У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Справа № 11-1068/107 / 2011 року. Головуючий в 1-й інстанції: Тимчук Р.І.
Категорія: ч.1 ст.358 КК України –інші постанови Доповідач: Копитько Л.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2011 року лютого місяця 17 дня. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі :
головуючого –судді Копитько Л.І.
суддів: Юренко Л.А., Костенка В.Г.
з участю прокурора Антонова С.В.
особи, щодо якої справу закрито, ОСОБА_1
потерпілої ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2010 року.
Цією постановою закрито кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 та ч.3 ст.358 КК України, звільнивши її від кримінальної відповідальності у зв’язку з закінченням строків давності.
Вирішено питання про долю речових доказів.
ОСОБА_1 на початку травня місяця 2006 року та в кінці вересня 2006 року, діючи з прямим умислом, внесла необхідні реквізити в контракт №84 від 5.05.2006 року, укладений між Локомотивним депо і ОСОБА_3, від імені останнього та у контракт № 58 від 26.09.2006 року, укладений між Локомотивним депо і ОСОБА_2, від імені останньої, та підробила їхні підписи у вище вказаних контрактах, які надають право на продовження роботи в підприємстві, тим самим підробивши офіційні документи з метою подальшого використання.
Після чого ОСОБА_1 надала у відділ кадрів Локомотивного депо завідомо підроблені нею вказані вище контракти № 84 та № 58, тим самим використала завідомо підроблені документи.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 та ч.3 ст.358 КК України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заявила клопотання про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності відповідно до ст.49 КК України та ст.11-1 КПК України.
Задовольняючи клопотання підсудної ОСОБА_1 та звільняючи її від кримінальної відповідальності і закриваючи справу, суд послався на те, що кримінальна справа щодо ОСОБА_1 надійшла до суду з обвинувальним висновком, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів невеликої тяжкості, за які законом передбачено покарання у виді обмеження та позбавлення волі, з часу вчинення злочинів минуло три роки, підсудна ОСОБА_1 згодна на закриття справи за закінченням строків давності, про що заявила клопотання, а тому згідно п.2 ч.1 ст.49 КК України підлягає звільненню від кримінальної відповідальності та справа закриттю відповідно до вимог ч.2 ст.11-1, ст.248 КПК України.
В апеляції потерпіла ОСОБА_2 ставить питання про скасування постанови суду як незаконної та передчасної, постановленої з порушенням норм кримінально-процесуального закону.
Інші учасники судового розгляду постанову не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення потерпілої ОСОБА_2, яка підтримала свою апеляцію і просила скасувати постанову суду як незаконну з направленням справи на новий судовий розгляд з наведених в апеляції підстав, міркування прокурора про законність постанови і безпідставність доводів апеляції потерпілої, заперечення на апеляцію ОСОБА_1, яка вважає, що постанова суду законна і обґрунтована, а доводи потерпілої безпідставні, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляції доводи, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція потерпілої ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі, й до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.
Відповідно до ч.2 ст.11-1 КПК України суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.49 КК України, закриває кримінальну справу у зв’язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.
З огляду на матеріали справи кримінальна справа щодо ОСОБА_1 надійшла до суду за ч.1 та ч.3 ст.358 КК України з обвинувальним висновком. Указані злочини відносяться до злочинів невеликої тяжкості й учинені ОСОБА_1 на початку травня 2006 року та в кінці вересня 2006 року.
Оскільки звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності не має реабілітуючого характеру і означає визнання факту вчинення особою злочину, закон (ч.2 ст.7-1 КПК України) надає їй право заперечувати проти закриття справи.
Як убачається з матеріалів справи, підсудна ОСОБА_1 заявила клопотання (дала згоду) про закриття даної кримінальної справи саме з цієї підстави.
Відповідно до ст.11-1 КПК України таке звільнення є обов’язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч.4 ст.49 КК України.
Згоди потерпілої на закриття справи за цією підставою закон не вимагає.
У зв’язку з наведеним і керуючись вимогами ч.1 ст.49 КК України, ч.2 ст.11-1 КПК України, суд 16 листопада 2010 року правильно звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності й закрив справу у зв’язку із закінченням строків давності.
Доводи апеляції потерпілої про те, що постанова суду незаконна, передчасна та не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону безпідставні.
Як роз’яснено в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», на який посилається потерпіла в апеляції, при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час судового розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені Кримінальним кодексом України.
Доводи потерпілої в апеляції про те, що вказані факти не встановлено, оскільки ОСОБА_1 не дала показань щодо вчинення нею злочинів ані на досудовому слідстві, ані в судовому засіданні, безпідставні і суперечать матеріалам справи.
Як убачається з матеріалів справи, органами досудового слідства та судом зазначені обставини були встановлені.
Будучи допитаною в якості обвинуваченої 18 вересня 2010 року, ОСОБА_1 винною себе у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 та ч.3 ст358 КК України, визнала повністю і пояснила, що дійсно підробила вказані контракти і надала їх у відділ кадрів, обставин не пам’ятає, оскільки пройшов достатньо великий проміжок часу (т.2, а.с.251).
Неповнота або неправильність досудового слідства судом не встановлена, з чим погодилася підсудна, даючи згоду на закриття справи.
Не заявляли про неповноту чи неправильність досудового слідства і потерпілі, в тому числі потерпіла ОСОБА_2 та її представник - адвокат ОСОБА_4, а також прокурор. Не навела потерпіла ОСОБА_2 таких підстав і в своїй апеляції.
Порушень норм кримінально-процесуального закону при розслідуванні справи і її розгляді в суді, які б були підставою для скасування постанови, не встановлено.
Постановлене щодо ОСОБА_1 судове рішення відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не знайшла.
Постанова суду законна і обґрунтована.
З огляду наведеного апеляція потерпілої ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду
У Х В А Л И Л А :
Постанову Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію потерпілої ОСОБА_2 - без задоволення.
С У Д Д І :
Копитько Л.І. Юренко Л.А. Костенко В.Г.