блоку на відстані 0,5 м між  ділянками. Дозвіл, за підписами архітектора села Т.І. Резванюк та головного архітектора Києво-Святошинського району О.М.Іванюта, чітко визначав місцезнаходження майбутнього господарського блоку - 0,5 м від межі  обох ділянок. Позивач проігнорував рішення виконавчого комітету, в частині місця розташування госпблоку від межі 0, 5м та загального розміру будівлі (6x13), та побудував госпблок на межі обох  ділянок .          Згідно наданих документів позивачем ,  видно, що ширина подвір'я, зі сторони вул. Чкалова становить 11,5 м .

          В 2001 році спеціалістами геодезистами проводились заміри площі  земельних ділянок сторін  для виготовлення актів приватизації. Нею була надана копія акту про розподіл з підписами сусідів  і вирішила, що цього достатньо.

          На той час паркан на її території вже був збудований.  При виготовленні Державного акту на право приватної власності на землю не були враховані первинні документи, а саме акт розподілу від 24.06.1999 р. та експлікація подвір'їв від 03.05.1993 р. де вказані розміри ширини подвір'я зі сторони вул. Чкалова сторін але  в Державному акті відстань від А до Б 13,01 м, а наближаючись до житлової будівлі ширина подвір'я зменшується до 11,5, що відповідає первинним документам розподілу ділянок.

          Крім того зазначає, що рішенням Києво-Святошинського районного суду від 11.10.2010 р. по справі №2-2818/2010 було задоволено позов ОСОБА_2 щодо демонтування газового котла, оскільки встановлення газового котла здійснено  з порушенням технічних норм.          При ознайомленні з позовом ОСОБА_3 вона дізналась, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_3 від 02.03.2002 р № 1741, ширина земельної ділянки зі сторони вулиці Чкалова становить 13,02 м. що суперечить первинним документам розподілу, а саме:   план розподілу ;  висновку архітектора села від 30.08.2000 р. № 409  де чітко зазначено ширина подвір'я 11,5.

          Вважає, що рішенням П.П.Борщагівської сільської ради від 30.11.1999 року №471/21 та виданим на підставі цього рішення Державним актом на право приватної власності на землю було грубо порушено право власності її  на земельну ділянку.

          Просила визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія І-КВ № 022454, площею 0,1288 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_2 с. П.П.  Борщагівка, Києво-Святошинського району Київської області, виданий 02.03.2002 року на ім'я ОСОБА_3.в зв'язку з тим що він не відповідає первинним документам

          Визнати незаконним та скасувати запис в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1741 про реєстрацію Державного акту на право приватної власності на землю, виданий 02.03.2002 року на ім'я ОСОБА_3.

          Представник відповідача ПП.Борщагівської сільської ради поклалася у вирішенні спору на розсуд суду.

         Представники позивача позов зустрічний не визнали.

        Представник  відділу земельних ресурсів в судове засідання не з»явився, про день слухання справи повідомлявся.

        Суд вислухавши осіб, які приймали участь  у розгляді  справи,  вивчивши матеріали справи,  в позовах сторін  відмовляє  з таких підстав:

        Судом встановлено, що ОСОБА_3 являється власником 2/5 житлового АДРЕСА_2 відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом,  власником 3/5 частини жилого АДРЕСА_1 являється відповідачка..

          Рішенням виконкому П.П. Борщагівської сільської ради було надано ОСОБА_2 в постійне користування для обслуговування її частини будинку та господарських будівель земельну ділянку площею 0,20 га в постійне користування та 0,02 га в тимчасове користування під город по АДРЕСА_1; ОСОБА_3  в постійне користування для обслуговування житлового будинку на господарських будівель площею 0,14 га, а земельну ділянку площею 0,019 га - в тимчасове користування під город. Відповідно до цього рішення земельну ділянку розділили між співвласниками за їхнім погодженням 24.06 1999 року.

          Як пояснили представники  позивача, відповідачка побудувала на землі позивача цегляний парка. чим порушила межу земельних ділянок між співвласниками згодом на місці цегляного паркану відповідач добудувала самовільно, без дозволу, житлові споруди, через які відстань від турбіни газового котла до території позивача зменшилась.

