Справа № 22-а-351 2006 р.                        Головуючий у 1-й інстанції: Бойко В.Б.

Категорія - 36                                               Суддя-доповідач: Хвостик СТ.

УХВАЛА

іменем    України

29 серпня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської  області в складі:

головуючого - Рибалки В.Г.,

суддів               - Хвостика С.Г., Сибільової Л.О.,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І,

та осіб, які беруть участь у справі - позивача ОСОБА_1., представника відповідача - Кононенко К. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в приміщенні апеляційного суду цивільну

справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 13 липня 2006 року

в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного

Управління   праці   та   соціального   захисту   населення   Сумської   обласної   державної

адміністрації про спонукання до видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на

Чорнобильській  атомній електричній станції, спонукання до виплати пенсії та інших пільг

матеріального характеру, відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 13 липня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить цю постанову скасувати і ухвалити нову про задоволення його адміністративного позову в повному обсязі.

Зокрема, вказує, що наданими доказами підтверджується його участь у проведенні військових навчань із застосуванням ядерної зброї, у спорядженні ядерними зарядами бойових частин ракет для проведення таких навчань, але суд безпідставно такі докази не врахував.

Колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач в період з травня 1970 р. по листопад 1971 р. проходив строкову службу на посадіІНФОРМАЦІЯ_1 у в/ч НОМЕР_1, яка на сьогодні не існує, де виконував регламентні роботи з ядерними зарядами, приймав участь у спорядженні ядерними зарядами бойових частин ракет для проведення відповідних випробувань і військових навчань.

Вказана військова частина дислокувалась на території Житомирської області і не входила до складу в/ч НОМЕР_2, яка приймала участь у проведенні випробувань ядерної зброї з 1949 по 1989 роки на Семипалатинському ядерному полігоні, а також - військових частин, у яких проводилось випробування бойових радіоактивних речовин, що міститься в директиві начальника Головного штабу ЗСУ від 14 квітня 1993 р. № НОМЕР_3.

Відповідно до порядку віднесення громадян із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням

ядерної зброї або постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 грудня 1992 р. № 674, до 3-ї категорії, встановленої ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відносяться особи, які складали ядерні заряди і здійснювали на них регламентні роботи для проведення відповідних випробувань і військових навчань, брали участь у підземних випробуваннях ядерної зброї, а також ті, які переопромінились при охороні ядерних полігонів під час випробувань (якщо їх не віднесено до І категорії).

Відповідно до п.2 Рекомендацій щодо порядку видачі посвідчень громадянам, вказаним у постанові Кабінету Міністрів України від 02 грудня 1992 р. № 674, підставою для видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, в т.ч. і особам, які брали участь випробуваннях ядерної зброї, а також у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, є довідка, видана військовою частиною , що проводила випробування чи брала участь у ліквідації наслідків ядерної аварії або довідка про участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, підтверджена Центральним архівом МО СРСР (СНД). На сьогодні такі функції виконує Центральний архів МО РФ (м. Подольськ Московської обл).

З довідок, що знаходяться в матеріалах справи, вбачається, що позивач безпосередньо виконував регламентні роботи з ядерними зарядами, приймав участь у спорядженні ядерними зарядами бойових частин ракет для проведення відповідних випробувань та військових навчань, а не в складанні ядерних зарядів відповідно до вищевказаного порядку, що не може бути одним і тим же.

До того ж, він не довів, а судом такі обставини не встановлені, щодо того, що позивач особисто приймав участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, що може бути підставою для віднесення його до 2-ї категорії таких осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що йдеться у вищевказаному Порядку, затвердженому Постановою КМУ від 02.12.19992 р. № 674, так як довідки надані щодо цього однією і тією військовою установою мають різний зміст, в т.ч. є посилання і на те, що ОСОБА_1. брав участь в роботах, пов'язаних з експлуатацією ядерних боєприпасів (том І ас. 4, 60, 86, том II а.с. 150), що вказує на їх суперечливий характер і викликає сумнів у їх достовірності.

Зроблений з цього приводу висновок суду про відсутність правових підстав для видачі позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, спонукання до виплати пенсії та інших пільг матеріального характеру та відшкодування моральної шкоди, є законним і обгрунтованим, протилежного не доведено і не встановлено.

Доводи апеляційної скарги щодо невірного трактування матеріального закону, не вирішення питань щодо виявлення та витребування доказів для підтвердження позовних вимог з власної ініціативи суду такого висновку суду не спростовують і не містять посилань на такі порушення вимог законодавства, що б могло бути підставою для зміни чи скасування постанови суду.

їх посилки були предметом дослідження місцевого суду і обгрунтовано не взяті до уваги як безпідставні.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків місцевого суду, який, надавши належну оцінку наявним доказам, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Таким чином, як постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, судове рішення є законним і обґрунтованим, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198 ч.І п.1, 200, 205 ч.І п.1, 206 КАС України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Зарічного районного суду м. Суми від 13 липня 2006 року у даній справі - без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня проголошення.

Головуючий :

Судді: