У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Справа № 11-178 / 2011 року. Головуючий в 1-й інстанції: Нізельковська Л.В.
Категорія: ст.78 КК України - постанови Доповідач: Копитько Л.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2011 року березня місяця 1 дня. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі :
головуючого –судді Копитько Л.І.
суддів: Голубенко Н.В., Денисенко Л.М.
з участю прокурора Снісаренка Г.О.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 17 грудня 2010 року.
Цією постановою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, непрацюючий, судимий 15 квітня 2009 року Київським районним судом м. Полтави за ч.2 ст.190 КК України на 2 роки позбавлення волі та звільнений на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік шість місяців, -
направлений для відбування покарання згідно вироку Київського районного суду м. Полтави від 15 квітня 2009 року на 2 роки позбавлення волі.
Згідно постанови суду ОСОБА_1 був засуджений вироком Київського районного суду м. Полтави від 15 квітня 2009 року за ч.2 ст.190 КК України на 2 роки позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, відповідно до ст.76 КК України на нього покладено обов'язок не виїжджати на постійне місце проживання за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи чи навчання та періодично з'являтись для реєстрації в ці органи.
В період іспитового строку засуджений ОСОБА_1 десять разів не з’явився для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи без поважних причин, незважаючи на попередження.
Враховуючи, що засуджений не став на шлях виправлення, не виконував покладені на нього судом обов’язки, суд прийняв рішення про необхідність направлення засудженого ОСОБА_1 в місця позбавлення волі на 2 роки для відбування призначеного покарання згідно вироку Київського районного суду м. Полтави від 15 квітня 2009 року.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду як незаконну, оскільки судом було порушено його право на захист та безпідставно вказано в постанові, що він допускав порушення обов’язків, визначених судом, а справу направити на новий судовий розгляд.
Інші учасники судового розгляду постанову не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_1 на підтримання своєї апеляції, міркування прокурора про законність постанови суду і необхідність залишення її без зміни, а апеляції - без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Згідно з чинним законодавством порядок скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням встановлений в ст.408-2 КПК України.
Доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що судом безпідставно вказано в постанові, що він допускав порушення обов’язків, визначених судом, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та наведеними доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, будучи засудженим та на підставі ст.75 КК України звільненим від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, в період іспитового строку без поважних причин не з'являвся до ВКВІ на реєстрацію 10 разів, за що 4 рази попереджався, тобто систематично не виконував на протязі листопада 2009 року –липня 2010 року покладені на нього обов'язки, що підтверджується даними листка реєстрації кримінально - виконавчої інспекції, а потім взагалі з місця проживання поїхав, не повідомивши про це органи кримінально-виконавчої системи, не з’явився до суду, у зв’язку із чим 2 вересня 2010 року судом оголошувався у розшук (а.с.8).
З порушенням покладених на нього обов'язків погодився і сам засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні як суду першої інстанції, так і апеляційної інстанції.
Суд ретельно перевірив надані інспекцією ВКВІ дані про невиконання засудженим ОСОБА_1 покладених на нього вироком суду обов'язків в період іспитового строку, навіть після неодноразових попереджень.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не бажає стати на шлях виправлення і правильно направив його для відбування призначеного судом покарання в місця позбавлення волі.
Що стосується доводів ОСОБА_1 про порушення судом його права на захист, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх надуманими.
Відповідно до вимог ст.45 КПК України участь захисника в даному випадку не є обов’язковою.
Як убачається з протоколу судового засідання, в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_1 не казав, що бажає мати захисника і не просив призначити йому захисника чи відкласти розгляд справи, щоб укласти угоду із захисником. Таким чином він взяв захист своїх інтересів на себе.
З огляду наведеного підстав для скасування чи зміни постанови суду не вбачається, а тому апеляція засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає,
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 17 грудня 2010 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення.
С У Д Д І:
Копитько Л.І. Голубенко Н.В. Денисенко Л.М.