копія
Справа 33-5, 2011 року Головуючий в 1-й інстанції Стасюк Р.М.
Категорія:ст.130 ч.1 КУпАП
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 січня 2011 року м. Хмельницький
Суддя апеляційного суду Хмельницької області Ващенко С.Є. з участю секретаря Філюк А.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Нетішинського міського суду від 25 жовтня 2010 року,
в с т а н о в и в:
Цією постановою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі –КУпАП), і накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 2550 гривень.
За постановою суду о 23 годині 20 хвилин 18 вересня 2010 року по вулиці Набережній в м. Нетішині ОСОБА_1, в порушення п.2.9 ПДР України, керував автомобілем Рено Трафік, н.з. НОМЕР_1, в стані алкогольного сп’яніння. Стан сп’яніння зафіксовано в медичному закладі м. Нетішин СМСЧ-4, висновок №268.
За змістом апеляційної скарги, посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у постанові, фактичним обставинам справи та на порушення процесуального закону, ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а справу щодо нього закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення. При цьому стверджує, що у той день жодних алкогольних напоїв, лікарських чи наркотичних засобів не вживав, в стані сп’яніння чи в іншому стані, який знижував би увагу та швидкість реакції, він не перебував. Зазначає, що від огляду на стан сп’яніння не відмовлявся, вів себе відповідно до вказівок лікарів, які проводили огляд.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримку апеляційної скарги з посиланням на зазначені у ній доводи, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, у тому числі шляхом безпосереднього дослідження доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, вважаю що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною першою ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок такого огляду визначений ст.266 КУпАП та постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Постанова).
Відповідно до цих нормативних актів оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи Державтоінспекції є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп’яніння, згідно з ознаками такого стану, визначеними МОЗ і МВС України. А сам огляд водія проводиться працівником міліції на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків з використанням спеціальних технічних засобів. Результати огляду, проведеного уповноваженою особою Державтоінспекції, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення (ч.ч.1 і 2 ст.266 КУпАП, пункти 2-5 Постанови).
І лише у разі незгоди водія на проведення огляду працівником міліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки або в разі незгоди з його результатами огляд та складання висновку за його результатами проводиться в закладах охорони здоров'я в присутності працівника міліції, але не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту встановлення відповідних підстав для його здійснення (ч.ч.3, 4 ст.266).
Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду в інших закладах забороняється (ч.3 ст.266 КУпАП, пункти 6-7 Постанови).
Акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров’я. А висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп’яніння складається у всіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис уповноваженій особі Державтоінспекції МВС, яка доставила дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров’я (пункти 3.19 і 3.20. Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 9 вересня 2009 року №400/666 і зареєстрованої в МЮ України 06.10.2009 р. за №931/16947 (далі-Інструкція)
Кожний випадок огляду осіб на стан сп’яніння у закладі охорони здоров’я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я (ч.4 ст.266 КУпАП, п.3.21. Інструкції).
Огляд же особи на стан сп'яніння, проведений з порушенням вимог статті 266 КУпАП, вважається недійсним (ч.5 ст.266).
Згідно з ч.6 ст.266 КУпАП направлення на огляд здійснюється в порядку, визначеному КМ України (постанова від 17 грудня 2008 року №1103), а сама форма направлення встановлена в Додатку 1 до Інструкції.
Що стосується підстав вважати, що особи, які керують транспортними засобами, перебувають у стані алкогольного чи іншого сп’яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, то вони також визначені вказаною Інструкцією.
Однак, як встановлено при апеляційному розгляді справи, огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння був проведений з порушенням зазначених вимог закону.
Так, з показань допитаних апеляційним судом ОСОБА_1 та свідків-працівників ДАІ ОСОБА_3 і ОСОБА_4 видно, що на місці зупинки огляд ОСОБА_1 з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків не проводився, а встановленої форми направлення на його огляд з метою виявлення у нього стану алкогольного чи іншого сп’яніння не видавалося взагалі.
Наявний же у справі корінець направлення №27 для огляду на стан сп’яніння не може бути визнаний допустимим і достовірним доказом факту направлення ОСОБА_1 на такий огляд ще і тому, що він не відповідає формі, наведеній у Додатку №1 до Інструкції.
Показання допитаної у якості свідка лікаря СМСЧ № 4 ОСОБА_5 про те, що вона пройшла тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством і мала право проводити огляд на стан сп’яніння, викликають сумніви у їх достовірності, оскільки за її показаннями навчання з лікарями СМСЧ № 4, у тому числі з нею, проводила нарколог цього медичного закладу, а згідно з даними листа-відповіді начальника управління охорони здоров’я Хмельницької обласної державної адміністрації таке навчання з лікарями Нетішинської СМСЧ №4 проводив обласний позаштатний нарколог управління охорони здоров’я. При цьому відповідних документів на підтвердження факту проведення такого навчання ні ОСОБА_5, ні жодна із вказаних установ суду не надали.
Крім того, у своїх показаннях апеляційному суду ОСОБА_5 повідомила, що під час навчання з будь-якими нормативними актами, якими врегульовано порядок огляду на стан алкогольного чи іншого сп’яніння, їх не знайомили, лише показали інструкцію з експлуатації технічного засобу „Ліон”.
На те, що таке навчання в дійсності не проводилося, вказують і її показання, відповідно до яких вона після огляду склала лише два висновки про результати огляду, один з яких залишився в СМСЧ № 4, один взяв працівник ДАІ, ОСОБА_1 такий висновок не надавався.
Не можуть бути визнані достовірними і дані акту огляду ОСОБА_1, оскільки у ньому у дев’яти графах зазначено, що ОСОБА_1 відмовився виконувати певні дії, а свідок ОСОБА_4 показав апеляційному суду, що ОСОБА_1 при огляді на стан сп’яніння виконував усі вказівки лікаря.
Сумніви у достовірності зазначених в акті даних викликає і суперечливий зміст записів у деяких його графах. Зокрема: в графі щодо використання під час огляду технічного засобу лікар записала і, що технічний засіб знаходиться на повірці, і, що ОСОБА_1 від обстеження через 20 хвилин з використанням технічного засобу відмовився; у графі „Тремтіння повік, язика пальців (підкреслити)” записано „відмовився”, хоча, що він мав у цьому випадку робити, не зазначено.
До того ж свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вказали, що саме ОСОБА_1 у відділі міліції запропонував їхати на обстеження в лікарню, після того, як вони почали складати щодо нього протокол за відмову від проходження огляду на стан сп’яніння, що також не узгоджується з даними вказаного акту про його відмову виконати вказівки лікаря.
Сам же ОСОБА_1 послідовно заперечував і заперечує факт керування ним транспортним засобом у стані будь-якого сп’яніння і на прохання власника автомобіля віз його з товаришами від бару, оскільки вони перед цим вживали спиртні напої.
Такі його показання підтвердила й свідок ОСОБА_6, яка під час зупинки і затримки ОСОБА_1 працівниками ДАІ знаходилася в автомобілі в компанії власника цього транспортного засобу.
Дані протоколу про адміністративне правопорушення також не можуть бути визнані достовірними, оскільки у ньому в якості свідка вчинення правопорушення записаний ОСОБА_7, який, відповідно до показань апелянта, вказаних працівників ДАІ та лікаря, в дійсності при огляді ОСОБА_1 присутній не був; згідно з показаннями ОСОБА_1, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час зупинки ОСОБА_1 знаходився в автомобілі працівників ДАІ і є кумом начальника Нетішинського ДАІ, що дає підстави сумніватися у його об’єктивності та неупередженості як свідка.
А відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на викладене, враховуючи, що інших достовірних і допустимих доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 автомобілем у стані алкогольного сп’яніння немає, вважаю, що постанову суду щодо нього слід скасувати, а справу закрити за відсутністю у його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ч.8 п.2 ст.294 КУпАП, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Нетішинського міського суду від 25 жовтня 2010 року скасувати, а справу закрити за відсутністю у його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя /підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області С.Є.Ващенко