Справа № 22-6944/2006          Головуючий у 1 інстанції Чекіна B.C.

Категорія 21                        Доповідач Звягінцева О.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2006 року  Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С., суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І. при секретарі Пометун C.M. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за   позовом   ОСОБА_1  до   відділення   ФСС   в   м. Шахтарську про відшкодування моральної шкоди і

встановив:

в апеляційній скарзі відділення ФСС в м. Шахтарську оспорює обгрунтованість рішення, яким позов задоволено частково із стягненням на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 25000грн., і ставить питання про його скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову за невірним застосуванням норм матеріального права, крім цього, за зупиненням дії статті закону, що регламентує право позивача на відшкодування моральної шкоди, у суду не було підстав для задоволення вказаного позову.

В засіданні апеляційного суду представник відділення ФСС за довіреністю Пишняк Р.І. підтримав доводи апеляційної скарги, просив про її задоволення, скасування судового рішення із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, а позивач ОСОБА_1 заперечував проти доводів скарги, просив її відхилити та залишити судове рішення без зміни.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

16.05.2006 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що більш ніж 23 роки він працював на різних гірничих підприємствах на різних підземних роботах.

Через шкідливі умови праці він одержав професійні захворювання -хронічний бронхіт та вібраційну хворобу.

Висновком МСЕК від 19.03.2003 р. у нього вперше встановлено 25 % втрати працездатності безстроково внаслідок професійного захворювання-вібраційної хвороби 2 ст.

Висновком МСЕК від 29.09.2004 р. у нього встановлено 30% втрати працездатності внаслідок професійного захворювання- хронічного обструктивного бронхіту, визнано інвалідом 3 групи.

За таких обставин, ушкодженням здоров'я та стійкою втратою внаслідок цього працездатності йому спричинено моральну шкоду, оскільки він змушений внаслідок хвороби додавати багато зусиль для організації свого життя.

Тому він просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 50000 грн.

Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 14 червня 2006 року позов задоволено частково із стягненням на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 25000грн.

Суд дійшов висновку, що викладені позивачем обставини обгрунтовано наданими ним довідками та іншими відповідними матеріалами (а.с.4-7, 15-25, 8-24),і тому вони знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

При розгляді цієї справи судом було встановлено, що внаслідок шкідливих умов праці позивачеві було завдано стійку втрату працездатності, у нього вперше за висновком обласної МСЕК від 29.09.2004 р. з 29.09.2004 р. безстроково встановлено 55% втрати працездатності за сукупністю: 25% за професійним захворюванням вібраційною хворобою повторно, 30%- за професійним захворюванням-хронічним бронхітом первинно, його визнано інвалідом 3 групи ( а.с. 23-24).

За вказаних обставин, суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку щодо спричинення позивачеві внаслідок професійних захворювань моральних страждань.

При вирішенні питання щодо розміру спричиненої моральної шкоди судом враховано тяжкість та характер спричинених ними моральних страждань, їх тривалість та змушеність позивача постійно додавати зусиль для організації свого та своєї родини життя, межі достатньості та справедливості.

Конституційним Судом України в п. 4.1 рішення № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року визначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

У той же час, суд при вирішенні цього спору визначив розмір відшкодування шкоди значно меншим, ніж встановлений в ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і є гранічним для осіб, у яких не встановлено стійку втрату працездатності.

Апеляційний суд вважає, що зупинення на час розгляду справи дії норми закону, яка визначає порядок відшкодування позивачеві моральної шкоди, всупереч доводам апеляційної скарги, не впливає на правильність визначених правових висновків суду.

До того ж згідно з п. З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів,то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п.1 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд,-

ухвалив:

апеляційну скаргу відділення ФСС в м. Шахтарську відхилити, рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 14 червня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.