Справа №   1-143/11  

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

30 березня 2011 року                                   Кам'янець –Подільський міськрайонний суд

в складі: головуючого судді                     Драча І.В.

при секретарі                                         Бєлік О.Б.

з участю прокурора:                                         Готри В.В.

підсудного                                                   ОСОБА_1

потерпілих : ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,

ОСОБА_14, ОСОБА_15

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янець-Подільському кримінальну  справу щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ужгород Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1  українця, громадянина України,  з середньою освітою, розлученого, не працюючого, судимого 14 січня 2011 року за ч.1, ч.2 ст. 172 КК України на підставі ст. 70 КК України до 1700 грн. штрафу (вирок не виконано),     

підсудного за  ч.1, ч.2 ст. 190,  ч.2 ст.15,ч.2 ст.190 КК України, -          

встановив:

ОСОБА_1 7 грудня 2010 року в м.Кам’янці-Подільському, з метою заволодіння чужим майном шахрайським шляхом, подав в місцеву газету «Подолянин»оголошення, в якому вказав неправдиві відомості про те, що на роботу необхідні спеціалісти в таких галузях, як зварювальники-висотники, монтажники-висотники, будівельники та водії категорії «С», при цьому в оголошенні вказав номер свого мобільний телефону.

Після виходу газети «Подолянин»в продаж,  за період з 10 по 13 грудня 2010 року оголошення прочитали потерпілі і домовились з ОСОБА_1 про зустріч.

13 грудня 2010 року о 10 год. в АДРЕСА_2, ОСОБА_1 повідомив потерпілим ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_16, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_17, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_18, ОСОБА_13 ОСОБА_15 неправдиві відомості  про те, що він є представником будівельної компанії «Будстрой», у м.Києві, та що набирає на роботу зварювальників, монтажників, будівельників та водіїв категорії «С», при цьому розповів потерпілим про вигадані умови праці та розміри заробітної плати, а коли потерпілі погодились на пропозицію ОСОБА_1, останній домовився з ними про зустріч наступного дня для виїзду на місце роботи, хоча заздалегідь знав, що не має можливості та наміру виконати такі обіцянки.

14 грудня 2010 року о 10 год. в м.Кам’янці-Подільському під час зустрічі біля будинку по АДРЕСА_2, ОСОБА_1 повідомив всім потерпілим, що кожен з них  має передати йому по 450 гривень, з яких - 350 гривень нібито призначені для оплати проживання в гуртожитку, а 100 гривень –для оплати проїзду до місця роботи.

Тоді ж, у вказаному місці, потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_16, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_17, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_18, ОСОБА_13 та  ОСОБА_15 будучи веденим в оману погодились на пропозицію ОСОБА_1 та передали останньому гроші по 450 гривень кожен.

При цьому, потерпілий ОСОБА_15 передавши гроші ОСОБА_1, почувши його розмову про те, що той має намір здійснити банківський переказ зібраних коштів, що визвало  підозру в потерпілого, щодо дійсних намірів ОСОБА_1, після чого ОСОБА_15 сказав ОСОБА_1 повернути йому 450 грн.,  що ОСОБА_1 і зробив.

Таким чином, при викладених обставинах ОСОБА_1 заволодів шляхом обману у 16 –ти потерпілих: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_16, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_17, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_18, ОСОБА_13 їх грошима по 450 грн. у кожного, всього на суму 7200 грн.  При цьому, ОСОБА_1 намагався  також заволодіти 450 грн. потерпілого ОСОБА_15, проте  злочин не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі.

Підсудний ОСОБА_1 вину за ч.1 ст. 190 та ст.15-ч.1 ст.190 КК України визнав повністю, вину за ч.2 ст. 190 КК України заперечив. По суті обвинувачення у суді від дачі показань відмовився і підтримав ті показання, які давав слідчим органам. Показання потерпілих підтвердив у суді.

З оголошених у суді показань ОСОБА_1, допитаного як підозрюваного та обвинуваченого вбачається, що він вину у інкримінованих йому злочинах визнав повністю та пояснив, що на початку грудня 2010 року спланував шахрайським шляхом заволодіти грошима потерпілих. Для цього подав оголошення в газету «Пдолянин»про те, що на роботу необхідні зварники, монтажники, будівельники та водії.

10 грудня 2010 року, коли у продаж вийшов випуск газети з повідомленням, до нього почали телефонувати невідомі йому люди які погоджувались працювати, з ними він домовився про зустріч.

13 грудня 2010 року в обумовлений час прийшло 17 чоловік яким він розповів про  вигадані умови роботи у  м. Києві та проживання в гуртожитку у  м. Обухові. Для заволодіння грошима потерпілих він повідомив, що їм необхідно передати йому  350 гривень за проживання та 100 гривень за проїзд до роботи. Коли потерпілі погодились він сказав прийти наступного дня з грішми. 14 грудня 2010 року о 10 год. коли  всі знову зустрілися на тому ж самому місці,  потерпілі  склали список з своїми прізвищами та кожен здав йому гроші в сумі 450 гривень, всього вийшло грошей на загальну суму 7200 гривень, які вони віддали йому. В списку всього було 17 чоловік, але один з них потім відмовився і забрав гроші. Коли він сказав, що гроші потрібно перерахувати через банк, двоє потерпілих пішли з ним до ОТП Банк, що по вул. Данила Галицького, де в нього був відкритий рахунок на його ім’я, який він відкрив з метою зберігання грошей. Зайшовши в банк  відрахував гроші в сумі 2500 гривень, які перевів на свій рахунок. А сам зробив вигляд, що перераховує гроші на рахунок водія. Далі, він сказав що йому необхідно піти зняти копії трудових договорів які ці люди мали заповнити і повірити, що вони уклали договір і влаштовані на роботу. В нього був бланк трудового договору, який він придбав в канцелярському магазині «Лана». По дорозі він зателефонував до своєї знайомої дівчини на ОСОБА_19 і сказав їй щоб вона підійшла до «ПриватБанку», що по вул.Соборна та зачекала його там, оскільки він мав намір перерахувати гроші на її ім’я. Після чого вони пройшли в магазин «Центральний», що по вул. Соборній, де він відкопіював договір в 16 екземплярах. Тоді він сказав, що йому необхідно зайти в відділення «ПриватБанку», для того, щоб перерахувати решту грошей на плату за гуртожиток. По приходу в банк він зробив вигляд, що перераховує гроші на рахунок гуртожитку але в дійсності він зробив переказ на прізвище ОСОБА_19 в сумі 4150 гривень, так як в нього ще залишились 100 гривень з яких він платив за послуги в банках.                                                                                  (а.с. 104-105, 202-203)

Допитані у суді потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,  ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,  ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у суді дали показання про те, що на початку грудня 2010 року прочитали повідомлення, а декілька з них дізнались один від одного про набір працівників з будівельними професіями для роботи у м. Києві. При цьому на дзвінки по телефону, який був зазначений в оголошенні газети «Подолянин»відповідав підсудний, який представлявся представником фірми «Будстрой» і домовився з ними про зустріч о 10 год. 13 грудня 2010 року біля будинку «Карандаш»у м.Кам»янець-Подільському. На зустрічі ОСОБА_1 повідомив їм про умови роботи, пообіцяв зарплату не менше 3000 грн. Для поїздки він сказав мати з собою 450 грн., з яких 350 грн. –за проживання в гуртожитку та 100 грн. - за поїздку до м.Обіхів. 14 грудня 2010 року о 10 год. у тому ж місці, вони всі зібрали гроші, склали список та передали  ОСОБА_1 Але  потерпілий ОСОБА_15 передавши гроші ОСОБА_1, почувши розмову про те, що той має намір здійснити банківський переказ зібраних коштів, що визвало в ОСОБА_15 підозру, щодо дійсних намірів ОСОБА_1, після чого ОСОБА_15 сказав ОСОБА_1 повернути йому передані ним гроші, на що ОСОБА_1 погодився і повернув йому 450 грн. Для того, щоб ОСОБА_1 не обманув їх два представники постійно ходили з ним у банки з яких він переказував гроші. Прочекавши до 17 год. автобус, який мав їх везти так і не прихав, тому ОСОБА_1 найняв випадковий бус та поїхав з ними в м. Обухів. Де виявилось, що гуртожитку та роботи проя яку він обіцяв немає. Тим же бусом вони повернулись в м.Камя»янець-Подільський  і передали ОСОБА_1 працівникам міліції.

Аналогічні показання, які оголошені в суду,  давали органу досудового слідства і потерпілі ОСОБА_16 (а.с.79), ОСОБА_17 (а.с.127), ОСОБА_18 (а.с.178).

У суді потерпілий ОСОБА_3 підтвердив повернення йому 450 грн. матеріальних збитків, потерпілий ОСОБА_20 підтвердив повернення підсудним йому та його кумові –потерпілому ОСОБА_16 грошей. Потерпілий ОСОБА_7 підтвердив повернення підсудним йому та його знайомому  –потерпілому ОСОБА_17 грошей. ОСОБА_15 підтвердив у суді, що в той же день забрав у ОСОБА_1 гроші і відмовився від поїздки.

З оголошених у суді показань свідка ОСОБА_19 вбачається, що 14 грудня 2010 року на прохання знайомого ОСОБА_1 зняла у Приватбанку 4150 грн, які ОСОБА_1 перечислив їй. (а.с.138)

Про вчинений злочин ОСОБА_1 написав явку з повинною , в якій зізнався, що 14 грудня 2010 року  в м. Кам’янці-Подільському біля бізнес центру, що по АДРЕСА_2  під приводом влаштування на роботу шахрайським шляхом заволодів грошима потерпілих . (а.с.19)

Вина ОСОБА_1 доводиться і вилученими речовими доказами, зокрема: 1) вилученою у потерпілого ОСОБА_7 копією бланку трудового договору (а.с.48); 2) вилученою у потерпілого ОСОБА_12 сторінкою міської газети «Подолянин»на якій розміщено  оголошення ОСОБА_1 з його мобільним номером телефону  (а.с.66); 3) вилученим у потерпілого ОСОБА_6 аркушем паперу зі списком потерпілих, які здали гроші (а.с.27, 71-77); 4) вилученими у свідка ОСОБА_19  квитанціями «ПриватБанку»про переказ грошей на її ім’я (а.с.140-143).

Органами досудового слідства і прокурором в суді ОСОБА_1 обвинувачувався  тому, що  14 грудня 2010 року о 10 год., тобто у  той же час та при  викладених вище обставинах повторно заволодів грошима потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_18 по 450 грн. з кожного на суму 900 грн., що кваліфіковано, як злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є шахрайство вчинене повторно. З ознакою повторності кваліфіковані і дії ОСОБА_1 за епізодом замаху на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_15, тобто за ч.2 ст.15-ч.2 ст. 190 КК України.

Проте, у суді не здобуто будь-яких доказів про те, що ОСОБА_1 вчиняючи шахрайство щодо ОСОБА_13,  ОСОБА_18 та ОСОБА_15 діяв повторно. Так, згідно припису ч.1 примітки до ст. 185 КК України, повторним слід вважати вчинення злочину особою, яка раніше вчинила злочини передбачені ст.ст. 185, 186, 189-191, 187, 262 КК України. Будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 раніше вчинив зазначені злочини у суді і слідчими органами  не здобуто. Потерпілі та підсудний в судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_1 діяв у один спосіб, з єдиним умислом, вчиняючи дії в один момент і з самого початку ці дії охоплювались єдиним злочинним наміром на заволодіння конкретним майном –грошима всіх потерпілих. Викладене свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 ознак повторності.

Таким чином, з обвинувачення ОСОБА_1 слід виключити ознаку, вчинення злочину повторно, як зайво інкриміновану, а дії ОСОБА_1 за епізодом заволодіння грошима ОСОБА_13,  ОСОБА_18 перекваліфікувати з ч.2 на ч.1ст.190 КК України та за епізодом заволодіння грошима ОСОБА_15  - на ч.2 ст.15-ч.1 ст.190 КК України .

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин  справи в їх сукупності, керуючись законом, суд вважає, що дії ОСОБА_1 слід вірно кваліфікувати за ч.1 ст.190 КК України, тобто шахрайство –заволодіння  чужим майном шляхом обману; та за  ч.2 ст.15-ч.1 ст. 190 КК України, як  закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайстві), коли особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

При призначені покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують  покарання та вимоги ст.ст. 65-67 КК України.

При  призначенні  покарання  за  незакінчений  злочин суд, враховує ступінь тяжкості  вчиненого  особою діяння,  ступінь здійснення злочинного  наміру та причини,  внаслідок яких  злочин  не  було  доведено  до кінця.

Підсудний вчинив злочин невеликої тяжкості. За місцем проживання характеризується позитивно. ОСОБА_1 судимий, злочин вчинив до постановлення попереднього вироку від 14 січня 2011 року, розлучений, не працює.

Усунення заподіяної шкоди потерпілим  ОСОБА_7, ОСОБА_20, ОСОБА_16, ОСОБА_17, та часткове відшкодування збитків  ОСОБА_3 суд визнає обставинами, які пом’якшують покарання підсудного.

Підстав вважати, що підсудний  щиро покаявся немає, оскільки ОСОБА_1 за період розгляду справи в суді не вжив жодних заходів для відшкодування збитків значній кількості потерпілих. Обставин, які б обтяжували покарання не встановлено.

