Справа № 22-а-227/2011
Категорія 10.3.1
Головуючий у 1 інстанції Гургула В.Б.
Суддя-доповідач Беркій О.Ю.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Беркій О.Ю.,
суддів Шишка А.І., Соколовського В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі про стягнення невиплаченого підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України ’’Про соціальний захист дітей війни’’ за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.05.2010 року, за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі на рішення Тисменицького районного суду від 23 серпня 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Тисменицького районного суду від 23 серпня 2010 року стягнуто з управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі на користь ОСОБА_2 невиплачене підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України ’’Про соціальний захист дітей війни’’ у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 710 грн. 93 коп., та у розмірі 20% мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року по 31.05.2010 року в сумі 2 755 грн. 56 коп., а всього 3466 грн. 49 коп. В решті позовних вимог відмовлено.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення судом ухвалено з порушенням норм матеріального права. Так, зазначає, що вимоги позивача щодо проведення перерахунку пенсії відповідно до ст. 6 Закону ’’Про соціальний захист дітей війни’’ при обчисленні підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком виходячи з ст. 28 Закону ’’Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’ є помилковими та необгрунтованими, оскільки положення даної статті стосовно мінімального розміру пенсії за віком застосовуються виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом України ’’Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування’’.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету. Оскільки виплата надбавок та підвищень як дитині війни бюджетом Пенсійного фонду України не передбачено, а відповідно до Конституції України виключно Законом «Про державний бюджет України» визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, то суд не вправі був зобов’язувати управління здійснити позивачу перерахунок та виплату соціальної допомоги, як дитині війни.
Судом неправомірно проведено розрахунок суми заборгованості, оскільки суд не є органом з призначення та виплати пенсії, а тому не може визначати розмір.
Тому просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Статтею 6 ЗУ ’’Про соціальний захист дітей війни’’ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Обмеження виплат, передбачених названим законом, зазначені в Законах України ’’Про Державний бюджет України на 2007 рік’’ та ’’Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України’’, рішеннями Конституційного Суду України відповідно від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року визнані неконституційними.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону України ’’Про соціальний захист дітей війни’’ і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило та на звернення позивача неправомірно відмовило у здійсненні таких нарахувань та виплат.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо неврегульованості механізму реалізації положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 зазначеного Закону застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.
Безпідставними є і посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі відхилити.
Рішення Тисменицького районного суду від 23 серпня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.
Головуюча Беркій О.Ю.
Судді Шишко А.І.
Соколовський В.М.