У К Р А Ї Н А

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ПОЛТАВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа № 11- 1060/80 / 2011 року.                        Головуючий в 1-й інстанції: Степаненко Ю.І.

Категорія: ч.1 ст.187 КК України  Т.З. Доповідач:  Копитько Л.І.

                                                              У Х В А Л А

                                              І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

2011 року січня місяця 21 дня.      Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі :

          головуючого –судді Копитько Л.І.

          суддів: Павленка В.П., Захожая О.І.

          з участю прокурора Подворчана Ю.М.

          законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_4          

захисника - адвоката ОСОБА_5

засудженого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями  старшого помічника прокурора Кременчуцького району Полтавської області та захисника –адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 листопада 2010 року.

          Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Кременчука Полтавської області, громадянин України,  учень ПТУ №6 м. Кременчука Полтавської області, мешканець АДРЕСА_1 Кременчуцького району Полтавської області, не судимий, -

засуджений до позбавлення волі:

за  ч.1 ст.187 КК України на 3 роки,

за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки, а на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточно на 4 роки позбавлення волі.     

          Цивільний позов прокурора Кременчуцького району Полтавської області задоволено повністю, цивільні позови потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволені частково.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь Кременчуцького міського фінансового відділу 481,75 грн. на відшкодування витрат за стаціонарне лікування потерпілого.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_6 3000,0 грн., на користь ОСОБА_7 1000, 0 грн.   

У разі відсутності у неповнолітнього ОСОБА_3 майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди, цю шкоду слід стягнути з його матері ОСОБА_4 у частці, якої не вистачає, або в повному обсязі.               

Вирішено питання про долю речових доказів.

          За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винуватим в тому, що він 14 лютого 2010 року, приблизно о 19-20 год., перебуваючи біля гімназії № 6 м. Кременчука Полтавської області, маючи умисел на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, підійшов до ОСОБА_6 та попросив у нього мобільний телефон, щоб зателефонувати, на що ОСОБА_6 погодився і дав ОСОБА_3 свій мобільний телефон «Nokia  2680 slide», ІМЕІ НОМЕР_1.

На прохання ОСОБА_6 повернути йому мобільний телефон неповнолітній ОСОБА_3 відмовився і, реалізуючи свій злочинний намір, діючи з корисливих мотивів, відразу ж вдарив ОСОБА_6 кулаком лівої руки в ділянку носа, після чого між ними почалася бійка, в ході якої ОСОБА_3 наніс кулаком лівої руки удари в обличчя ОСОБА_6, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток спинки носа із зміщенням уламків та крововиливів на голові, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я, тим самим застосувавши до потерпілого насильство, небезпечне для життя і здоров'я, та незаконно відкрито заволодів майном останнього –вказаним  мобільним телефоном, чим заподіяв ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 800,0 грн. Після чого з місця вчинення злочину втік, розпорядившись майном, одержаним злочинним шляхом, на власний розсуд.       

          2 березня 2010 року, приблизно о 13-30 год., ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння біля магазину № 8 ПП «Прима», розташованого по вул. Щорса в с. Садки Кременчуцького району Полтавської області, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, підійшов до ОСОБА_7 і, діючи повторно, вимагав у останнього  гроші в сумі 50,0 грн., погрожуючи при цьому ОСОБА_7 застосуванням фізичного насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я особи. Сприймаючи висловлені ОСОБА_3 погрози як реальні і вважаючи, що вони дійсно будуть реалізовані у разі невиконання його вимог,  ОСОБА_7 дістав з гаманця 30,0 грн., після чого ОСОБА_3 відразу ж вихопив їх з рук ОСОБА_7, заподіявши останньому матеріальну шкоду на суму 30, 0 грн.

          В апеляції прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, не оскаржуючи висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 та правильність кваліфікації його дій, порушує питання про скасування вироку суду в частині призначеного йому покарання  у зв'язку із  його невідповідністю тяжкості злочинів та особі  засудженого через його м'якість і просить постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 більш суворе покарання - за ч.2 ст.186 КК України у виді 4 років позбавлення волі, за ч.1 ст.187 КК України у виді 5 років позбавлення волі, а за сукупністю злочинів на підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно у виді 5 років позбавлення волі, в іншій частині вирок залишити без зміни.

          В апеляції  захисник-адвокат ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить вирок щодо останнього скасувати і провадження закрити, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та органами досудового слідства істотно порушено кримінально-процесуальний закон, на що суд не звернув уваги.     

          Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляцію старшого помічника прокурора та заперечив проти апеляції захисника, пояснення захисника –адвоката ОСОБА_5 на підтримку своєї апеляції в інтересах засудженого, який просив вирок щодо ОСОБА_3 скасувати і провадження у справі закрити на підставі п.2 ст.6 КПК України, пояснення засудженого ОСОБА_3 та законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_4, які підтримали апеляцію захисника та заперечили проти задоволення апеляції старшого помічника прокурора, оголосивши письмові заперечення потерпілого ОСОБА_6 на апеляцію захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції як старшого помічника прокурора, так і захисника не підлягають задоволенню з таких підстав.    

          Суд правильно встановив фактичні обставини справи та зробив обґрунтований висновок про доведеність вини  ОСОБА_3 у розбої та грабежу (відкритому викраденні чужого майна), вчиненому повторно.

Висновки суду про доведеність  винності  ОСОБА_3 у вчиненні цих злочинів за встановлених у вироку обставин відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами, зібраними і перевіреними у передбаченому законом порядку.

Твердження в апеляції захисника про непричетність ОСОБА_3 до вчинення цих злочинів позбавлені підстав і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі показаннями потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, даними висновку судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_6 .№244, даними протоколів огляду, пред’явлення предметів для впізнання, речовими доказами.

Так, з показань потерпілого ОСОБА_6  в судовому засіданні убачається, що 14 лютого 2010 року  ОСОБА_3 попросив у нього телефон зателефонувати чи відправити СМС, на що він погодився і дав свій мобільний телефон «Nokia  2680 slide». А коли попросив повернути йому мобільний телефон ОСОБА_3 відмовився і відразу ж вдарив його кулаком лівої руки в ділянку носа, після чого між ними почалася бійка, в ході якої ОСОБА_3 наніс кулаком лівої руки удари йому в обличчя, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток спинки носа із зміщенням уламків та крововиливів на голові, і відкрито заволодів його майном –вказаним мобільним телефоном.

Такі показання потерпілого об’єктивно підтверджуються даними висновку судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_6 .№244 від 26.02.2010 року, згідно якого 14 лютого 2010 року ОСОБА_6 заподіяні легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, у вигляді перелому кісток спинки носа із зміщенням уламків та крововиливів на голові (т.1, а.с.41-42).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 показали суду, що вони були присутніми в якості понятих при пред’явленні  ОСОБА_6 для впізнання фотознімків і він впізнав серед них особу під № 2, яка завдала йому тілесні ушкодження та заволоділа його мобільним телефоном, яким виявився ОСОБА_3   

Такі показання свідків підтверджуються даними протоколу пред’явлення фотознімків для впізнання  та довідкою до протоколу (т.1, а.с.92-93).

Свідок ОСОБА_9 підтвердив суду, що він у лютому місяці 2010 року придбав у ОСОБА_3 мобільний телефон  «Nokia  2680 slide»за 250, 0 грн., при цьому останній завірив його, що телефон не крадений і проблем не буде. Але, коли до нього прийшли працівники міліції, він зрозумів, що телефон крадений і видав його працівникам міліції.                                   

З протоколу огляду від 2.03.2010 року виданого ОСОБА_9 телефону видно, що це саме мобільний телефон  «Nokia  2680 slide»ІМЕІ НОМЕР_1 (т.1, а.с.52), який належав ОСОБА_6

Розбій вважається закінченим злочином з моменту нападу, поєднаного із застосуванням  або погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, незалежно від того, заволоділа винна особа майном чи ні. Тому застосування такого насильства до потерпілого у момент заволодіння майном, хоча б таке почалося шляхом обману, створює розбій.  

Свідок ОСОБА_13 підтвердив суду, що бачив як біля магазину  в  с. Садки Кременчуцького району ОСОБА_3 підходив до ОСОБА_7 та вів з ним розмову.

З  показань потерпілого  ОСОБА_7 в судовому засіданні убачається, що 2 березня 2010 року біля магазину в с. Садки Кременчуцького району ОСОБА_3 із застосуванням погроз застосування фізичного насильства (побиття) вимагав у нього 50,0 грн. Злякавшись та сприймаючи погрозу реально, він дістав з  гаманця гроші в сумі 30,0 грн., що в нього були,  які ОСОБА_3 вихопив відразу з його рук і пішов до магазину, а він зателефонував своєму тестю ОСОБА_12, розповівши про дану подію, та в міліцію.  

Такі показання потерпілого підтвердив суду свідок ОСОБА_12, який після дзвінка відразу приїхав на місце події і зустріли п’яну компанію, і він  серед них за описом ОСОБА_7 затримав ОСОБА_3, який був в стані алкогольного сп’яніння, і тримав до приїзду працівників міліції.

Як убачається з досліджених судом показань свідка ОСОБА_15, він бачив як ОСОБА_3 біля магазину взяв у ОСОБА_7 гроші і пішов (т.1, а.с.80).

          Згідно даних висновку Кременчуцького обласного наркологічного диспансеру від 2.03.2010 року ОСОБА_3 2.03.2010 року знаходився в стані алкогольного сп’яніння (т.1, а.с.6), що підтвердила  в  судовому засіданні свідок ОСОБА_16

Давши аналіз і оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов правильного висновку про винність ОСОБА_3 у вчиненні розбою щодо ОСОБА_6 та повторному вчиненні грабежу - відкритому заволодінні  вказаним у вироку майном потерпілого ОСОБА_7 грошима в сумі 30,0 грн. і правильно кваліфікував його дії за  ч.1 ст.187 КК України та ч.2 ст.186 КК України.

Доводи захисника про те, що потерпілий ОСОБА_6 давав нестабільні показання під час досудового слідства щодо описання прикмет нападника та зникнення у нього мобільного телефону, то колегія суддів вважає їх неспроможними, оскільки потерпілий ОСОБА_6 як в судовому засіданні, так і в письмовому запереченні на апеляцію захисника пояснив, що окремі неточності в його показаннях первинних є у зв’язку із тим,  що він давав їх, коли знаходився в лікарні після госпіталізації та погано себе почував.  

          Доводи захисника про те, що в барі «Міна» свідок ОСОБА_8 бачив, як ОСОБА_6 давав свій мобільний телефон іншому хлопцеві, а не ОСОБА_3, відповідають дійсності, але, як видно із письмових заперечень потерпілого ОСОБА_6, іншому хлопцеві в барі він дійсно давав свій мобільний телефон, щоб той зателефонував, але цей хлопець повернув телефон йому.

          Доводи апеляції захисника про те, що ОСОБА_6 бачив в матеріалах кримінальної справи напередодні перед пред’явленням фотознімків для впізнання фото ОСОБА_3 необґрунтовані і спростовується  запереченням на апеляцію захисника самого ОСОБА_6 Крім того, як видно з матеріалів справи, в ній відсутні будь-які інші фотознімки ОСОБА_3                 

          Що стосується твердження захисника в апеляції про те, що свідок-понятий ОСОБА_10 показав в судовому засіданні, що у ОСОБА_6 при проведенні впізнання особи по фотознімках були сумніви щодо особи винного, то судом вони не приймаються до уваги, оскільки ОСОБА_6 в своєму запереченні на вказану апеляцію стверджує, що деякі сумніви в нього були лише дві чи три хвилинки, а потім він впізнав нападника серед пред’явлених фото, яким виявився ОСОБА_3

          Доводи апеляції захисника –адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого про те, що ОСОБА_3 погодився на пропозицію ОСОБА_6 про продаж його мобільного телефону спростовується показаннями потерпілого ОСОБА_6 як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні про обставини заволодіння ОСОБА_3 мобільним телефоном потерпілого.

В своїх письмових запереченнях на апеляцію захисника потерпілий ОСОБА_6 також стверджує, що він не збирався продавати свій мобільний телефон, оскільки він є його засобом зв’язку із батьками та по роботі.  

Крім того, доводи апеляції захисника про те, що 14.02.2010 року ОСОБА_3 телефонував матері  ОСОБА_4 з проханням надати йому гроші  для придбання мобільного телефону в сумі 250,0 грн., що підтвердила остання в судовому засіданні,  на думку колегії суддів не є обґрунтуванням того, що ОСОБА_6 пропонував йому продати свій мобільний телефон за 250, 0 грн. з врахуванням показань потерпілого. А посилання захисника на те, що цей мобільний телефон (потерпілого ОСОБА_6.) ОСОБА_3 продав ОСОБА_9 саме за 250,0 грн. свідчить лише про те, що  засудженому ОСОБА_3 потрібні були гроші саме в сумі 250,0 грн.

Доводи апеляції захисника про те, що ОСОБА_7 добровільно нібито позичив гроші засудженому ОСОБА_3 спростовані показаннями як потерпілого ОСОБА_7, так і показаннями свідка ОСОБА_14, яка суду показала, що потерпілий  ОСОБА_7 звертався до неї з проханням вийти через службовий вихід в магазині, оскільки до нього біля магазину хтось пристає, але вона йому відмовила, а потім вона бачила біля магазину хлопців, які були в стані алкогольного сп’яніння, заходили до магазину, купували пиво та цигарки, а також наведеними вище показаннями свідка ОСОБА_12   

Не відповідає матеріалам справи і твердження в апеляції захисника про те, що винесена 5.03.2010 року дізнавачем СД Крюківського РВ КМУ ГУМВС України в Полтавській області ОСОБА_17 постанова про направлення кримінальної справи для провадження досудового слідства у справі до СВ Крюківського РВ КМУ на а.с.46 в порушення ч.1 ст.109 КПК України не затверджена прокурором, а отже є незаконною, оскільки, як видно з матеріалів справи, вказана постанова затверджена заступником прокурора м. Кременчука Полтавської області, що входить до компетенції останнього, а тому не є порушенням кримінально-процесуального закону.  

Безпідставне також твердження  в апеляції старшого помічника прокурора про надмірну м'якість  обраного засудженому  покарання.

Покарання  ОСОБА_3 призначено з дотриманням вимог ст.65 КК України. При цьому суд вказав у вироку і правильно врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання,  а також конкретні обставини справи.

Саме з врахуванням всіх обставин судом обрано покарання  в межах санкції статей, за якими він засуджений в мінімальному розмірі, і підстав для застосування більш суворого покарання  колегія судів не вбачає.   

Обране покарання відповідає вчиненому, даним про особу винного, обрано воно реально, є необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів і не є занадто м'яким  для нього.

Правильно судом застосовано до ОСОБА_3 і правила ч.1 ст.70 КК України, оскільки він вчинив два злочини.

Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_3 за вчинені ним злочини покарання, як за кожний злочин окремо, так і за сукупністю злочинів, є справедливим.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для  скасування вироку в частині призначення засудженому покарання і задоволення апеляції старшого помічника прокурора.

Порушень норм кримінально-процесуального закону при розслідуванні справи і її розгляді в суді, які б були підставою для скасування вироку, не встановлено.

Постановлене щодо ОСОБА_3 судове рішення відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не знайшла.     

З огляду наведеного апеляції  старшого помічника прокурора та захисника –адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду

                                                У Х В А Л И Л А :

Вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 15 листопада 2010 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляції старшого помічника прокурора Кременчуцького району Полтавської області та захисника –адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_3  - без задоволення.

                                                    С У Д Д  І :

Копитько Л.І.                           Павленко В.П.                          Захожай О.І.