Справа № 2-200/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

21.02.2011  Центрально-Міський  районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                      Черкасенко Т.  Г

при секретарі                              Курепіна  Н.  В.,

з участю представника позивача Єременко А.Д,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши   в відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Банк „Фінанси та Кредит” до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок порушення зобов.язань за кредитним договором та за зустрічним позовом  ОСОБА_5  до Публічного акціонерного товариства „Банк Фінанси та кредит”, третя особа: ОСОБА_4 про визнання положень договору недійсним , суд –  

В С Т А Н О В И В:

 Публічне акціонерне товариство „Банк „Фінанси та Кредит” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5   про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок порушення зобов.язань за кредитним договором.

ОСОБА_5  звернулася до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства „Банк Фінанси та кредит”, третя особа: ОСОБА_4 про визнання положень договору недійсним.

ПАТ„Банк „Фінанси та Кредит” в своєму позові зазначив, що він  є правонаступником Банку „Фінанси та Кредит”, Товариства з обмеженою відповідальністю.

06.05.2006  року між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит»  та ОСОБА_5, яка 26 жовтня 2007 року змінила прізвище на ОСОБА_5 в зв.язку з реєстрацією нею шлюбу,   був укладений  Договір про відкриття кредитної лінії  № 303-пк-2006 , відповідно до умов якого, відповідач ОСОБА_5  отримала кредитні кошти в  розмірі 27 700,00 дол. США,  зі сплатою 15 %  відсотків річних за користування кредитом та на умовах забезпеченості ,зворотності, строковості, платності.

Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі не пізніше 06.05.2009 року, та щомісяця сплачувати проценти за користування кредитними коштами.  Крім того, п.6.1. вищезазначеного  договору, передбачена відповідальність за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів, а саме, сплата пені з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.  

12 вересня 2006 року між позивачем та ОСОБА_5  було укладено Договір  № 1 про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 303-пк-2006, від 06 травня 2006 року, згідно якого було збільшено суму кредитного договору до 34 600 дол. США.

26 березня 2008 року сторонами кредитного договору було укладено Додаткову угоду № 2 до договору про відкриття кредитної лінії № 303-пк-2006, відповідно якої було змінено процентну ставку до 15,5  процентів річних.

Таким чином, відповідачем ОСОБА_5  було отримано кредитні кошти в розмірі 34 600 дол. США з оплатою процентній ставці 15,5 відсотків річних та строк повернення  кредитних ресурсів, згідно з п.3.2. кредитного договору   до 06 травня 2009 року.

Одночасно  з кредитним договором з метою забезпечення виконання  зобов’язань за договором  позивачем було укладено Договір поруки № 303-пп-2006 від 06.05.2006 року з ОСОБА_4, згідно умов яких, поручитель зобов’язався відповідати за виконання позичальником договірних зобов’язань по кредитному договору.

12 вересня 2006 року між банком та ОСОБА_4 було укладено Договір № 1 про внесення змін до  договору поруки, згідно якого збільшено суму  кредитного договору до 34 600 дол. США.

26 березня 2008 сторонами кредитного договору було укладено Договір № 2  про внесення змін до договору поруки, згідно якого було змінено процентну ставку кредитного договору до 15,5 процентів  річних.

Пунктом 1.3. договору поруки встановлено, що ОСОБА_4 ознайомлений  з кредитним  договором  і усіма  додатковими угодами до нього та погоджується з його умовами.  

Позичальник ОСОБА_5 зобов’язання за кредитним договором своєчасно не виконує, в строки, обумовлені у кредитному договорі, кредитні кошти та проценти за його користування не сплачує. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов’язань, позичальнику та поручителю були надіслані вимоги про негайне погашення простроченої заборгованості. Однак, до теперішнього часу кредитні кошти банку не повернуті, у зв'язку з чим, банк вправі вимагати дострокового погашення всієї суми кредиту, тому просять суд стягнути з позичальника ОСОБА_5. та поручителя ОСОБА_4, у солідарному порядку, заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №303-пк-2006 від 06.05.2006 року, яка станом на 20.12.2010 року, складає: 668 235,61 грн., з яких:

- прострочена заборгованість по кредиту –9 727,00 дол. США , що в еквіваленті гривні складає по курсу НБУ на 20 грудня 2010 року 77 460,96 грн.

- прострочена заборгованість по відсоткам  – 2479,57 дол. США, що в еквіваленті гривні складає по курсу НБУ на 20 грудня 2010 року   19 746,06 грн.

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту (за період з 06 травня 2006 р по 7 жовтня 2008 року) – 1450,15 грн, ( за період з 8 жовтня 2008 р по 19 грудня 2010 р – 510726,64 грн.,

- пеня за несвоєчасне погашення відсотків ( за період з  6.05.2006р по 7.10. 2008 р) -  153,60 грн, (за період з 8 жовтня 2008 року по 19 грудня 2010 року) – 58 698,19 грн.

Всього: 668 235,61 грн.

Крім того, банк просить суд стягнути з відповідачів за первісним позовом, у содідарному порядку, витрати у справі.

Відповідач за первісним позовом –ОСОБА_5 звернулася до суду з зустрічним позовом про визнання недійсними положень п. 2.1 Договору про відкриття кредитної лінії № 303-пк-2006, п.1 Додаткової угоди № 1 від 20.09.2006. про внесення змін до Договору про відкриття кредитної лінії № 303-пк-2006, п. 1.1. Договору поруки № 303-пп-2006 та п. 1 Договору № 1 від 12.09.2009 р про внесення змін до Договору поруки № 303-рр-2006, якими визнано грошове зобов,язання позичальника лише в іноземній валюті ( долар США), а також визнати недійсним положення п.п. 2.1, 4.1 Договору про відкриття кредитної лінії № 303-пк-2006 від 06 травня 2006 року, п.п 1,3 Додаткової угоди № 2 від 26.03.2008 року про внесення змін до зазначеного договору. п. 1 Договору № 2 від 26.09.2008р про внесення змін до Договору поруки № 303-пп-2006, які визначають обов,язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту ( долар США), обґрунтовуючи свої доводи наступним, що дійсно 06.05.2006 року між банком „Фінанси та Кредит”, ТОВ та нею був укладено Договір про відкриття кредитної лінії №303-пк-2006, відповідно до умов якого він отримав кредитні кошти у іноземній валюті у розмірі 27 700 дол. США, які зобов’язався повернути не пізніше 06.05.2009 року, та щомісяця сплачувати 15% річних за користування кредитними коштами. В подальшому відповідно до умов додаткових угод, було збільшено ліміт кредитування до 34 600 дол. США, та збільшено відсоткову ставку до 15,5%. Просить суд визнати положення зазначеного договору, та додаткових угод, якими визначено суму зобов’язання в іноземній валюті – доларі США, та обов.язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитними ресурсами у валюті кредиту-долару США– недійсними, такими, що суперечать нормам чинного законодавства України, оскільки укладення останнього у валюті, відмінній від валюти України, та використання іноземної валюти за спірним кредитним договором та додатковими угодами, як засобу платежу, на його думку, суперечить вимогам законодавства, зокрема, ст.524 ЦК України, ст.35 Закону України „Про Національний банк України”,  Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом Єременко А.Д.  підтримав позовні вимоги банку, просив суд задовольнити первісний позов у повному обсязі, як представник відповідача за зустрічними позовами, просив в задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_5 - відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом, вона ж представник позивача за зустрічними позовами, ОСОБА_2, підтримала вимоги зустрічної заяви, наполягала на її задоволенні. Позов банку в частині нарахування пені не визнала, оскільки розрахунок останьої проведено з грубим порушенням норм чинного законодавства.

Третя особа: ОСОБА_4   у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Представник ОСОБА_4 – ОСОБА_2 вважає  вимоги  за зустрічною позовною заявую обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а  позов банку в частині нарахування пені вважає не обгрунтованим, оскільки розрахунок останьої проведено з грубим порушенням норм чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, як за первісним, так і за зустрічним позовом, дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне первісний позов – задовольнити частково, в задоволенні зустрічного позову – відмовити, з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, не заперечується представниками сторін по справі, 06.05.2006  року між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит»  та ОСОБА_5, яка 26 жовтня 2007 року змінила прізвище на ОСОБА_5 в зв.язку з реєстрацією нею шлюбу ( свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1, видане 26 жовтня 2007 року а.с. 80), був укладений  Договір про відкриття кредитної лінії  № 303-пк-2006 , відповідно до умов якого, відповідач ОСОБА_5 отримала кредитні кошти в  розмірі 27 700,00 дол. США,  зі сплатою 15 %  відсотків річних за користування кредитом та на умовах забезпеченості ,зворотності, строковості, платності.( а.с.7-8).

Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі не пізніше 06.05.2009 року, та щомісяця сплачувати проценти за користування кредитними коштами.  Крім того, п.6.1. вищезазначеного  договору, передбачена відповідальність за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів, а саме, сплата пені з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.  

12 вересня 2006 року між позивачем та ОСОБА_5  було укладено Договір  № 1 про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 303-пк-2006, від 06 травня 2006 року, згідно якого було збільшено суму кредитного договору до 34 600 дол. США.( а.с.10).

26 березня 2008 року сторонами кредитного договору було укладено Додаткову угоду № 2 до договору про відкриття кредитної лінії № 303-пк-2006, відповідно якої було змінено процентну ставку до 15,5  процентів річних.( а.с.11).

Таким чином, відповідачем ОСОБА_5  було отримано кредитні кошти в розмірі 34 600 дол. США з оплатою процентній ставці 15,5 відсотків річних та строк повернення  кредитних ресурсів, згідно з п.3.2. кредитного договору   до 06 травня 2009 року.

Одночасно  з кредитним договором з метою забезпечення виконання  зобов’язань за договором  позивачем було укладено Договір поруки № 303-пп-2006 від 06.05.2006 року з ОСОБА_4 (13). Згідно умов яких поручитель зобов’язався відповідати за виконання позичальником договірних зобов’язань по кредитному договору.

12 вересня 2006 року між банком та ОСОБА_4 було укладено Договір № 1 про внесення змін до  договору поруки, згідно якого збільшено суму  кредитного договору до 34 600 дол. США.( а.с.14).

26 березня 2008 сторонами кредитного договору було укладено Договір № 2  про внесення змін до договору поруки, згідно якого було змінено процентну ставку кредитного договору до 15,5 процентів  річних.( а.с.15).

Пунктом 1.3. договору поруки встановлено, що ОСОБА_4 ознайомлений  з кредитним  договором  і усіма  додатковими угодами до нього та погоджується з його умовами.  

Згідно ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Проте позичальник порушив свої зобов’язання шляхом невиконання суттєвих умов кредитного договору, що призвело до погіршення стану позивача за первісним позовом, як кредитора.

Згідно розрахунку банку заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №321-пк-2006 від 15.05.2006 року, яка станом на 20.12.2010 року, складає: 668 235,61 грн., з яких:

- прострочена заборгованість по кредиту –9 727,00 дол. США , що в еквіваленті гривні складає по курсу НБУ на 20 грудня 2010 року 77 460,96 грн.

- прострочена заборгованість по відсоткам  – 2479,57 дол. США, що в еквіваленті гривні складає по курсу НБУ на 20 грудня 2010 року   19 746,06 грн.

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту (за період з 06 травня 2006 р по 7 жовтня 2008 року) – 1450,15 грн, ( за період з 8 жовтня 2008 р по 19 грудня 2010 р – 510726,64 грн.,

- пеня за несвоєчасне погашення відсотків ( за період з  6.05.2006р по 7.10. 2008 р) -  153,60 грн, (за період з 8 жовтня 2008 року по 19 грудня 2010 року) – 58 698,19 грн.

Всього: 668 235,61 грн.

У відповідності до ч.2 ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Ст.554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Таким чином, вимоги позивача за первісним позовом, в частині солідарного стягнення суми заборгованості за кредитним договором та нарахованих відсотків, є правомірними.

Однак, вимоги позивача за первісним позовом, в частині стягнення пені, підлягають частковому задоволенню.

Так, відповідно до вимог ст.611 ЦК України при порушенні зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема – сплата пені.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею у Кодексі визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 551 ЦК України передбачено, що якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому положення ч. 3 ст. 551 ЦК щодо зменшення розміру неустойки може бути застосоване лише до процентів, які нараховуються як пеня, оскільки вони є засобами цивільно-правової відповідальності.

Так, заявлений до стягнення розмір пені:  пеня за несвоєчасне погашення кредиту:

пеня за несвоєчасне погашення кредиту (за період з 06 травня 2006 р по 7 жовтня 2008 року) – 1450,15 грн, ( за період з 8 жовтня 2008 р по 19 грудня 2010 р – 510726,64 грн.,

- пеня за несвоєчасне погашення відсотків ( за період з  6.05.2006р по 7.10. 2008 р) -  153,60 грн, (за період з 8 жовтня 2008 року по 19 грудня 2010 року) – 58 698,19 грн.

на думку суду, не відповідає сумі неповернутого кредиту та відсотків –  97 207,02 грн., оскільки співвідношення пред’явлених до стягнення санкцій і наслідки порушення зобов’язань не є співрозмірними.

Виходячи з принципів справедливості та розумності, закріплених у ст.3 ЦК України, суд дійшов до висновку про необхідність зменшення розміру неустойки до 48 000,00 грн.

Зустрічні вимоги ОСОБА_5  стосовно визнання окремих положень кредитного договору, та додаткових угод, якими визначено грошове зобов’язання в іноземній валюті – доларі США, – недійсними, на думку суду, є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в України у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до вимог ст.2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” – кошти - гроші у національній або іноземній валюті, чи їх еквівалент.

Статті 47 та 49 Закону України „Про банки і банківську діяльність” визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 Декрету Міністрів України „Про систему регулювання і валютного контролю”.

Як вбачається з доданої до матеріалів справи банківської ліцензії №28 від 30.10.1991р. № 63, виданої Національним банком України Банку „Фінанси та Кредит”, Товариству з обмеженою відповідальністю, відповідач за зустрічним позовом має право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. ( а.с. 116).

Письмовий Дозвіл №28-2 від 14 вересня 2004р. надає відповідачу за зустрічним позовом право здійснювати операції з валютними цінностями. ( а.с. 117).

За відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо  зазначених операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст.. 5 Декрету № 15-93 є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Таким чином,  наявність у банку відповідної Генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

          Хоча підпункт „в” пункту 4 ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» і передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, законодавцем не визначено межі термінів та сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті, тобто, операція з надання кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Відповідач за зустрічним позовом, має право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов’язання за  Договором про відкриття кредитної лінії № 304-пк-2006 відповідає вимогам законодавства.

Таким чином, є недоведеними вимоги ОСОБА_5 про обов’язковість отримання банком або позичальником індивідуальних ліцензій Національного банку України для здійснення валютних операцій.

          Оскільки порука носить похідний характер від забезпеченного нею зобв’язання, на підставі вищезазначених норм, слід відмовити і в задоволенні   зустрічних вимог ОСОБА_5 щодо визнання недійсними окремих положень Договору поруки та додаткових угод, якими визначено грошове зобов’язання в іноземній валюті – доларі США.

Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК України, при частковому задоволенні позову – судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві – відмовлено, отже 1452,07 грн. – судового збору, та 120,00 грн. - ІТЗ, підлягають стягненню з відповідачів, у солідарному порядку за первісним позовом, на користь позивача за первісним позовом.

          Керуючись ст. ст. 10,11,60  ЦПК України, а також ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 553, 625, 1054  ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Банк „Фінанси та Кредит” до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок порушення зобов.язань за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства Банк „Фінанси та Кредит” заборгованість за кредитним договором в сумі 145 207 грн. 02 коп, а також судові витрати: судовий збір у розмірі 1452 грн.07 коп. і витрати за сплату судового збору на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

В задоволені позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства „Банк Фінанси та кредит”, третя особа: ОСОБА_4 про визнання положень договору недійсним, відмовити.

        На рішення суду може бути подана апеляція в Дніпропетровський апеляційний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:Т. Г. Черкасенко