Головуючий у 1 інстанції - Соболєв Є.О.
Суддя-доповідач - Гайдар А.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2011 року справа №2а-591/10/1229
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Гайдара А.В.
суддів
суддів: Ханової Р.Ф., Яковенка М.М.
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 (надалі позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області (надалі відповідач) про поновлення строку звернення до суду, визнання дій відповідача протиправними, зобов’язання нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, з 01.01.2006 року по теперішній час.
Постановою Станично-Луганського районного суду Луганської області (арк. справи 15-17) позов задоволено частково, визнано неправомірними дії відповідача щодо не нарахування і невиплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни.
Зобов’язано здійснити нарахування та виплату за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 11 листопада 2010 року.
В апеляційній скарзі відповідач (арк. справи 19) просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до категорії «діти війни» (арк. справи 3,4).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Зазначені зміни були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд першої інстанції правильно визначив, виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року, оскільки з 1 січня 2008 року вказана стаття 6 була викладена в іншій редакції, за якою виплата 30 % підвищення пенсії передбачена не була.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня –48.1 гривні, з 1 липня –48.2 гривні та з 1 жовтня –49.8 гривень.
Однак, враховуючи те, що після визнання положень підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не вносилось. Відтак, відповідач зобов’язаний здійснювати виплату підвищення до пенсії позивачу згідно положень Закону, а саме статті 6, якою передбачене підвищення пенсії дітям війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком і в 2009, 2010 році.
Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення пенсій, призначених згідно з цим Законом.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги.
Позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але враховуючи приписи частини 2 статті 99 та частини 1 статті 100 КАС України, суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги за межами шестимісячного строку.
Враховуючи, що до суду позивач звернулася 07 жовтня 2010 року, строк, з якого повинна нараховуватися та виплачуватись щомісячна державна соціальна допомога починається з 07 квітня 2010 року
Виходячи з вищевикладеного, з врахуванням приписів частини 1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої вирішена справа з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, що обумовлює скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтями 99, 100, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області на постанову Станично-Луганського районного суду Луганської області від 11 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-591/10/1229 – задовольнити частково.
Постанову Станично-Луганського районного суду Луганської області від 11 листопада 2010 року по адміністративній справі № 2а-591/10/1229 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як дитині війни, з 07 квітня 2010 року по 11 листопада 2010 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 07 квітня 2010 року по 11 листопада 2010 року.
Повний текст постанови складений та підписаний 23 березня 2011 року.
Направити особам, які беруть участь у справі протягом трьох днів з моменту підписання копії даної постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя А.В. Гайдар
Судді Р.Ф. Ханова
М.М. Яковенко