Справа №1-8 2007р.
ВИРОК
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
2 лютого 2007 року Заліщицький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого Антоновського О.О.
при секретарі Бабій Л.І.
за участю прокурора Лазенги О.М.
та адвоката ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Заліщики справу про обвинувачення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1р. народження, уроженку м.Києва, жительку АДРЕСА_1, громадянки України, українки, з освітою 9 класів, ніде не працюючу, одружену, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судиму, в злочині, передбаченому ст.166 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, будучи матір'ю двох дітей ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2р. народження та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3р. народження, в порушення вимог ч.2 ст.51 Конституції України та ст.150 Сімейного кодексу України, де вказано, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, піклуватись про дітей і готувати дітей до самостійного життя. Однак ОСОБА_1 з 2003р. по даний час, умисно, систематично, незважаючи на попередження органів місцевого самоврядування, злісно не виконує обов'язків по догляду за дітьми. Вона залишала малолітніх дітей без догляду, харчування, одягу, не забезпечувала дітей нормальними побутовими умовами, що призвело до тяжких наслідків.
Так з вересня 2005р. ОСОБА_1 почала проживати разом з своїми малолітніми дітьми у господарстві ОСОБА_5 у с.Солоне Заліщицького р-ну. Під час спільного проживання ОСОБА_1 неодноразово залишала малолітніх дітей чужій людині - ОСОБА_5, який застосовував до малолітніх фізичне насильство. 15 вересня 2006р. біля 17 год. ОСОБА_5 наніс малолітньому ОСОБА_3 два удари долонею власної руки в область голови, внаслідок чого 21 вересня 2006р. в той час коли ОСОБА_1 перебувала у м.Заліщиках, її малолітній син ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень помер.
Підсудня ОСОБА_1 свою винність у скоєному злочині визнала повністю і суду пояснила, що вона дійсно залишала своїх малолітніх дітей на виховання чужій людині - ОСОБА_5, а сама їздила по своїх потребах, що і призвело до загибелі її сина ОСОБА_3, так як ОСОБА_5 побив її сина у відсутність підсудної. Дійсно вона не займалась належним вихованням та утриманням дітей. Відносно сина ОСОБА_6 -ІНФОРМАЦІЯ_4р. вона позбавлена батьківських прав, сина ОСОБА_4 забрали для виховання і утримання в дитячий будинок. А сама підсудня ОСОБА_1 вагітна і чекає четверту дитину від ОСОБА_5
Винність підсудньої ОСОБА_1 у скоєному злочині знайшла своє повне підтвердження у судовому засіданні матеріалами справи, показами потерпілої та свідків. Так потерпіла ОСОБА_7 суду ствердила, що дійсно її невістка підсудня по справі не займалась вихованням та утриманням своїх дітей. Відносно сина ОСОБА_6 потерпіла подала заяву до суду про позбавлення батьків батьківських прав
2
і зараз вона опікується над дитиною. А син підсудної ОСОБА_3 загинув із-за того, що мама самоусунулась від виховання та утримання дітей.
Викликані і допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 суду ствердили що дійсно підсудня ОСОБА_1 злісно не виконувала встановлених обов'язків по догляду за дітьми, часто залишала їх чужій людині, яка наносила дітям тілесні ушкодження, і що привело до смерті сина ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2р. народження.
Із заключения судово-медичної експертизи (а.с. 73-75) суду відомо, що дійсно смерть малолітнього ОСОБА_3 наступила від отриманої черепно-мозкової травми, яку наніс ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5р.
А тому суд вважає, що органи досудового слідства правильно кваліфікували дії підсудної ОСОБА_1 за ст.166 КК України, так як вона злісно не виконувала встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки. Все це знайшло своє повне підтвердження у судовому засіданні матеріалами справи, показами самої підсудної, показами потерпілої та свідків.
Обираючи міру покарання підсудній ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, а саме те, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаюється у вчиненому, що вона вагітна -вагітність 33-34 тижні, а також суд враховує і обставини, що обтяжують відповідальність - вчинення злочину щодо малолітнього та настання тяжких наслідків - смерть дитини, завданих злочином. А тому суд прийшов до переконання, що підсудній ОСОБА_1 слід обрати покарання за ст.166 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі. І на підставі ст.79 КК України звільнити її від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк до досягнення дитиною семирічного віку. Та покласти обов'язки на підсудню, передбачені ст.76 ч.1 п.п.2, З, 4 КК України.
Керуючись ст.ст. 322-324 КПК України, суд
ЗАСУДИВ:
Визнати винною ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст.166 КК України та обрати їй покарання за даною статтею - 4 роки позбавлення волі. На підставі ст.79 ч.1 КК України звільнити засуджену ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк - до досягнення дитиною семирічного віку. Зобов'язати засуджену ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомити органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Міру запобіжного заходу щодо засудженої ОСОБА_1 залишити попередню - підписку про невиїзд і строк відбування покарання рахувати з дня приведення вироку до виконання.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Тернопільської обл. на протязі 15 діб через Заліщицький райсуд.