№ 2-а-512/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2011 року                                                                           Ленінський районний  суд  м. Вінниці

в складі: головуючого судді Бойко В.М.,   

при секретарі Паруліте Ю.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ м. Вінниці старшого сержанта міліції Добери Андрія Васильовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з вищевказаним позовом, який мотивовано тим, що постановою відповідача від 23.12.2010 року в справі про адміністративне правопорушення притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП, та застосованого до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 260,00 грн.

Вважаючи постанову такою, що винесена з порушеннями вимог чинного законодавства, позивач вказуючи на відсутність події зазначеного інспектором адміністративного правопорушення, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд визнати дій інспектора неправомірними та скасувати оскаржувану постанову.

Позивач, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просив суд позов задовольнити.

 Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив, і від нього не надійшло ні письмових заперечень по суті пред’явлених вимог, ні  заяви про розгляд справи у його відсутність.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В постанові інспектора ДПС ВДАІ м. Вінниці старшого сержанта міліції Добери А.В., серії АВ № 288838 в справі про адміністративне правопорушення від 23.12.2010 року, вказано, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Шевроле», д.н.з. НОМЕР_1 не надав переваги у русі пішоходам на нерегульованому пішохідному переході. Даною постановою позивача визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності і застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 260,00 грн.

Частиною першою статті 122 КУпАП передбачена відповідальність, крім іншого, за ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах

Разом з тим, в ст. 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В ст. 245 КУпАП  зазначено, зокрема, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно роз’яснень п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 03.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 і ст. 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та застосувати мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник.

                  Враховуючи наявність спору щодо правомірності винесення оскаржуваного рішення суд при винесенні рішення керується Кодексом адміністративного судочинства, відповідно до п.1 ч.1 ст. 9 якого, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а статтею 68 Конституції України, як нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу, визначено що кожен зобов’язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів.

Згідно ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, однак відповідач не надав суду ні заперечень по суті пред’явлених позовних вимог ні доказів в обґрунтування наявності події зазначеного в протоколі та оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення та поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Враховуючи пояснення позивача щодо відсутності події вказаного правопорушення і зважаючи на те, що правомірність винесення оскаржуваного рішення законодавець покладає саме на суб’єкта владних повноважень і приймаючи до уваги те, що відповідачем не надано суду належних доказів в підтвердження дійсності події правопорушення, суд приходить до переконання, що позовні вимоги про визнання дій інспектора неправомірними та скасування оскаржуваної постанови підлягають задоволенню.

Крім того, не надавши суду своїх пояснень та заперечень відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення, що є безумовною підставою для його скасування.

На підставі наведеного та керуючись ст. 11, ч.2 ст.71, ст.ст. 86, 158 - 163 КАС України, суд-  

ПОСТАНОВИВ:  

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії АВ № 288838 від 23.12.2010 року винесену інспектором ДПС роти ВДАІ м. Вінниці старшим сержантом міліції Доберою Андрієм Васильовичем, в справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП.

Постанова суду остаточна та оскарженню не підлягає.

             Суддя: