Справа № 22-а-663/2011
Категорія 10.3.1
Головуючий у 1 інстанції Поглод О.В.
Суддя-доповідач Матківський Р.Й.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Матківського Р.Й.
суддів Девляшевського В.А., Проскурніцького П.І.
розглянувши справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі про визнання відмови у виплаті щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків як дитині війни неправомірною та стягнути недоплачену щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період 2006-2009 років з апеляційною скаргою в.о. начальника управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі на рішення Рогатинського районного суду від 02 вересня 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Рогатинського районного суду від 02 вересня 2010 року позов задоволено частково, зобов’язано відповідача провести виплату підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 року за період з 22.05.2008 по 26.07.2010 року з врахуванням фактично отриманих сум.
Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 51, 00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120, 00 грн., а всього 171, 00 грн.
На дане рішення в.о. начальника управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В скарзі апелянт зазначає, що рішення судом ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Судом не взято до уваги те, що абзац 1 частини 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнодержавне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і не може застосовуватися при обчисленні розміру пенсії, призначеної за іншими законами.
Пенсійний фонд України в Рогатинському районі є органом виконавчої влади, тому зобов’язаний дотримуватися норм закону про Державний бюджет України. Виплати дітям війни – це соціальна надбавка і виплачується вона не з бюджету Пенсійного фонду, а за рахунок коштів Державного бюджету. Пенсійний фонд здійснює виплату цієї надбавки в межах асигнувань з бюджету.
Пенсійний Фонд через відсутність коштів не має можливості виплачувати надбавку до пенсії у визначеному судом розмірі.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що скарга до задоволення не підлягає.
Оскільки позивач відноситься до кола осіб, які мають право на отримання даного підвищення до пенсії, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про неправомірність дій відповідача, який згідно із Положенням про управління Пенсійного фонду
_____________________________________________________________________________________
Справа № 22-а- /2011 р. Головуючий у 1 інстанції Поглод О.В.
Категорія 10.3.1. Суддя-доповідач Матківський Р.Й.
України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року здійснює перерахунок підвищення до пенсії.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни» в редакції 2004 року поновили свою дію у 2007 році з 9.07.2007 року, у 2008 році з 22.05.2008 року на підставі рішень Конституційного Суду України, якими зупинення ст.6 Закону та викладення її в новій редакції визнано неконституційними від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року, ОСОБА_2 має право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, тому суд першої інстанції зобов’язав здійснити щомісячну виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за відповідний період з урахуванням виплачених сум.
Відсутність конкретного механізму фінансування витрат, пов’язаних із забезпеченням даного виду соціального захисту осіб, не може бути підставою для позбавлення позивача на отримання зазначеної допомоги, реалізація якої є обов’язком держави, тому посилання апелянта на відсутність коштів та достатньо врегульованого порядку не може бути взята до уваги.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» про застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз.1 ч.1 цієї статті, виключно для визначення розмірів пенсій, що призначені згідно із цим Законом. Наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».
Не заслуговують на увагу і доводи апелянта щодо незаконності рішення суду в частині стягнення судових витрат, оскільки питання розподілу судових витрат вирішено з дотриманням вимог процесуального закону.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його законності не спростовують.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу начальника управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі відхилити.
Рішення Рогатинського районного суду від 02 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуючий: Р.Й. Матківський
Судді: В.А. Девляшевський
П. І. Проскурніцький