З врахуванням вищевикладеного, особи винного,  думки потерпілих які наполягали на найсуворішому покаранні для підсудного,  суд вважає ,  що необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 буде реальне покарання у виді обмеження волі.

При розв’язанні цивільних позовів  суд виходить з наступного.

Потерпілі ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4  до початку судового слідства подали до суду позовні заяви про стягнення з підсудного, як цивільного відповідача кожному по 550 грн.  матеріальних збитків (450 віддали особисто в руки ОСОБА_1, а 100 грн. водію для повернення з м.Обухів до м.Кам»янець-Подільського) та по 450 грн. моральної шкоди за вчинений злочин. Потерпілий ОСОБА_3, матеріальна шкода, якому відшкодована, заявив у суді позов про стягнення з підсудного на його користь 450 грн. моральної шкоди.  

У суді потерпілі на задоволенні їх вимог наполягали. Підсудний позов визнав частково: повністю у тому що спричинив кожному з цих потерпілих матеріальних збитків на суму 550 грн., тобто  вважав, що спричинив позивачам лише матеріальних збитків. Спричинення моральної шкоди не визнав і заперечив, не мотивуючи своєї думки.  Проте, суд враховує, що підсудний вчинив злочин проти власності потерпілих  і безумовно, це потягло за собою моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв'язків і вимагало від потерпілих певних зусиль для відновлення попереднього психологічного становища. Заявлена ними моральна шкода розміром 450 грн. для кожного відповідає принципам  розумності та справедливості.  Таким чином, права потерпілих  будуть захищені та відновлені у повному обсязі при стягненні з підсудного матеріальної шкоди по 550 грн. кожному  (цю суму сторони  не оспорюють) та по 450 грн. кожному позивачу моральної шкоди за вчинений злочин.

З урахуванням викладеного, з підстав передбачених у ст.ст. 28, 328, КПК України,  цивільні позови потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4  ОСОБА_3 слід задовольнити повністю. З підстав передбачених у ст. ст. 29, 329 КПК України слід  вжити заходів для забезпечення цивільних позовів,  шляхом накладення арешту на все майно ОСОБА_1

На підставі ст. 343 КПК України, запобіжний захід підсудному до вступу вироку в законну силу слід змінити з  підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.  Речові докази , які вшиті до матеріалів кримінальної справи,  слід зберігати у справі. Судових витрат немає.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд -

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190;  ч.2 ст.15,ч.1 ст.190 КК України  та призначити йому покарання за ч.1 ст.190 КК України у виді 1 (одного) року 6 (шість) місяців обмеження волі та  за ч.2 ст.15,ч.1 ст.190 КК України  у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення, менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді 1 (одного) року 6 (шість) місяців  обмеження волі.

На підставі ст.70 ч.4, ст.72 ч.3 КК України, призначити ОСОБА_1 покарання у виді  1 (одного) року 6 (шість) місяців обмеження волі та 1700 грн. штрафу, які виконувати самостійно.

Запобіжний захід  ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу, змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 30 березня 2011 року.

Цивільні позови  ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4  ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_14 550 грн. матеріальної шкоди та 450 грн. моральної шкоди спричиненої злочином, а всього 1000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4  550 грн. матеріальної шкоди та 450 грн. моральної шкоди спричиненої злочином, а всього 1000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 550 грн. матеріальної шкоди та 450 грн. моральної шкоди спричиненої злочином, а всього 1000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_21 550 грн. матеріальної шкоди та 450 грн. моральної шкоди спричиненої злочином, а всього 1000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8   550 грн. матеріальної шкоди та 450 грн. моральної шкоди спричиненої злочином, а всього 1000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 550 грн. матеріальної шкоди та 450 грн. моральної шкоди спричиненої злочином, а всього 1000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 550 грн. матеріальної шкоди та 450 грн. моральної шкоди спричиненої злочином, а всього 1000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_13 550 грн. матеріальної шкоди та 450 грн. моральної шкоди спричиненої злочином, а всього 1000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 450 грн. моральної шкоди спричиненої злочином.

Накласти арешт на все майно  ОСОБА_1

Речові докази:  сторінку з міської газети «Подолянин»(а.с. 77); три квитанції з «ПриватБанку»(а.с.141); документи з «ОТП Банку»(а.с. 206-209); аркуш паперу зі списком потерпілих (а.с.  69); копія трудового договору (а.с.72) зберігати при кримінальній справі.

Вирок можна оскаржити через суд, який його постановив, до апеляційного суду Хмельницької області протягом 15 діб.

Суддя: