№3-42

ПОСТАНОВА

18 травня 2007 року                                                                                                       місто Київ

Суддя військового місцевого суду Київського гарнізону підполковник юстиції ВЕРЛАНІВ С.М., за участю провідного спеціалісту Управління охорони державної таємниці Служби безпеки України ПОЧИНОКА Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні військового суду адміністративні матеріали стосовно начальника Управління пожежної безпеки Генерального штабу Збройних Сил України

полковника ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в місті Хуст, Закарпатської області, українця, громадянина України, не судимого, одруженого, з вищою освітою, проживає за адресою: АДРЕСА_1,

за звинуваченням у вчиненні правопорушення, передбаченого п.п. 6,7 ст. 212-2 КпАП України, -

 ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, складеним провідним спеціалістом Управління охорони державної таємниці Служби безпеки України, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він, будучи начальником Управління пожежної безпеки Генерального штабу ЗС України (далі -Управління), не здійснив безпосереднього керівництва та контролю за організацією і забезпеченням охорони державної таємниці та не забезпечив належних умов для здійснення діяльності, пов'язаної з державною таємницею у ввіреному йому Управлінні, чим порушив вимоги чинного законодавства у сфері охорони державної таємниці та забезпечення діяльності пов'язаною з нею.

Так, в ході проведення спеціальної експертизи наявності умов, необхідних для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею встановлено, що в Управлінні без переоформлення спеціального дозволу змінено місцезнаходження режимного приміщення, в якому зберігаються матеріальні носії секретної інформації з приміщення НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 на приміщення НОМЕР_2 за тією ж адресою, що є порушенням вимог ст.ст. 5, 20, 37 Закону України „Про державну таємницю" та п. 21 „Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, організаціях" (далі - Порядку), а здача приміщення РСО під охорону організована з порушенням п.п. 177, 178, 179 Порядку.

Крім того, ОСОБА_1, як керівником Управління не було вжито заходів щодо переоформлення спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею з третьої на другу категорію у зв'язку із зберіганням в РСО Управління директив начальника Генерального штабу Збройних Сил України з грифом секретності «цілком таємно».

З досліджених в суді пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він свою вину у вчиненому визнав повністю і пояснив, що викладене в протоколі правопорушення сталося внаслідок неналежного знання ним вимог нормативних документів щодо охорони державної таємниці.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується, крім його особистих пояснень, дослідженими у судовому засіданні даними витягу з наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України №46 від 18 лютого 2005 року і витягу з Акту спеціальної експертизи наявності умов, необхідних для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею в Управлінні.

Таким чином, дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що ОСОБА_1, будучи службовою особою, порушив вимоги законодавства про державну таємницю, зокрема не вжив заходів по забезпеченню охорони державної таємниці та не організував отримання спеціального дозволу на здійснення діяльності, пов'язаної з державною таємницею, чим скоїв правопорушення, передбачене пунктами 6, 7 ст. 212-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При вирішенні питання про відповідальність ОСОБА_1 суд визнає обставинами, які істотно пом'якшують відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення: його щире каяття у вчиненому, те що будь-яких шкідливих наслідків від його дій не настало, самі умови вчинення правопорушення, зокрема, передислокацію військової частини, а також дані про особу винного, а саме те, що він по службі характеризується виключно позитивно, раніше до адміністративної

2

№3-42

відповідальності   не  притягувався,  а  тому  знаходить  можливим  призначити  йому  мінімальне стягнення, передбачене санкцією п.п. 6,7 ст. 212-2 КпАП України.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 283, 284, 285 КпАП України, -

 ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного порушення, передбаченого п.п. 6, 7 ст. 212-2 КпАП України, за якими призначити йому стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто на суму 51 грн.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.