Справа № 22-ц-1300 2006 р.                                     Головуючий у 1-й інстанції - Шунько Г.О.

Категорія- 5                                                                  Суддя-доповідач - Хвостик С.Г.

УХВАЛА іменем    України

29 серпня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого -  Рибалки В.Г.,

суддів              -   Хвостика С.Г., Сибільової Л.О.,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

та осіб, які беруть участь у справі - ОСОБА_1. та ОСОБА_2., розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування автомобіля з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним, -

встановила:

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 липня 2006 року позов ОСОБА_1. до ОСОБА_2. задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2. протягом ЗО днів з часу набрання рішенням суду законної сили повернути ОСОБА_1. автомобіль марки ВАЗ 2101, 1973 року випуску, номер двигуна: НОМЕР_1, номер кузова: НОМЕР_2, колір «Рубін», номерний знак НОМЕР_3, що зареєстрований в Роменському МРЕО Сумської області на ім'я ОСОБА_3, разом з технічним паспортом на нього за № НОМЕР_4 від 08.05.1993 р. Стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. у відшкодування моральної шкоди 500 грн., - сплачене державне мито в сумі 51 грн., а також -витрати з інформаційно-технічного розгляду даної цивільної справи в сумі 7 грн. 50 коп. на користь ДП «Судовий інформаційний центр». Скасовано ухвалу Роменського міськрайонного суду від 05 квітня 2006 р. про накладення арешту на вказаний автомобіль. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2. відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2., посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим обставинам, просить дане рішення скасувати та постановити нове. При цьому вказує, що фактично між сторонами був укладений договір купівлі-продажу автомобіля. Визнаючи, що сплата частини коштів є недоведеною, вважає, що суд повинен був застосувати до правовідносин, що склалися, ч. 3 ст. 692 ЦК України щодо права продавця вимагати повної оплати товару та сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами, а не вимагати повернення автомобіля.

Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, доводи та заперечення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 18.01.2005 р. ОСОБА_3. відповідно до договору доручення уповноважив ОСОБА_1. продати за ціну і на умовах, визначених нею на власний розсуд, належний йому автомобіль марки ВАЗ 2101, 1973 року випуску, номер двигуна: НОМЕР_1, номер кузова: НОМЕР_2, колір «Рубін», номерний знак НОМЕР_3. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_4.

У червні 2005 р. ОСОБА_1. домовилась з ОСОБА_2. продати йому цей автомобіль за суму, еквівалентну 1400 доларам США.

Договір купівлі-продажу автомобіля нотаріально чи в іншому порядку не посвідчувався, проста письмова форма правочину не дотримана.

29 червня 2005 р. ОСОБА_1., виконуючи умови домовленості з ОСОБА_2., а також діючи на підставі довіреності від імені ОСОБА_3., відповідно до договору доручення, уповноважила ОСОБА_2. продати за ціну та на умовах на свій розсуд належний ОСОБА_3. вказаний вище автомобіль. При цьому ОСОБА_1. отримала від ОСОБА_2. частину грошей в сумі, еквівалентній 700 доларів США, попередньо домовившись, що інші гроші в сумі 700 доларів США ОСОБА_2. поверне 01 вересня 2005 р. ОСОБА_1. також передала ОСОБА_2. автомобіль, технічний паспорт і генеральну довіреність на його ім'я, посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_4.

Оскільки ОСОБА_2. грошей не повернув, 14 лютого 2006 року ОСОБА_1. скасувала довіреність на його ім'я, про що через приватного нотаріуса повідомила йому, а також - Державтоінспекцію та власника автомобіля ОСОБА_3.

Не виконавши усного зобов'язання і продовжуючи користуватись автомобілем, ОСОБА_2. знав про те, що його володіння автомобілем є незаконним, тобто, що не мав на те правової підстави.

Окрім того, що ОСОБА_2. став недобросовісним володільцем автомобіля, він ще своїм протиправним діянням завдав ОСОБА_1. моральної шкоди, порушивши її права.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку що, оскільки ОСОБА_2. як недобросовісний володілець незаконно користувався автомобілем, на який мала право ОСОБА_1. відповідно до договору доручення, тому, виходячи з її вимог зобов'язав його повернути це майно позивачці за первісним позовом та стягнув на її користь 500 грн. у відшкодування моральної шкоди, навивши обґрунтовані та переконливі мотиви щодо цього.

Таке рішення відповідає вимогам ст.ст. 23, 400 ЦК України.

Доводи апелянта про те, що до вказаних правовідносин повинні застосовуватись положення ч. 3 ст. 692 ЦК України щодо права продавця вимагати повної оплати товару та сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами, на думку колегії суддів, є необгрунтованими, так як вказані вимоги щодо повної оплати вартості товару за договором купівлі-продажу можна застосовувати відносно дійсного договору і за тих обставин, коли продавцем автомобіля є його власник, а позивачка такою не була. Крім того, дійсність правочину ОСОБА_2. ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції доведена не була.

Висновок суду про задоволення позову ОСОБА_1. і відмову в задоволенні вимог ОСОБА_2. належним чином мотивований і підтверджується дослідженими доказами, яким дано належну оцінку.

Доводи апелянта про протилежне є безпідставними.

Отже, як законне і обгрунтоване рішення суду необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу - відхилити.

Керуючись ст. ст. 307 ч.І п.1, 308, 314 ч.І п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 липня 2006 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційно протягом двох місяців з дня її проголошення до Верховного Суду України.

Головуючий :

Судді: