Справа №  1-11/11

Провадження №11/0390/204/11 Головуючий у 1 інстанції:Ференс-Піжук О.Р.

Категорія:ст. 172 ч.2 КК України Доповідач: Хомицький А. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

м. Луцьк                                                                                  25 березня 2011 року

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області у складі:

головуючого судді – Хомицького А.М.,

суддів – Польового М.І., Борсука П.П.,

за участю прокурора – Старчука В.М.,

засудженого – ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Нововолинського міського суду від 13 січня 2011 року, яким

          ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1 громадянин України, одружений, з вищою освітою, підприємець, раніше не судимий, -

засуджений за ст.172 ч.2 КК України на 1000 (одну тисячу) грн. штрафу.

Звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.

Вироком вирішено долю речових доказів у справі.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області , -

В С Т А Н О В И Л А :

         За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що, будучи приватним підприємцем, і здійснюючи підприємницьку діяльність як фізична особа у вигляді торгівлі продуктами харчування в магазині ІНФОРМАЦІЯ_2, що розташований в АДРЕСА_2, з метою несплати в дохід держави податкових та інших обов’язкових платежів, грубо порушуючи  вимоги ст. 43 Конституції України та ст.ст. 21, 24, 24-1, 48 Кодексу Законів про працю України, використовував працю найманих працівників ОСОБА_2 в період з 01 серпня 2007 року по 14 грудня 2007 року та ОСОБА_3, що є матір’ю дитини віком до 14 років, в період з 04 грудня 2007 року по 20 грудня 2007 року, які фактично виконували обов’язки продавців, без укладення з ними трудових договорів у письмовій формі та без їх реєстрації у органах державної служби зайнятості, а також без занесення відомостей про роботу в трудові книжки працівників та без включення часу роботи до їх трудового стажу.

          Крім того, в порушення вимог чинного законодавства, ОСОБА_1 виплачував заробітну плату працівникам ОСОБА_2, ОСОБА_3 готівкою на руки без обов’язкових відрахувань до Пенсійного Фонду України та Фонду загальнообов’язкового соціального страхування.

          Такими протиправними діями ОСОБА_1 грубо порушив трудові та конституційні права ОСОБА_2 і ОСОБА_3, а саме вимоги ст.ст. 21, 24, 24-1, 48, 191, 192, 253 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 1,3, 21, 23,24, 30 Закону України «Про оплату праці», вимоги ст.ст. 43, 46 Конституції України стосовно права на працю шляхом укладення трудового договору, права на захист та опіку зі сторони держави, права на включення часу роботи в трудовий стаж працівника, права на безпечні та нешкідливі умови праці, на пенсійне забезпечення в старості, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування на випадок безробіття, матеріальне забезпечення від випадку повної або часткової втрати працездатності, права на звернення до суду для вирішення трудових спорів та інші права потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3, що є матір’ю, яка має дитину віком до чотирнадцяти років.    

          У поданій на вирок апеляції засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок у зв’язку із однобічністю та неповнотою досудового і судового слідства, неправильним застосуванням судом кримінально-процесуального закону, а справу провадженням закрити у зв’язку із відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 172 ч.2 КК України. Зазначає, що висновки суду базуються на припущеннях, а саме, судом не досліджено, чи були допущені до роботи у магазині ІНФОРМАЦІЯ_2»ОСОБА_2 і ОСОБА_3 чи мали вони право приймати готівку від покупців, здавати гроші в касу, чи були матеріально-відповідальними особами, чи ознайомлювались вони з інструкцією продавців тощо. Ні на досудовому, ні на судовому слідстві не зібрано жодного доказу, який би вказував, що у нього був прямий умисел на грубе порушення законодавства про працю, а також ухилення від сплати податків та інших обов’язкових платежів. Навпаки, у справі наявні дані, які характеризують його як сумлінного громадянина та взірцевого підприємця у районі. Безпідставними є посилання у вироку суду, як на доказ вини ОСОБА_1, на акт перевірки та припис головного державного інспектора праці, оскільки вони складені на ім’я ОСОБА_4, яка є його дружиною.

          У поданому запереченні на апеляцію заступник прокурора м.Нововолинська просить вирок щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляцію без задоволення.

          Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, пояснення ОСОБА_1, який підтримував свою апеляцію, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палати дійшла висновку, що апеляція засудженого ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність винності         ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, за який його засуджено, ґрунтується на об’єктивно досліджених доказах, які всебічно і повно перевірені судом з дотриманням вимог кримінально –процесуального законодавства, яким суд дав належну оцінку.

          Посилання засудженого в апеляції на те, що у справі неповно і  однобічно проведено досудове і судове слідство та висновки, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, є непереконливими і спростовуються сукупністю наявних доказів.

          Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що в серпні 2007 року вона прийшла на роботу до підприємця ОСОБА_1 і написала письмову заяву про прийняття її на роботу продавцем з випробувальним терміном три місяці. Зазначила, що трудовий договір між нею та ОСОБА_1 був укладений після перевірки в грудні 2007 року. Зарплату вона отримувала як і інші працівники магазину –кожного місяця готівкою на руки, її розмір обговорювався з ОСОБА_1 Відомостей на зарплату вона не бачила. Працювала позмінно, згідно графіка, з 8 до 20 години. Мала вихідні, запис на роботу в її трудову книжку внесений після укладення з нею ОСОБА_1 письмового трудового договору, тобто в грудні 2007 року.

          Потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що 04 грудня 2007 року вона знаходилась в магазині ІНФОРМАЦІЯ_2, який належить підприємцю ОСОБА_1 і відпускала покупців, приймаючи від них гроші за придбаний товар. Цього ж дня в магазині проводилась перевірка, після якої з нею підприємцем ОСОБА_1 був укладений трудовий договір строком на два місяці. Вважає, що її офіційно оформили на роботу в зв’язку з перевіркою, яка проводилась 04 грудня 2007 року. Зазначає, що підприємцем ОСОБА_1 порушені її права з огляду на те, що вона фактично працювала у нього на початку грудня 2007 року , а офіційно була оформлена лише з 20 грудня 2007 року із проведенням відповідного запису в трудову книжку. Ствердила, що фактично  приступила до виконання обов’язків продавця 03 грудня 2007 року, після проведення інвентаризації, використовувала формений одяг, мала доступ до готівки, відпускала покупцям товар, вважала, що працює офіційно, згідно графіка з 8 по 20 годину. В неї на утриманні є дитина віком до 14 років.

          Окрім показань потерпілих ОСОБА_2 та  ОСОБА_3, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину підтверджується також показаннями допитаних в суді свідків. Так, свідок ОСОБА_5 показала, що питання працевлаштування своєї дочки ОСОБА_2 вона вирішувала три роки назад безпосередньо з ОСОБА_1 Дочка ходила на роботу, в кінці місяця отримувала заробітну плату, працювала за графіком, позмінно, в зв’язку з цим змушена була винаймати житло у смт. Іваничі, оскільки доїжджати в село не було можливості. Оплачувала за квартиру 50 грн. на місяць із заробітної плати, яку отримувала, працюючи  у ОСОБА_1

          Свідок ОСОБА_6 ствердила, що з початку грудня 2007 року її дочка ОСОБА_3 почала працювати продавцем в магазині ІНФОРМАЦІЯ_2»у підприємця ОСОБА_1 і отримувала заробітну плату в розмірі 800 грн. на місяць. Розрахувалась з роботи після порушення даної кримінальної справи відносно ОСОБА_1

          Допитаний як свідок головний державний інспектор праці ТДІП у Волинській області ОСОБА_7 показав, що його було залучено до проведення перевірки з питань дотримання трудового законодавства в магазині ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проводилась на початку грудня 2007 року. За результатами перевірки було виявлено, що в цьому магазині четверо осіб, серед яких ОСОБА_2 та ОСОБА_3, працювали продавцями без укладення відповідних трудових договорів, що підтвердилось їх письмовими поясненнями.

          Свідок ОСОБА_4 ствердила, що укладенням трудових договорів з працівниками займався її чоловік ОСОБА_1 У неї свої продавці, а у нього свої. Зазначила, що після перевірки, яка мала місце  04 грудня 2007 року, вони оформили всіх працівників.

          Зазначенні показання потерпілих та свідків об’єктивно стверджуються актом перевірки від 04 грудня 2007 року, з якого вбачається, що без укладення трудових договорів у магазині ІНФОРМАЦІЯ_2»працювали як продавці ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_2, бухгалтер ОСОБА_9 На час перевірки були відсутні відомості про виплату зарплати працівникам (т. 1 а.с. 5-6).

          Як убачається з копій розрахунків сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування і додатків до нього, підприємцем ОСОБА_1 при сплаті цих внесків за період з серпня по грудень 2007 року враховувались дві особи як застраховані із здійснювалися відповідні нарахування на них, без зазначення їх прізвищ (т.1 а.с.7-14, т.2 а.с. 68-69, 70-71, 72-73, 74-75, 76-77).

          З письмової заяви, адресованої підприємцю ОСОБА_1 від ОСОБА_2 слідує, що вона просить прийняти її на роботу продавцем з випробувальним терміном три місяці, дата подачі заяви –30.08.2007 року (т.1 а.с. 23). У заяві ОСОБА_3 від 3.12.2007 року вона також просить прийняти її на роботу на випробувальний термін 3 місяці (т. 2 а.с. 61).

          Як вбачається із копій трудових договорів між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 і  ОСОБА_2, вони укладені відповідно 20 грудня 2007 року та 14 грудня 2007 року (т. 1 а.с. 32, 34), тобто після проведення перевірки, яка здійснювалась територіальною державною інспекцією праці 04 грудня 2007 року у магазині ІНФОРМАЦІЯ_2.

          З довідки, виданої Іваничівським районним центром зайнятості, вбачається, що трудові договори між підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, станом на 05 грудня 2007 року, не реєструвалися (т. 1 а.с. 31).

          З копії свідоцтв про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця, слідує, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа – підприємець 20.01.1998 року (т.1 а.с. 25).

          З копії паспорта ОСОБА_3 вбачається, що вона має на утриманні сина ОСОБА_10, 2006 року народження (т.1 а.с.45).

          Із записів у трудових книжках вбачається, що трудова книжка на прізвище ОСОБА_3 заповнена 20 грудня 2007 року і з цього числі вона згідно наказу № 5 прийнята учнем продавця згідно трудового договору з підприємцем ОСОБА_1 (т.2 а.с. 30). Аналогічно трудова книжка потерпілої ОСОБА_2 заповнена 14 грудня 2007 року і вказано, що з цього числа на підставі наказу № 4 вона прийнята на роботу продавцем до підприємця ОСОБА_1 згідно трудового договору від 14.12.2007 року  (т.2 а.с. 37-38).

          Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 172 ч.2 КК України як грубе порушення законодавства про працю, зокрема також щодо матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років.

          З диспозиції ст. 172 КК України вбачається, що настання шкідливих наслідків не є обов’язковою ознакою об’єктивної сторони вказаного злочину.

          Передбачений цією нормою кримінального закону злочин має формальний склад і вважається закінченим з моменту вчинення передбаченої в його диспозиції дії, тобто грубого порушення законодавства про працю, і не потребує визначення мети вчинення такого злочину, на що посилається у своїй апеляції засуджений     ОСОБА_1

          Також безпідставними є твердження засудженого ОСОБА_1 щодо недопустимості як доказу його винуватості у вчиненні злочину, акта перевірки від 04.12.2007 року, оскільки обставини, викладені в ньому, зокрема факти порушень трудових прав ОСОБА_3, ОСОБА_2, які він усунув після цієї перевірки, уклавши письмові трудові угоди з вказаними працівниками, встановлені в суді першої інстанції та узгоджуються з іншими доказами у справі, в тому числі показаннями свідка ОСОБА_7, який даний акт складав.

          Призначаючи йому покарання, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України врахував тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до категорії невеликої тяжкості, дані про особу засудженого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, виключно позитивно характеризується за місцем проживання, займається підприємницькою діяльністю, неодноразово заохочувався органами влади за вагомий внесок у зміцнення економіки району, а також відсутність обставин, які обтяжують його покарання.

          Тому, суд обґрунтовано обрав ОСОБА_1 покарання у виді штрафу та, на підставі п.1 ч.1 ст. 49 КК України, звільнив його від цього покарання  у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

          За таких обставин, підстав для скасування вироку у зв’язку із однобічністю та неповнотою досудового і судового слідства чи неправильним застосуванням судом кримінально-процесуального закону, про що ставиться питання в апеляції засудженого ОСОБА_1, колегія суддів не вбачає.

          На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області, -

У Х В А Л И Л А :

       Вирок Нововолинського міського суду від 13 січня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення.

          Головуючий                                         

          Судді