          В підтвердження позовних вимог представники позивача посилаються на  акта від 06 вересня 2010 року, який був складений комісією по землекористуванню при виконавчому комітеті Петропавлівсько- Борщагівської сільської ради Пурик Л.І., Резванюк Т.І. - архітектора ПП. Борщагівської сільської ради, депутатом сільської ради Хижняком В.Ф. які провели обстеження земельної ділянки громадянина ОСОБА_3, але суд не може покласти в основу рішення як доказ порушення меж земельних  ділянок сторін  цей акт, оскільки  як вбачається з акту  згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки та Державного акту на право приватної власності на землю, виданого позивачу  від 02.03.2002 року № 1741, ширина земельної ділянки від А до Б повинна становити 13,02 м, а фактично становить 12,50 м, що на 0,52 м. менше, ніж по плану. Висновок обстеження земельної ділянки, що виданий архітектором ПП. Борщагівської сільської ради Резванюк Т.І. та погоджений головним архітектором Києво -Святошинського району О. Іванютою та за письмовою згодою сусідки ОСОБА_2. був побудований господарський блок на відстані 0,5 м від межі земельної ділянки ОСОБА_2. На даний час відстань становить 0,14 м., але за рахунок чого площа  зменшена, на якій підставі , з якого боку , неможливо достовірно встановити, та  зробити висновок про порушення меж відповідачкою, яка не заперечувала  що нею  встановлено  паркан, але  не оспорювалося в судовому засіданні, що цей паркан нею побудовано  в 2002 року, тобто в судовому засіданні не надано  жодного доказу  щодо порушення цим  прав та законних інтересів позивача.

     Таким чином посилання позивача та його  представників в підтвердження своїх вимог на цей акт не мають під собою правового підґрунтя, оскільки з цього акту не можно зробити  висновок про захоплення відповідачем  частини земельної ділянки , також площі захоплення. Крім цього суд критично ставиться до цього акту як до доказу, оскільки  при обстеженні земельних ділянок сторін не була присутня відповідачка, що свідчить  про відсутність підпису її в акті, якій не є   правовстановлюючим документом,  який би свідчив  про порушення  будь- яких прав позивача.

  Згідно довідки , наданої головою сільради с. П.П. Борщагівка  N168 від 04.02.11 року загальний промір земельної ділянки між літерою А та Б в державному акті на право приватної власності  в с. П.П. Борщагівка  по АДРЕСА_1  яка належить  ОСОБА_3  згідно Державному акту на право приватної власності  на земельну ділянку  № 1741 від 02.03.02 року  та ОСОБА_2 згідно Державному акту  на право приватної власності  на земельну ділянку  № 1729 від 14.02.02 року становить  34, 33 м. що відповідає актам на право приватної власності , обміри земельної ділянки зі сторони вулиці Чкалова зроблені 04.02.2011 року.

    Згідно діючому законодавству  для того, щоб зробити  висновок  чи є захоплення  будь-якою з сторін необхідно виносити  межі обох земельних ділянок  одноразово обох сторін, любе оформлення земельних ділянок  необхідно погодження меж, що в даному випадку відсутне.

Частиною другою статті 90 Земельного кодексу України встановлено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Частиною 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

 Згідно статті 152 ЗК України  Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:а) визнання прав;б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;в) визнання угоди недійсною;г) визнання недійсними рішень  органів  виконавчої влади  або органів  виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків;д) застосування інших, передбачених законом, способів.

За таких обставин вимоги позивача про  зобов'язання відповідачку   перенести  належний  їй  цегляний  паркан,на відстань 0,5 метри від  належного  йому господарського блоку, нічим не доведені, крім голослівних стверджень представників його.

          Суд також відмовляє відповідачки в позові про визнання Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку недійсним, оскільки відповідно акту розподілу від 24.06.1999 року, погодженого між співвласниками будинку ОСОБА_2 та ОСОБА_3, земельну ділянку розділили між співвласниками, за їх погодженням, що стверджено особистими підписами,  згідно цього акту  визначена площа кожної земельної ділянки.

        Як зазначила відповідачка           30.08.2000  року було надано Позивачу дозвіл про можливість побудування господарського блоку на відстані 0,5 м між  ділянками. Дозвіл, за підписами архітектора села Т.І. Резванюк та головного архітектора Києво-Святошинського району О.М.Іванютою , чітко визначав місцезнаходження майбутнього господарського блоку - 0,5 м від межі ділянок. але позивач проігнорував рішення виконавчого комітету, в частині місця розташування госблоку від межі 0, 5м та загального розміру будівлі  та побудував його на межі ділянок сторін.

