Справа № 2-372/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2011 року                                                                                     м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді:                    Бондаренко О.І.

при секретарі:                             Сидорчук О.П.

за участю позивача:                   ОСОБА_1

представника позивача:             ОСОБА_2

відповідача:                                 ОСОБА_3

представника відповідача:        ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу, мотивуючи свої вимоги тим, що в квітні 2008 року їй стало відомо, що відповідач - її односельчанка продає квартиру в АДРЕСА_1. Тому вона звернулась до ОСОБА_3 по питанню купівлі даної квартири. Між ними була досягнута домовленість про продаж квартири за 78000 доларів США. Термін купівлі-продажу квартири не був встановлений, оскільки позивач повинна була продати земельну ділянку і за кошти від проданої земельної ділянки вона планувала купити квартиру, яка належала відповідачу.

11 квітня 2008 року позивач дала відповідачу суму, еквівалентну 5000 доларів США, а саме 1855 євро (1855x8=14840 грн. і 10160 гривень), тобто 25000 гривень, про що відповідач написала їй розписку. Таким чином, в разі купівлі квартири позивач мала б заплатити відповідачу залишок суми, а саме 73000 доларів США або 365000 гривень.

Оскільки земельну ділянку ОСОБА_1 не могла продати, тому повідомила про це відповідача. Кожен з них займався пошуком покупців. В квітні 2009 року відповідач продала квартиру іншій людині.

Позивач звернулася до відповідача з проханням повернути їй гроші. ОСОБА_3 проти повернення коштів не заперечувала, але повернути суму еквівалентну 5000 доларів не змогла, мотивуючи тим, що у неї немає коштів. Разом з тим, відповідач власноручно написала розписку, в якій зобов'язалась повернути позивачу гроші до 6 липня 2009 року. Проте на неодноразові звернення позивача гроші не повертає, а тому остання змушена звернутись до суду з даною позовною заявою.

За наведених обставин позивач просить постановити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь 29767 грн. боргу та судові витрати, а саме: 298 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також 500 грн. за надання юридичної допомоги.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, аргументуючи їх мотивами, викладеними в позовній заяві, просила позов задоволити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала, пояснивши, що дійсно вона виставила на продаж свою квартиру в 2008 році за 80000 доларів США. ОСОБА_1 хотіла купити дану квартиру, однак у неї не було коштів, так як вона мала ще продати свою земельну ділянку і тільки тоді купити квартиру. Позивачка сама дала їй завдаток в сумі 5000 доларів США і обіцяла на протязі одного місяця заплатити решту суми за продаж їй квартири, причому суми завдатку вона не встановлювала, ОСОБА_1 сама вважала за необхідне дати саме 5000 доларів США. Тоді вона написала розписку, що дійсно взяла у позивача цей завдаток, самого договору про намір здійснити договір купівлі-продажу вона не укладала, та і як правильно це необхідно було робити, вона не знала, будучи юридично не освіченою. Станом на 2008 рік у неї були покупці на квартиру, однак позивач просила почекати коли вона продасть земельну ділянку, щоб саме їй продати квартиру. Згодом, в зв’язку з світовою кризою і наявністю власних фінансових потреб, вона продала свою квартиру лише в березні 2009 року і за ціною, в декілька разів меншою, ніж мала намір продати раніше, зокрема ОСОБА_1, тому вважає, що також багато втратила і в цьому є вина самої позивачки. Вона після продажу квартири дійсно мала намір повернути ОСОБА_1 суму завдатку, тому написала їй розписку про повернення даної суми (5000 доларів США) до 06.07.2009 року, але в зв’язку з відсутністю грошей не зробила цього. На даний час, вона вважає, що дійсно був завдаток, який не підлягає поверненню позивачці згідно Закону.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Вирішуючи даний спір суд виходить з того, що згідно ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

А отже, обов’язковість письмової форми завдатку випливає зі ст. 547 ЦК України. Письмова форма завдатку є обов’язковою, незалежно від форми того договору, на підставі якого виникло забезпечуване завдатком зобов’язання. Вона обов’язкова і достатня коли завдатком забезпечується укладення або виконання договору, який відповідно до закону підлягає нотаріальному посвідченню. Порушення вимоги про письмову форму правочину про завдаток тягне його недійсність, нікчемність (ч.2 ст. 547). Тому здійснення правочину щодо завдатку не може доказуватись навіть розпискою одержувача завдатку. Правочин щодо завдатку повинен індивідуалізувати забезпечуване завдатком зобов’язання і містити вказівку на суму завдатку. В іншому випадку будуть відсутність підстави для застосування договору про завдаток до відповідного зобов’язання.   

Завдаток –лише один з доказів виникнення зобов’язання . І при доведеності факту передання завдатку інші обставини, підтверджені належними доказами, можуть спростовувати факт виникнення зобов’язання.

Як встановлено в судовому засіданні, між сторонами не було належним чином укладено та оформлено зобов’язання щодо намірів укласти договір купівлі-продажу квартири, і також не було укладено правочину щодо завдатку, який повинен був би індивідуалізувати забезпечене завдатком зобов’язання (ціну, строки та інші умови).

Згідно принципів змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства (ст. 10,11 ЦПК України) та положень ст. 60 ЦПК України про те, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, суд приходить до висновку про те, що позивач довела правомірність своїх вимог.

Відповідач в своїх запереченнях не надала суду доказів виникнення між сторонами зобов’язання та застосування до даних правовідносин договору про завдаток.

Відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України відповідач повинна відшкодувати позивачу понесені нею і документально підтверджені судові витрати, які складаються з судового збору, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також витрат за надання юридичних послуг.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 527, 547, 570, 571 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 27, 31, 60, 79, 88, 208, 209, 212 –215, 218 України, суд -

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1 задоволити.  

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 29767 грн. боргу, витрати по сплаті судового збору в сумі 298 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. та 500 грн. судових витрат за надання юридичних послуг, а всього: 30685 грн.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: