Справа № 4с-10/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2011 р.                                                                                                     м. Запоріжжя

Жовтневий  районний м. Запоріжжя області  у складі:

головуючого - судді Світлицької В.М.

при секретарі            Доброчинскій А. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, заінтересовані особи Жовтневий відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, Державний проектний інститут «Запоріжцивільпроект» ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на дії державного виконавця                    Жовтневого ВДВС Запорізького міського управління юстиції. В скарзі зазначено, що під час проведення виконавчих дій державним виконавцем було з’ясовано, що за адресою:                              АДРЕСА_1 є не кімната № 13 (площею 22 кв.м), а ізольована двохкімнатна квартира №    13 житловою площею 22,0 кв.м, підсобною площею 5,7 кв.м, душ –1,4 кв.м, кімната – 13,6 кв.м, кімната – 8,4 кв.м, дві комори –0,8 кв.м. ОСОБА_1  вважає, що зазначені  обставини унеможливлюють виконання судового рішення, а державний виконавець повинен був у відповідності до ст.221 ЦПК України, ст.79 Закону України «Про виконавче провадження»звернутися до суду за роз’ясненням судового рішення. Проте,                             всупереч статей 7, 24, 25, 37, 76, 79 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець продовжує безпідставно здійснювати виконавчі дії. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд визнати  дії старшого державного виконавця Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ ОСОБА_2. неправомірними та зобов’язати Жовтневий ВДВС Запорізького МУЮ винести постанову про повернення виконавчого документу до суду, у зв’язку з неможливістю його виконання.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1  підтримав скаргу  у повному обсязі.

Представник Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ у судове засідання не з’явився, заявою просить розглядати  справу за їх відсутності , від них надійшла заява, що вони підтримують вимоги  ОСОБА_1, оскільки наявні обставини, які унеможливлюють виконання рішення суду. Їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Представники державного  проектного інституту «Запоріжцивільпроект»у судовому засіданні вважають, що скарга є необґрунтованою, просять суд в задоволенні скарги  відмовити.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши  матеріали, вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено , що заочним  рішенням  Жовтневого  районного  суду  м. Запоріжжя від 17.01.2006р. позов ДПІ «Запоріжцивільпроект»задоволено,  виселено ОСОБА_1  з кімнати № 13 у гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.

На примусове виконання рішення суду, 02.11.2006р. Жовтневим районним судом                      м. Запоріжжя  було  видано виконавчий лист № 2-145.

Постановою Жовтневого  ВДВС  Запорізького міського управління юстиції  від 05.12.2006р. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-145 від 02.11.2006р. про виселення  ОСОБА_1 з кімнати №13 у гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст.14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, серед іншого, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Аналіз фактичних обставини справи свідчить про те, що неправомірність дій державного виконавця пов’язуються ОСОБА_1 з тим, що державний виконавець безпідставно не звертався до суду із заявою про роз’яснення судового рішення в порядку, передбаченому ст.221 ЦПК України.

Проте, суд вважає вказані доводи необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до  ст.221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Відповідно до  ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.

У разі якщо зміст виконавчого документа є незрозумілим, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення змісту цього документа.

Суд або орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця у десятиденний строк з дня її надходження і у разі необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їх редакції.

Відповідно до  ст.221 ЦПК України та ст.34 Закону України «Про виконавче провадження»вбачається, що звернення державного виконавця до суду із заявою про роз’яснення судового рішення (або виконавчого документа) є саме правом, а не обов’язком, і не потребує від державного виконавця вчинення відповідних дій, якщо судове рішення або виконавчий документ є зрозумілим.

Більш того, безпосередньо ОСОБА_1 не позбавлена права, як сторона по цивільній справі та сторона по виконавчому провадженню, звернутися до суду із заявою про роз’яснення судового рішення, якщо таке рішення є незрозумілим для неї.

Суд зазначає, що статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження»встановлений вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документу стягувачу. Статтею 48 цього Закону встановлений перелік підстав для повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Та обставина, що державний виконавець не звертався до суду із заявою про роз’яснення судового рішення, не вказана як підстава для повернення виконавчого документу, згідно із вимогами ст.ст. 47, 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, відповідно до  ч.1 ст.385 ЦПК України, скаргу на дії державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Як зазначила ОСОБА_1, ще 31.05.2010р. вона звернулася до державного виконавця із заявою з доданням технічних документів з інвентарної справи відносно спірного приміщення, але після цього державний виконавець продовжував здійснювати виконавчі дії.

Скарга на дії державного виконавця подана ОСОБА_1 до суду 09.12.2010р., тобто з пропуском встановленого ч.1 ст.385 ЦПК України 10-денного процесуального строку на оскарження дій державного виконавця.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до  висновку про необґрунтованість скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця, тому у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 383 –397 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги відмовити.

 Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня оголошення  ухвали апеляційної скарги.

Суддя                                                                      В.М. Світлицька