Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-218/11 Головуючий у 1 інстанції: Троценко Т.А.
Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.,
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
29 березня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі
головуючого Онищенка Е.А.
суддів : Бєлки В.Ю.
Маловічко С.В.
при секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 листопада 2008 року в справі за позовом ОСОБА_3 до територіальної громади м. Бердянська в особі виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва, -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до територіальної громади м. Бердянська в особі виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва.
В позовній заяві зазначав, що він є користувачем земельної ділянки загальною площею 0,4420 га для розміщення та обслуговування ігрових атракціонів, яка знаходиться в АДРЕСА_1 на підставі договору оренди землі від 12.10.2006р укладеного з Бердянської міською радою. Приватним підприємством "АРКАДА-5" було розроблено ескізна пропозиція на будівництво ігрових атракціонів з кафе на 24 місця та у наступному розроблений робочий проект адміністративного будинку по вул. Макарова, за його замовленням. У відповідності з вищевказаним проектом ним було розпочато будівництво об'єкту господарським засобом. Згідно довідки КП зТІ Бердянської міської ради № 1-210 від 24.09.2008 року готовність об'єкта незавершеного будівництва по вул.. Макарова 22-п в м. Бердянську, що будується ОСОБА_3, а саме: готовність недобудованого адміністративного будинку літери "Б" становить 10,2 процента.
Згідно технічного висновку, наданого ПП. "Аркада-5" від 29.09.2008р № 21/09 при візуальному огляді конструкції, деформації, тріщини, прогиби, яки можуть вплинути на несучу здатність будівлі, виявлені не були. Технічний стан несучих конструкції недокінченого будівництва адміністративного будинку - задовільне та забезпечує прочність та тривкість будівлі. ОСОБА_3 не отримав у виконавчому комітеті Бердянської міської ради Дозвіл на будівництво та Дозвіл на виконання будівельних робіт з причини ведення будівництва господарським засобом. Для продовження будівельних робіт, через брак коштів він вимушений оформити на своє ім'я договір кредитування з банківською установою для подальшого фінансування будівництва та наданням в іпотеку об'єкту незавершеного будівництва. Відсутність правовстановлюючого документу на об'єкт незавершеного будівництва не дозволяє укласти зазначені вище угоди, чим значно ускладнює проведення будівельних робіт. Відсутність правовстановлюючого документу на об'єкт незавершеного будівництва не дозволяє провести експертизу вартості об'єкту для встановлення розміру державного мита. Просив суд визнати за ним право власності на самочинно збудований об’єкт незавершеного будівництва - адміністративний будинок літери «Б»готовністю на 10,2% по вул. АДРЕСА_1
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 листопада 2008 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на самочинно збудований об’єкт незавершеного будівництва - адміністративний будинок літери «Б»готовністю на 10,2% по вул. АДРЕСА_1
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, заступник прокурора Запорізької області району в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення, провадження у справі закрити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що самочинні будівлі, які збудовані позивачем на земельній ділянці, що відведено для реконструкції, відповідають будівельним нормам та правилам і не порушують права третіх осіб.
Однак з такими висновками судів повністю погодитися не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проте вказані вимоги закону залишилися поза увагою суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Згідно із ч. ч. 1,3 ст. 22 Закону України «Про основи містобудування»забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об’єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.
Статтею 18 Закону України «Про основи містобудування»в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.
Відповідно до ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.
До 1 січня 2009 року був чинним. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243, яким визначалися основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва; з 1 січня 2009 року механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів встановлено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 923.
Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Статтею 376 ЦК України також визначені певні правила, за якими можливе визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про основи містобудування»спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.
Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З огляду на вказане звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Але, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню; не звернув уваги на наведене та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Всупереч зазначеним вище вимогам закону, районним судом визнано право власності позивача на новостворене нерухоме майно, яке не вводилось у експлуатацію.
Таким чином судова колегія приходить до висновку, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі ст. 309 ЦПК України рішення районного суду скасовує та ухвалює нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області задовольнити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 березня 2007 року у цій справі скасувати, та ухвалити нове рішення наступного змісту :
У задоволенні позову ОСОБА_3 до територіальної громади м. Бердянська в особі виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: