АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД    ПОЛТАВСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа № 11 –176/2011р.                                                                                                  Головуючий у 1 інстанції:

Категорія: ч. 2 ст. 286 КК Ураїни –Т.З.                                                                                                Мурашко О.А.   

                                                                                                                                           Доповідач: Хрипченко Л.Г.

У Х В А Л А
І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

22 лютого 2011 року.  Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних  справ  Апеляційного суду  Полтавської області в  складі:

                            головуючого судді – Хрипченко Л.Г.         

                            суддів  -    Кожевнікова О.В., Тараненка Ю.П.                                                                                     

                           з участю:  прокурора – Антонова С.В.

                                              адвоката –  ОСОБА_2

                                              засудженого –ОСОБА_3

потерпілих –ОСОБА_4,ОСОБА_5,        

ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 29 грудня 2010 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Кременчука Полтавської області, громадянин України, освіта середня, одружений, маючий на утриманні неповнолітню дитину, не працюючий, мешканець АДРЕСА_1, Полтавської області, раніше не судимий,-

засуджений за ч.2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України на засудженого покладені обов’язки, передбачені п.п. 3,4 цієї статті.

Стягнуто з засудженого ОСОБА_3:

1. На користь ОСОБА_5 –9 247,43 грн. матеріальної шкоди і 50 000 грн.  моральної;

2.  На користь ОСОБА_4 –6 660,98 грн.  матеріальної шкоди і 20 000 грн.  моральної;

3. На користь ОСОБА_6 –1 000 грн. матеріальної шкоди і матеріальної шкоди і 5 000 грн.  моральної;

4.  На користь ОСОБА_7 –5 000 грн. моральної шкоди.

Крім того, з ОСОБА_3 стягнуто 1 825,41 грн. судових витрат за проведення авто – технічної експертизи на користь НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області.

Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що 10.08.2008 року близько 24:00 год., керуючи автомобілем ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1 без посвідчення водія та реєстраційних документів на транспортний засіб, рухаючись по вул. Жовтневій в смт. Нова Галещина, порушив вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України, не застосувавши своєчасного гальмування, здійснив наїзд на пішоходів  ОСОБА_4 і ОСОБА_5, які знаходились на узбіччі дороги в напрямку руху автомобіля.

В результаті наїзду ОСОБА_4, відповідно до висновку судово –медичної експертизи отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому середньої третини лівого стегна, закритої черепно - мозкової травми яка визвала струс головного мозку, кожні рани, які в процесі загоювання утворили рубці, садна та крововиливи на обличчі, садна на тулубі та правій нижній кінцівкі, які відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що спричинили тривалий розлад здоров’я.

ОСОБА_5, відповідно до висновку судово –медичної отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно –мозкової травми яка визвала перелом пірамідки лівої височної кістки, забій головного мозку, крововиливи під м’яку мозкову оболонку, крововиливи в м’які покрови голови, закритого перелому середньої третини лівого стегна, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні в момент заподіяння.

В апеляції засудженого ОСОБА_3 ставиться питання про зміну вироку в частині вирішення цивільного позову. Просить позовні заяви потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 –залишити без розгляду. При цьому посилається на те, що він не є власником транспортного засобу, а згідно ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки повинна відшкодовуватись власником транспортного засобу.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію, заперечення адвоката ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, цивільного відповідача ОСОБА_8, прокурора Антонова С.В., який просив залишити вирок без змін,  перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, вважає, що апеляція засудженого не підлягає до задоволення.

Доведеність вини і правильність кваліфікації дій засудженого по справі не оспорюється.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини скоєного злочину та обґрунтовано визнав ОСОБА_3 винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Його винуватість доведена сукупністю доказів зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні,  яким суд у їх сукупності дав належну оцінку.

Судом вірно кваліфіковані дії  ОСОБА_3 за ч.2 ст. 286 КК України.

Матеріалами справи встановлено, що автомобіль ВАЗ 2101 д.н.з. НОМЕР_1, на якому було скоєно злочин,  засуджений мав намір придбати у ОСОБА_8. При цьому 08.08.2008 року вони розрахувались грошима, ОСОБА_8 відігнав автомобіль у двір до ОСОБА_3, віддав йому технічний паспорт та ключі від автомобіля. Також ними в присутності свідків була оформлена письмова угода згідно якої ОСОБА_3 не мав права управляти автомобілем до того, як офіційно буде оформлена купівля –продаж автомобіля.

Крім того, ОСОБА_3 власноручно дав відповідну розписку, яка була завірена секретарем Солоницької сільської ради, про те що він не буде управляти автомобілем (а.с. 168-169).

Зазначені обставини засвідчують, що автомобіль що належав ОСОБА_8, останній передав засудженому без права управління ним до належного оформлення документів.

Тому ОСОБА_3 не мав права користуватись автомобілем і неправомірно почав його використовувати.

Судова колегія вважає, що суд І інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що ОСОБА_3, як особа яка неправомірно заволоділа транспортним засобом та завдала шкоди діяльністю щодо його використання у відповідності до положень ч.3 ст. 1187 ЦК України зобов’язана відшкодувати її на загальних підставах.

За таких обставин прийняте судом рішення в частині розгляду цивільних позовів по справі є законним і обґрунтованим, підстав для зміни вироку не вбачається.

Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Козельщинського районного суду Полтавської області від 29 грудня 2010 року відносно ОСОБА_3 - без змін.

СУДДІ:

Хрипченко Л.Г.                                Кожевніков О.В.                       Тараненко Ю.П.