Головуючий у 1 інстанції - Бусленко В.П.
Суддя-доповідач - Гайдар А.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2011 року справа №2а-1816/10/1226
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Гайдара А.В.
суддів
суддів: Ханової Р.Ф., Яковенка М.М.
ВСТАНОВИЛА:
28 вересня 2010 року ОСОБА_2 (надалі позивач) звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області (надалі відповідач, УПФУ) про визнання неправомірними дій УПФУ щодо відмови в перерахунку пенсії, зобов’язання УПФУ здійснити перерахунок пенсії з 01 січня 2010 року з застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік. (арк. справи 3).
Постановою суду першої інстанції від 03 листопада 2010 року позовні вимоги позивача задоволено частково, визнано неправомірною бездіяльність УПФУ, зобов’язано УПФУ здійснити з 01 вересня 2010 року перерахунок пенсії позивачу із застосуванням показника середньомісячної заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік (арк. справи 15-18).
Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти постанову про відмову в задоволені позовних вимог (арк. справи 19).
Відповідач доводить помилковість застосування судом норм матеріального права, яке полягає у безпідставному застосуванні неіснуючого показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу, застосування якого передбачалось частиною четвертою статті 42 Закону України 1058 в редакції Закону №107 від 28 грудня 2008 року норми якої визнані 22 травня 2008 року неконституційними рішенням Конституційного Суду України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до УПФУ з заявою про перерахунок пенсії по стажу і заробітку.
Як вбачається з письмових заперечень УПФУ позивачу здійснений перерахунок по стажу.
Розпорядження про перерахунок пенсії позивач не оскаржив.
Колегія суддів зазначає, що правові наслідки для позивача створюють розпорядження, а не дії, внаслідок чого має місце неправильно визначений позивачем предмет спору. Розпорядження у межах спірних відносин є способом реалізації відповідачем владних управлінських функцій, як суб’єктом владних повноважень.
Суть спору полягає у можливості застосування при перерахунку пенсії показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України.
Перерахунок пенсій у зв’язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України та страхового стажу регулюється статтею 42 Закону 1058, частина 3 якої передбачає, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону.
Така редакція існує після визнання неконституційними змін, внесених підпунктом «б» підпункту 10 пункту 35 Розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-6 визнаних такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Скасовані зміни надавали можливість перераховувати пенсію із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Аналіз відновленої (діючої) норми абзацу 3 частини 4 статті 42 Закону 1058 доводить що перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.
Тобто, правила частини першої статті 40 при перерахунку пенсії, застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).
Частина перша статті 40 передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону 1058, і є величиною постійною не змінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії.
Суд зазначає, що правове розуміння понять «середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України» та «показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії» є різними правовими категоріями в основі цієї різності лежить, перед усім, різні економічні критерії їх визначеності, в наслідок чого ототожнювати, змішувати ці понятті не передбачається можливим. Таке ототожнення судом першої інстанції є помилковим, неправомірним, безпідставним.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-12 (надалі Закон 1788) та Закон України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» № 1058 від 9 липня 2003 року. З огляду на зазначене та керуючись положеннями принципу законності закріпленого в статті 9 КАС України приписи постанови № 530 від 28 травня 2008 року не можуть застосовуватись до спірних відносин.
З урахуванням зазначеного, підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, як встановив суд першої інстанції відсутні.
Колегія суддів зазначає, що обчислення включає в себе призначення та перерахунок пенсії, разом з цим це не є тотожні поняття, вони мають різний правовий зміст та правове навантаження, при цьому формула обчислення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії (призначення та перерахунку) визначається частиною 2 статті 40 Закону України 1058, з тією тільки різницею, що середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення визначається один раз при призначенні пенсії, і в подальшому використовується як постійна величина для пенсіонера, на відміну від інших показників, а саме суми коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
З огляду на зазначене жодних підстав для задоволення позовних вимог колегія суддів не вбачає.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 24, 89, 94, 184, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області на постанову Свердловського міського суду Луганської області від 03 листопада 2010 року по справі № 2а-1816/10/1226 - задовольнити.
Постанову Свердловського міського суду Луганської області від 03 листопада 2010 року по справі № 2а-1816/10/1226 - скасувати.
Прийняти нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання неправомірними дій УПФУ щодо відмови в перерахунку пенсії, зобов’язання УПФУ здійснити перерахунок пенсії з 01 вересня 2010 року з застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік - відмовити у повному обсязі.
Судові витрати покласти на позивача.
Постанова складена 23 березня 2011 року.
Направити особам, які беруть участь у справі протягом трьох днів з моменту підписання копії даної постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: А.В. Гайдар
Судді: Р.Ф. Ханова
М.М. Яковенко