        Як встановлено судом в 2001 році спеціалістами геодезистами проводились заміри площі земельних ділянок сторін, про які відповідачки було відомо,.. Посилання відповідачки, що  спеціалісти не звернули уваги на акт розподілу, не є  підставою для визнання акту на право приватної власності на земельну ділянку недійсним. Рішенням виконкому  П.П. Боршагівської сільської ради  народних депутатів  від 30 листопада  1999 року  № 471 /21 позивачу було передано у приватну власність земельну ділянку та видано Державний акт на право приватної власності на ділянку в АДРЕСА_1  Розміри та межі земельної ділянки площею  зазначеної в цьому Державному акті на право власності на земельну ділянку, співпадають з розмірами та межами земельної ділянки,якими сторони користуються на даний час, що підтверджується довідкою  сільського голови  № 148 від 04.02.11 року.

           Суд вважає,  що відповідачкою не наведено суду достатніх підстав для визнання недійсним  Державного акту на право власності  на земельну ділянку на ім.»я  позивача, та доказів порушення її прав виданням зазначеного Державного акту на право власності на земельну ділянку на ім.»я його.

          Судом встановлено, що Державний акт на право власності на земельну ділянку  виданий на підставі рішення виконкому  П.П. Боршагівської сільської ради  народних депутатів  від 30 листопада  1999 року  № 471 /21   якій не може бути визнаний недійсним без визнання недійним вищезазначеного рішення виконкому . В той же час, відповідачка не ставить питання про визнання цього      рішення недійсним.

         Відповідно статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до ст.. 81ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:     а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;  в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;     г) прийняття спадщини;

Відповідно статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

          Відповідно  статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

        За правилами  ст. З ЦПК України,  кожна особа має право звернутися до суду саме за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як свідчать матеріали справи, а також твердження відповідачки нею не  обґрунтовано та не надано жодних доказів, які б вказували на правові підстави для визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку  виданого на ім.»я ОСОБА_13

                  Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

          Згідно ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

          Згідно п. 4.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02.07.2003 р. №174, державна реєстрація Державного акту на право приватної власності на землю здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Також суд відмовляє  в частині скасування державної реєстрації державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, оскільки відповідно до вимог наказу Держкомзему України від 02.07.03 № 174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.07.03 за № 641/7962, а саме пункту 2.4 достовірність відомостей бланку державного акта на право власності на земельну ділянку засвідчується підписом керівника територіального органу земельних ресурсів з зазначенням прізвища та ініціалів та скріплюється печаткою.

Відповідно до ст.56 Закону України «Про землеустрій»розробка документації із землеустрою зі складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, здійснюється на підставі рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність

Стосовно скасування державної реєстрації акту на який посилається відповідачка  то Реєстрація державних актів на право власності на земельні ділянки проводиться на підставі наказу № 174 від 02 липня 2003 р. Державного комітету України по земельних ресурсах зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 р. за N 641/7962, яким затверджено «Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель», яким скасування держаної реєстрації не передбачено.

Відповідно до затвердженого порядку передбачено тільки внесення змін у випадку встановлення помилок.

         А тому на підставі вище наведеного вимога щодо скасування державного акту та державної реєстрації його не є обґрунтованою та не підлягає задоволенню.

         Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

         Позивач,  його представники, а також відповідачка не довели тих обставин  на які посилалися як на підставу  своїх  вимог  не надали докази в обґрунтування своїх позовів,  що є їх обов»язком  відповідно до засад  змагальності процесу  за ст.. 10 ЦПК  України . При цьому суд створив всі умови для  змагального процесу , роз»яснював  сторонам   їх права та обов»язки.

       Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про  не обґрунтованість та недоведеність вимог сторін  оскільки вони не відповідають вимогам ст. ст.. 57-59 ЦПК України.

        Згідно ст. 88 ЦПК України судові втрати суд покладає на сторони.

          Керуючись ст.ст. 78, 81, 116, 125, 126, 152 ЗК  України,   ст..ст.  321, 386 ЦК України,  ст.ст.. 10,11,  209, 212, 214-215   ЦПК України, суд-

вирішив:

Позов ОСОБА_1  відмовити.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3, П.П.Борщагівської сільської ради, відділу земельних ресурсів Києво-Святошинського району Київської області про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку  – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області  через Києво-Святошинський протягом 10 днів з дня його проголошення.