Справа 22-1399 ас Головуючий у інстанції Марченко О.М
Категорія 21 Доповідач Червинська М.Є.
УХВАЛА Іменем України
2 серпня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі
Головуючої: Червинської М.Є. Суддів: Новосядлої В.М., Троценко Л.І.
При секретарі Мартіросовій А.Б.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки на рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 31 травня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки про визнання неправомірним рішення щодо відмови в призначенні пенсії,
Встановив:
Рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 31 травня 2006 року визнане незаконним рішення робочої групи відділу пенсійного забезпечення управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах. Відповідач зобов"язаний призначити позивачу пенсію за вислугою років, починаючи з 6 лютого 2006 року з врахування часу служби в Афганістані із зарахуванням одного місяця служби за три і з зарахуванням половини строку навчання в Донецькому державному університеті.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають доказам по справі і не ґрунтуються на вимогах матеріального закону.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за вислугою років на підставі вимог за кону України „Про прокуратуру", оскільки вважав, що позивач не має необхідного стажу роботи. При цьому відповідач не врахував
до стажу роботи половину строку навчання в університеті та не зарахував до стажу роботи час служби в Афганістані в розмірі один місяць за три місяця. Суд першої інстанції дійшов до висновку, до відповідач неправомірно відмовив в призначенні пенсії, оскільки доказами по справі підтверджене право позивача на пенсію за вислугою років, підстави для відмови в призначенні пенсії суд вважав такими, що не ґрунтуються на законі.
В судовому засіданні представник відповідача просила задовольнити апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідача, доводи представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:
Відповідно до вимог ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Встановлено, що 27.03.2006 року відповідачем було прийняте рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за вислугою років згідно Закону України „Про прокуратуру" 3 рішення про відмову в призначенні пенсії вбачається, що 6.02.2006 року Генеральною прокуратурою України були направлені документи позивача для призначення пенсії за вислугу років. Відповідач вважав, що позивач не має необхідного стажу роботи, який надає право на пенсію за вислугою років, оскільки не зарахував до стажу роботи позивача половину часу навчання в Донецькому державному університеті та не врахував час служби в Афганістані в пільговому обчисленні.
Відповідно до вимог ч.5 ст. 50-1 Закону України „Про прокуратуру" до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років зараховується половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.
Відповідно до диплома та додатку до диплома позивач з 1989 по 1994 роки навчався в Донецькому державному університеті за спеціальністю „правознавство", має кваліфікацію - юрист (а. с. 10,11). Відповідач вважав, що оскільки університет не є вищим юридичним навчальним закладом, то половина строку навчання в університеті зарахуванню до стажу роботи не підлягає.
Суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку щодо неправомірності такого рішення суб"єкту владних повноважень. Відповідно до ч.2 ст. 43 Закону України „Про освіту" інститут, консерваторія, академія, університет віднесені до третього та четвертого рівня акредитації. Частиною 1 статті 25 Закону України „Про вищу освіту" до вищих навчальних закладів віднесений університет - багатопрофільний вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, частиною 3 встановлено, що інститут це вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації або структурний підрозділ університету, академії.
Апеляційний суд вважає, що при винесенні рішення щодо не включення до стажу роботи позивача половини строку навчання в Донецькому державному університеті,
суб"єктом владних повноважень не враховані зазначені вимоги закону, рішення відповідача є неправомірним і таким, що порушає пенсійні права позивача.
Апеляційний суд погоджується в висновками суду в частині визнання неправомірності рішення щодо не включення до стажу роботи позивача строкової військової служби у пільговому обчисленні.
Відповідно до вимог ч.5 ст.50-1 Закону України „Про прокуратуру" до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується строкова військова служба.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має статус учасника бойових дій, проходив строкову службу в Афганістані у військовій частині з 1 серпня 1986 року по 26 липня 1988 року ( а. с. 14).
Відповідач при зарахуванні до стажу роботи позивача зарахував строк строкової військової служби позивача, але без пільгового обчислення, посилаючись на те, що Законом України „Про прокуратуру" не передбачено пільгове обчислення строкової військової служби.
Відповідно до постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 17 січня 1983 року № 59-27 „О льготах военнослужащим, рабочим и служащим, находящимся в составе ограниченного контингента советских войск на территории Демократическої Республіки Афганістан, и их семьям" до вислуги років для нарахування пенсії зараховується один місяць служби за три місяця часу служби на території Демократичної Республіки Афганістан.
Законом України „Про пенсійне забезпечення" до 1 січня 2004 року були встановлені пільги при обчислені стажу, зокрема військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов"язку, а також перебування в партизанських загонах і з'єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям, тобто один місяць за три.
Оскільки зазначеним Законом було передбачено зарахування до стажу роботи до 1 січня 2004 року пільгове обчислення строку перебування на строковій службі у період бойових дій, а позивач до 1 січня 2004 року проходив строкову службу в Афганістані і є учасником бойових дій, пенсійні права позивача порушені суб"єктом владних повноважень відмовою щодо пільгового обчислення військової служби.
Доводи апеляційної скарги про неврахування судом, що законом пільгове обчислення строку перебування на строковій службі передбачене тільки при призначенні пенсії військовослужбовцям і що Законом України „Про прокуратуру" не передбачене пільгове обчислення строку військової служби висновки суду не спростовують.
Статтею 50-1 Закону України „Про прокуратуру" передбачено зарахування строкової військової служби до стажу роботи, і не визначений порядок обчислення стажу, саме Законом України „Про пенсійне забезпечення" до 1 січня 2004 року був встановлений порядок обчислення стажу роботи при врахуванні військової служби. Апеляційний суд вважає, що пенсійні права позивача не можуть бути порушенні з врахування проходження позивачем строкової служби в зоні бойових дій, та передбачених законодавством СРСР
пільг при зарахуванні такої служби при обчисленні стажу роботи за вислугою років, особам, які проходили строкову військову службу.
Суд першої інстанції розглянув справу в порядку ЦПК України, в той час як виникли правовідносини регулюються вимогами Кодексу адміністративного судочинства України, проте таке порушення, за умови відсутності на час розгляду справи створеної системи адміністративних судів, не тягне за собою скасування правильного по суті рішення.
Керуючись ст.ст. 198, 200 КАС України, апеляційний суд
Ухвалив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки залишити без задоволення.
Рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 31 травня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня набрання законної сили.