Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22а-4154/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Черненко І. В.
Доповідач Гайсюк О. В.
Постанова
Іменем України
14.04.2011 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючої судді –Белінська І.М.
Суддів –Гайсюка О.В., Савченко С.О.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до розділу Х11 «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами від 02.12.2010 року №2748-V1, розглянувши у порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді про визнання бездіяльності неправомірною бездіяльності, зобов’язання до вчинення певних дій,-
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
встановила:
17 лютого 2010 року ОСОБА_2 звернулася в суд з адміністративним позовом про визнання бездіяльності неправомірною бездіяльності, зобов’язання до вчинення певних дій.
Зазначала, що має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії не нараховувалося та не виплачувалося, просить визнати такі дії відповідача протиправними та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату їй підвищення до пенсії з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограді від 31 березня 2010 року позов задоволено частково.
Суд визнав протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді по ненарахуванню позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року і зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу за вказаний період підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплат у липні-грудні 2007 року, з травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням здійснених виплат.
У апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Зазначає, що Державним бюджетом кошти на виплату підвищення до пенсії дітям війни не передбачені і проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано, мінімальний розмір пенсії, передбачений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», для перерахунків або підвищень пенсій не застосовується. Крім того, позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду за захистом порушеного права.
Згідно з ч.8 ст.183-2 КАС України апеляційна скарга управління Пенсійного фонду розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у визначених статтею 195 КАС України межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що позивач відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" набув статусу дитини війни.
Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, гарантоване ст.46 Конституції України, є визначальною для вирішення даного спору.
Суд дійшов правильного висновку, що посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань на виплату підвищення до пенсії дітям війни не є підставою для відмови у позові, оскільки реалізація особою права, пов'язаного з отриманням бюджетних коштів, яке базується на чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може залежати від бюджетних асигнувань.
Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Виходячи з наведеного, суд обґрунтовано визнав протиправною бездіяльність відповідача по ненарахуванню позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», проте період, за який має бути проведено нарахування і виплата підвищення до пенсії, суд визначив неправильно.
Відповідно до ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідач в запереченнях на позов просив застосувати встановлений законом строк звернення до суду і відмовити у позові (а.с.15).
Позивачка звернулася з позовом до суду 17 лютого2010 року, а тому її право підлягає захисту з 17 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року, відповідно до її позовних вимог. Враховуючи вищезазначене , постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 16.02.2009 року.
За таких обставин постанову суду не можна визнати законною і обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.207 КАС України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31 березня 2010 року –скасувати.
Позов задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді щодо нездійснення підвищення та виплати до пенсії соціальної допомоги ОСОБА_2 на 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, відповідно до ст.6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” починаючи з 17 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді здійснити щомісячне нарахування та виплату підвищення до пенсії соціальної допомоги ОСОБА_2 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” починаючи з 17 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча:
Судді: