У К Р А Ї Н А

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ПОЛТАВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа № 11-1013/31 / 2011 року.                             Головуючий в 1-й інстанції: Литвин М.М.

Категорія: ч.2 ст.121 К України    Т.З. Доповідач:  Копитько Л.І.

                                                              У Х В А Л А

                                                І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

2011 року січня місяця 12 дня.      Колегія суддів судової палати з розгляду  кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

          головуючого –судді Копитько Л.І.

          суддів: Захожая О.І., Батрака В.В.

          з участю прокурора Адамець А.М.

          захисника –адвоката  ОСОБА_3

          засудженого ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями помічника Лубенського міжрайонного прокурора Полтавської області з внесеними змінами  та засудженого ОСОБА_4 з доповненнями на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 7 вересня 2010 року.

          Цим вироком

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Лубни Полтавської області, громадянин України, непрацюючий, мешканець АДРЕСА_1 Лубенського району Полтавської області (без реєстрації), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 Полтавської області, судимий:

- 14 травня 1993 року Лубенським районним судом Полтавської області за  ч.2 ст. 215 КК України на 4 роки позбавлення волі,

- 24 червня 1998 року Лубенським міським судом Полтавської області за ст.94 КК України на 10 років позбавлення волі, звільнений 6 липня 2006 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 7 місяців 26 днів, -

засуджений за ч.2 ст.121 КК України на 7 років 6 місяців до позбавлення волі.

          На підставі ст.71 КК України до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Лубенського міського суду Полтавської області від 24 червня 1998 року і остаточно ОСОБА_4 призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі.

          Вирішено питання про долю речових доказів.

          За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винуватим в тому, що він 17 січня 2009 року близько 18 години 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в будинку, де проживав, в  АДРЕСА_1 Лубенського району Полтавської області,  в ході виниклої сварки із своєю співмешканкою ОСОБА_5 умисно наніс останній дерев’яним поліном  один удар по правій нозі в область коліна та три удари по лівій нозі в область коліна. Після чого ОСОБА_4 умисно цим же поліном наніс удар ОСОБА_5 по правій руці в область ліктя та два удари по лівій руці  в область ліктя. А потім він умисно наніс потерпілій три удари цим же поліном по голові в область скроні.

          19 січня 2009 року близько 18-00 години ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись у себе вдома за вказаною вище адресою, під час конфлікту з ОСОБА_5 підійшов до останньої та умисно наніс їй один удар кулаком правої руки  в обличчя в область лівого вуха та щелепи, після якого ОСОБА_5 вдарилася потилицею об одвірки дверей на кухні.   

          24 січня 2009 року близько 18-00 години у себе вдома за тією ж адресою ОСОБА_4 під час розпивання спиртних напоїв із своєю співмешканкою ОСОБА_5 в ході виниклої сварки з останньою умисно наніс співмешканці 10 ударів кулаками обох рук в обличчя в ліву та праву сторони. Потім ОСОБА_4 лівою рукою схопив ОСОБА_5 за шию та притиснув до дивану, після чого наніс їй шість ударів кулаком правої руки в обличчя та два удари кулаком лівої руки також в обличчя, як в праву, так і в ліву сторони.  

          Після цього ОСОБА_4, стоячи над ОСОБА_5, яка лежала на дивані, продовжуючи свої злочинні дії,  умисно наніс їй три розмашисті удари кулаком правої руки в обличчя в район лівої сторони.

31 січня 2009 року близько 03-00 години ночі ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, зайшовши  в будинок, розбудив ОСОБА_5, яка спала в кімнаті, і між ними виникла сварка. Під час цієї сварки ОСОБА_4 умисно наніс один удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_5, а потім ще два удари кулаками обох рук по обличчю як в ліву, так і в праву сторони, від чого остання впала на підлогу. Потім ОСОБА_4, продовжуючи та усвідомлюючи свої дії, наніс три удари правою ногою по тулубу ОСОБА_5 в область ребер як зліва, так і з правої сторони. Після цього він підняв ОСОБА_5 з підлоги та поклав на диван, де остання 1 лютого 2009 року, не приходячи до свідомості, померла.

Смерть ОСОБА_5 настала внаслідок тупої закритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалася крововиливами під оболонки, наростаючою гематомою під твердою мозковою оболонкою, що призвело до здавлювання головного мозку.    

В апеляції з внесеними змінами прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ставить питання про скасування вироку у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного ОСОБА_4 покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через йогом м’якість, і направлення справи на новий судовий розгляд.     

          В апеляції з доповненнями засуджений ОСОБА_4 ставить питання про скасування вироку як незаконного, оскільки він даного злочину не вчиняв. Стверджує, що матеріали кримінальної справи щодо нього сфальсифіковані, що первинні показання він давав під тиском працівників міліції, а тілесні ушкодження, від яких померла ОСОБА_5, отримані нею при падінні під час нападів епілепсії. У зв’язку із  наведеним просить справу щодо нього закрити.

          Інші учасники судового розгляду вирок не оскаржили.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора про скасування вироку суду у зв'язку з істотним порушенням судом вимог кримінально-процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та призначенням  м'якої міри покарання ОСОБА_4 з направленням справи на новий судовий розгляд, пояснення засудженого ОСОБА_4 та захисника –адвоката ОСОБА_3, які підтримала апеляцію засудженого і просили вирок скасувати і справу закрити, оскільки ОСОБА_4 даного злочину не вчиняв, а справа сфальсифікована, та змінити запобіжний захід останньому на підписку про невиїзд,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій з внесеними змінами та доповненнями, колегія суддів вважає, що апеляція помічника прокурора з внесеними змінами підлягає задоволенню повністю, а апеляція засудженого з внесеними доповненнями підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

          Ст.334 КПК України передбачає зміст мотивувальної частини вироку, а саме: мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

          Зміст мотивувальної частини вироку визначається предметом доказування у справі, а також складом злочину, в якому обвинувачується підсудний і який визнано доведеним.

Суд цих вимог закону не дотримав. Саме такі недоліки були допущені місцевим судом при розгляді даної справи в судовому засіданні і постановленні вироку. А тому доводи апеляції помічника прокурора з внесеними змінами та засудженого ОСОБА_4 про порушення судом вимог ст.334 КПК України колегія суддів вважає слушними.

Так, зі змісту вироку суду - з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, не убачається, коли ж саме ОСОБА_4 завдано потерпілій ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.

Як видно з матеріалів справи, у мотивувальній частині  вироку, всупереч вимогам ст.334 КПК України, судом не наведені беззаперечні докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо винуватості ОСОБА_4 у заподіянні потерпілій ОСОБА_5 умисно тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть останньої.

Наведені ж судом докази –показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які пояснювали, що знали про  захворювання  ОСОБА_5 на епілепсію зі слів ОСОБА_4 та бачили приступи у потерпілої 20 січня 2009 року, суперечать наведеним судом  у вироку показанням потерпілої ОСОБА_8 та даним висновку комісійної судово-медичної експертизи про причину смерті потерпілої ОСОБА_5 та відсутність у неї захворювання епілепсії.

Крім того, самі ці докази, зокрема дані висновку судово-медичної експертизи № 102 від 14.07.2010 року, потребують роз’яснення.   

Так, у висновку зазначено, що показання ОСОБА_4, дані ним 10.02.2009 року, 11.02.2009 року при допиті, 11.02.2009 року при відтворенні обстановки та обставин події злочину відповідають давності, механізму утворення, анатомічній локалізації та кількості тілесних ушкоджень груп «а)»та «б)».

Проте, як видно з матеріалів справи, показання ОСОБА_4, дані ним 10 .02.2009 року та 11.02.2009 року і при відтворенні обстановки і обставин події злочину з його участю, різняться як за кількістю нанесення ударів, так і за їх механізмом (10.02.2009 року ОСОБА_4 пояснював, що 17.01.2009 року наносив удари поліном ОСОБА_5 по ногах, руках та декілька разів по голові, а 11.02.2009 року та в подальшому ОСОБА_4 змінив свої показання і стверджував, що поліном ударів по голові потерпілій не наносив, а з даних висновку додаткової судово-медичної експертизи № 26-Д від 3.03.2009 року убачається, що показання ОСОБА_4 при відтворенні обстановки і обставин події злочину в цілому протирічать даним  судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 в частині характеру та кількості спричинених потерпілій тілесних ушкоджень, які спричинили її смерть (т.1, а.с.85-86).         

Судом же судово-медичний експерт згідно ст.311 КПК України з метою з’ясування та уточнення змісту експертного висновку  не допитувався.

Показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та  ОСОБА_11, як це убачається з матеріалів справи (протоколу судового засідання та вироку), взяті судом вибірково, лише що стосується побиття ОСОБА_4 ОСОБА_5, та не взяті ті, що свідчать на підтвердження версії засудженого про наявні у потерпілої приступи, внаслідок яких остання падала.

Оцінка вказаних доказів, що має істотне значення для правильного вирішення справи,  всупереч вимогам закону (ст.67 КПК України) судом не дана.

Крім того, суд взагалі не навів у вироку і не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які були допитані в судовому засіданні, про що правильно вказує в апеляції засуджений, і не вказав, чому не приймає до уваги показання цих свідків та відкидає їх.

З рапорту оперуповноваженого СКР ОСОБА_14 від 1.02.2009 року убачається, що померла ОСОБА_5 хворіла на епілепсію (т.1, а..с.5). Проте суд не викликав даного працівника міліції в судове засідання і не з’сував, звідки у нього дані про хворобу померлої.      

Вказане свідчить про істотні порушення судом вимог кримінально-процесуального закону, в тому числі вимог закону щодо всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи (ст.22 КПК України) та оцінки доказів.

З вироку вбачається, що суд не проаналізував фактичні дані, що містяться у показаннях підсудного, свідків, даних ними в ході досудового слідства та в судовому засіданні, приєднаних до справи документах та в інших джерелах доказів, не дав оцінку зібраним доказам, не мотивував прийняття одних і відкидання інших доказів.

Більш того, замість аналізу всіх фактичних даних, тобто доказів,  які містяться в інших процесуальних джерелах доказів, суд у вироку  послався лише на назву цих джерел доказів –на назви проведених експертиз, оглядів та слідчих дій (протокол відтворення обстановки і обставин події злочину)  з зазначенням аркушів справи.

Незважаючи на це, суд постановив обвинувальний вирок щодо ОСОБА_4

Згідно ст.369 КПК України вирок вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, або коли висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, або коли при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, або коли висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності.

          З огляду наведеного колегія суддів вважає, що доводи апеляцій помічника прокурора з внесеними змінами та засудженого з доповненнями в частині, що вирок не відповідає фактичним обставинам справи, є обґрунтованими, і ця невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи могла вплинути на вирішення питання про винуватість засудженого.

Доводи апеляцій  про те, що при розгляді даної кримінальної справи судом допущено інші порушення кримінально-процесуального закону, колегія суддів також вважає слушними.

Зокрема, як убачається з матеріалів справи, судом не вирішено клопотання ОСОБА_4 від 16.07.2009 року про здійснення його захисту в судовому засіданні сином ОСОБА_15 (т.1, а.с.209). Не розглянув суд і два клопотання ОСОБА_4 про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

          Крім того, судом 23 вересня 2010 року було дано судове доручення в порядку ст.315-1 КПК України (т.1, а.с.222), яке, як убачається з матеріалів справи, виконано частково, що судом залишилося поза увагою.

Слушними колегія суддів вважає і доводи засудженого ОСОБА_4 про формальну перевірку його заяви про застосування до нього недозволених методів дізнання та досудового слідства, а також твердження про фальсифікацію матеріалів справи  (що стосується його затримання, незаконного тримання в кабінеті Лубенського МВ та дачі первинних показань ОСОБА_4 оперуповноваженому СКР Лубенського МВ ГУ МВС України в Полтавській області ОСОБА_16, нібито вилучених з матеріалів справи в присутності останнього ОСОБА_17.).

Так, не перевірено, коли, за яких обставин ОСОБА_4 був затриманий, де утримувався після затримання, в якому стані поступив в ІТТ, чи були в нього тілесні ушкодження при затриманні, звідки у ОСОБА_4 тілесні ушкодження, які відповідають строку нанесення за 7-10 діб до огляду (огляд відбувся 16.02.2009 року).

Як убачається зі скарг та апеляції ОСОБА_4 недозволені методи дізнання та досудового слідства до нього застосовувалися декількома працівниками міліції, тоді як постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, як видно з її змісту,  винесена щодо одного працівника міліції ОСОБА_18

Крім того, судом не мотивовано призначення ОСОБА_4 покарання за правилами ст.71 КК України.

За таких обставин вирок суду першої інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим, оскільки він постановлений з порушенням вимог кримінально-процесуального закону та висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а тому він підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, оцінити зібрані докази в їх сукупності, керуючись законом. В залежності від встановленого зробити висновок про доведеність чи недоведеність вини ОСОБА_4 в пред’явленому обвинуваченні, правильно кваліфікувати його дії та обрати покарання, яке б відповідало ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі, керуючись законом.

Якщо при новому розгляді справи в судовому засіданні об’єм обвинувачення засудженому ОСОБА_4 підтвердиться, то призначене йому покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі слід вважати м’яким.

Вирішуючи питання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4, колегія суддів виходить з вимог ст.ст.148,150,155,165-1 КПК України та не знаходить обставин, які б могли вплинути на зміну запобіжного заходу щодо нього, а тому залишає запобіжний захід ОСОБА_4 попередній –взяття під варту.   

З цих підстав колегія суддів вважає, що апеляція помічника прокурора з внесеними змінами підлягає задоволенню повністю, а апеляція  засудженого з внесеними доповненнями  підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду

                                                           У Х В А Л И Л А :

Апеляцію помічника Лубенського міжрайонного прокурора Полтавської області з внесеними змінами  задовольнити повністю, апеляцію засудженого ОСОБА_4 з доповненнями задовольнити частково.

Вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 7 вересня 2010 року щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

          Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити попередній –взяття під варту.

                                                               С У Д Д І :

Копитько Л.І.                           Захожай О.І.                            Батрак В.В.