Справа №22-ц-1219 2006р.                        Головуючий у 1-й інстанції     Лозина О.В.

Категорія 36                                                    Судця-доповідач                     Смирнова Т.В.

УХВАЛА іменем України

22 серпня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого - Смирнової Т.В.

судців - Ільченко О.Ю., Данильченко Л.О.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

та осіб, які приймають участь у справі - адвоката ОСОБА_1.,

позивачки, представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, та половини витрат на навчання, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2. звернулась до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з відповідачем вона перебувала у шлюбі, від якого сторони мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. У 1999 році шлюб між сторонами було розірвано, з відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини, які він сплачував до досягнення сином повноліття. На даний час син навчається в Сумському Національному аграрному університеті на платній основі, тому, посилаючись на потребу в матеріальній допомозі, позивачка просила стягнути з відповідача аліменти до закінчення сином навчання. В додатковій позовній заяві ОСОБА_2. просила стягнути з відповідача половину від сплаченої неї за навчання суми 3000 грн.

Рішенням суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд встановив, що син сторін навчається в університеті, плата за навчання складає 3000 грн. на рік, строк навчання з 2004 року по 2009 рік. Відповідач ОСОБА_3. проживає в Республіці Бєларусь, має сина від другого шлюбу, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження. Дитина має ряд хронічних захворювань і потребує постійного лікування. Дружина відповідача також потребує лікування як онкохвора. Дохід в сім'ї відповідача на одного члена сім'ї, враховуючи дружину і дитину, становить менше встановленого в Республіці Бєларусь прожиткового мінімуму.

За таких підстав, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не може надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, і відмовив у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2. просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в частині стягнення з відповідача аліментів на сина ОСОБА_4 до закінчення ним навчання. В доводах скарги апелянт посилається на те, що суд порушив норми матеріального і процесуального права, і зовсім не прийняв до уваги доказів, наданих позивачкою, надавши перевагу тільки доводам відповідача.

Так, апелянт зазначає, що сім'я відповідача складається, крім нього, дружини і дитини, ще з його батьків, які отримують пенсію, його дружина також має дохід, а суд прийняв до уваги тільки дохід відповідача. Крім того, апелянт вважає, що відповідач надав дані про свою зарплату за період з лютого 2006 року по квітень 2006 року, а не за цілий рік, чим умисно занизив свої доходи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення позивачки, її адвоката ОСОБА_1., які підтримали апеляційну скаргу, заперечення проти скарги представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено судом першої інстанції, рівень матеріального забезпечення відповідача ОСОБА_3 та його сім'ї невисокий, неповнолітня дитина та дружина потребують постійного лікування, що тягне додаткові витрати, а тому відповідач не здатен надавати матеріальну допомогу працездатному повнолітньому сину ОСОБА_4, який продовжує навчання.

Ці висновки суду підтверджуються довідками про дохід відповідача, довідками медичних установ та іншими доказами.

Доводи апелянта з приводу неврахування судом доходів батьків відповідача - пенсіонерів, колегія суддів не може прийняти до уваги, так як дід та баба згідно законодавства в даному випадку не зобов'язані утримувати своїх онуків.

Згідно довідки про склад сім'ї ОСОБА_3 (а.с.38), його сім'я складається з трьох осіб - він, дружина, син, а батьки ОСОБА_3 не входять до складу його сім'ї.

Та обставина, що батьки проживають разом з відповідачем та його сім'єю в одній квартирі, не є підставою для врахування їх доходів в спільний дохід сім'ї відповідача. Крім того, згідно довідок, наданих відповідачем, його батьки і дружина (а.с.65, 94) також мають ряд хронічних хвороб, в зв'язку з чим потребують витрат на лікування.

Таким чином, всупереч ст. 60 ЦПК України позивачка не довела в суді, що ОСОБА_3. має такий рівень доходу, щоб надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, надав правильну оцінку доказам по справі та правильно вирішив спір, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 303, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів:

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 червня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий -

Судді-