Справа №  2-174/11                                                                              

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

06.04.2011  Куйбишевський районний суд м.Донецька у складі:

Головуючого - судді Машкіної Н.В.,

при секретарі -  Петровій Ю.Ю.,

за участю позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

представника відповідача – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до  ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_5  про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_6, Акціонерне товариство «УкрСиббанк» про припинення права власності на частку в спільному майні, поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя , -  

                                                  В С Т А Н О В И В:

           ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги (Т.1 а.с.133-135), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, посилаючись на те, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 30.11.1985 року до 19.02.2007 року. Від шлюбу неповнолітніх дітей не мають.

За час шлюбу сторонами спільно було придбане майно, яке позивач просить поділити наступним чином:

- виділити йому на праві власності автомобіль ВАЗ 21102, реєстраційний номер НОМЕР_1, диван-ліжко «Лара» на загальну суму 33455,0 грн,

- виділити відповідачу на праві власності телевізор «Соні», ДВД «Соні», відеокасетну установку «Соні», музичний центр «Технік», стерео акустичну систему «ЖБЛ», комп’ютер Пентіум-4 з монітором «Самсунг», мультифункціональний пристрій (принтер-сканер-копір), холодильник «ЛД», пральну машину «Бош», музикальний центр «Панасонік», диван-софу «Кіндер», ліжко, шкаф, крісло комп’ютерне, набір корпусних меблів для комп’ютера, праску «Ровента», пилосос «Соньє», набір кухонних меблів, кондиціонер ЛД, вентилятор «Кватронік», чайник електричний «Філіпс», кухонний комбайн «Мулінекс», полиці кутові скляні на металічному каркасі, телефонний апарат, столові сервізи - 2 шт., столовий сервіз (керамічний), чайний сервіз, 6 подушок, 4 одіяла, 9 комплектів постільних наборів, 3 ковдри, комплект рушників, бібліотеку книг - 300 шт., відеотеку – 100 касет, аудиотеку – 562 диски, наушники стереофонічні, всього на суму 57390,0 грн без відшкодування різниці суми вартості поділеного майна.

Також, за час шлюбу в 2004 році сторонами, а також їх донькою – ОСОБА_6 в рівних частках (по 1/3) придбано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, в якій було здійснено незначний ремонт, встановлено автономне опалення (котел опалювальний «Хамер», колонка газова). Вимог до відповідача про поділ зазначеної квартири позивач не має.

ОСОБА_3 звернулася з зустрічним позовом (Т.2 а.с. 94-96) до ОСОБА_1 про припинення його права власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 без компенсації її вартості, поділ автомобіля ВАЗ 21102, реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом виділу його на праві власності відповідачу і стягнення на її користь половину його вартості в розмірі 15477 грн.

В обґрунтування своїх зазначила, що квартира була придбана на підставі договору купівлі – продажу від 25.11.2004 року сторонами, а також їх донькою – ОСОБА_6 (третя особа) в рівних частках (по 1/3). Вартість квартири складала 23796 грн.

25.07.2005 року ОСОБА_3 зі згоди ОСОБА_1 отримала в АКІБ «УкрСиббанк» (третя особа) кредит в розмірі 40000 грн, за які в квартирі було здійснено капітальний ремонт. В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором квартира була передана в іпотеку банку.

Фактичні шлюбні відносини між сторонами були припинені в березні 2006 року. На той час кредит з урахуванням відсотків було повернуто в сумі 8868,21 грн. Решту заборгованості за кредитом до теперішнього часу повертає лише позивач (сплатила 47531,57 грн). Крім того, позивач з вересня 2007 року самостійно сплачує квартирну плату та комунальні послуги на загальну суму 3053,52 грн.

Таким чином, частка квартири відповідача значно менше його заборгованості перед позивачем за кредитом та квартирною платою і, враховуючи неможливість спільного проживання сторін, може  бути припинена на підставі ст. 365 ЦПК України без компенсації її вартості.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом на задоволенні позовних вимог наполягав, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві. Не заперечував проти вартості спірного майна, визначеного відповідно до висновку товарознавчої експертизи та незалежної експертної оцінки автомобіля. Щодо обставин придбання 21.02.2002 року комп’ютеру Пентіум-4 з монітором «Самсунг» посилався на гарантійний паспорт, а також на довідку ФОП ОСОБА_7, згідно якої вартість комп’ютера зазначеної конфігурації на період 2004-2005 року складає 9500-9800 грн. Пояснив, що вартість комп’ютера з монітором, а також мультифункціонального пристрою (принтер-сканер-копір) він визначив в позові як 5000 грн з урахуванням зносу і вважає її обґрунтованою. Щодо обставин придбання посуду, постільної білизни, бібліотеки, відео та аудіотеки пояснив, що не має жодних документів, що підтверджуються факт їх придбання та вартість, окрім складеного ним каталогу.

Спосіб поділу зазначеного майна пояснив тим, що після розлучення і пред’явлення ним позову про поділ майна він фактично користується автомобілем, оскільки працює в м. Донецьку і щодня приїздить на ньому до місця роботи. Оскільки за час шлюбу сторонами було придбано ліжко і два дивани, він бажає щод один з них залишився в нього. Щодо решти майна, то відповідач в 2007 році вивезла його до іншої квартири і користується ним до теперішнього часу.

Позовні вимоги за зустрічним позовом не визнав, просив відмовити в їх задоволенні. Пояснив, що частка спірної квартири є єдиним його житлом, припинення права на яке є не законним. Після розлучення дружина змінила замки від вхідних дверей, чим позбавила його права користування і він змушений був проживати за іншою адресою і за захистом свого права звертатися до суду. Розгляд справи тривав три роки. Рішенням Авдіївського міського суду від 19.07.2010 року, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 05.10.2010 року, його вселено в спірну квартиру, усунуто перешкоди в користуванні з боку ОСОБА_3, ОСОБА_6, виділено йому в користування кімнату площею 12,6 кв.м. Не заперечував, що протягом трьох років, коли він вимушено не користувався квартирою, він не сплачував комунальні послуги. Гроші, які ОСОБА_3 отримала в кредит, лише частково були витрачені на ремонт квартири, а іншу їх частину остання витратила на власні потреби. При цьому, вимоги щодо відшкодування вартості ремонту належної йому частини квартири, ОСОБА_3 не заявляла.

Представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити, посилаючись на незаконність та необґрунтованість  вимог.

Відповідач за первісним позовом в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Не заперечувала, що з 30.11.1985 року до 19.02.2007 року перебувала з зареєстрованому шлюбі з позивачем. Від шлюбу неповнолітніх дітей не мають.

Не заперечувала, що за час шлюбу ними були придбані побутова техніка, меблі та предмети хатньої обстановки, зазначені позивачем, окрім  комп’ютеру Пентіум-4 з монітором «Самсунг», які були придбані її сестрою ОСОБА_8 (третя особа), столових сервізів, чайного сервізу, подушок, ковдр, постільної білизни, які взагалі не купувалися. При цьому, вартість цього майна з урахуванням зносу є значно нижчої, ніж вона зазначена позивачем. Заперечувала проти поділу цих речей, посилаючись на те, що останнім часом воно залишалося в володінні ОСОБА_1 (при проведенні товарознавчої експертизи, вона для огляду надавала аналогічні речі), який заперечує це. В неї це майно також відсутнє, тому воно не може бути предметом поділу. Що стосується бібліотеки, відео і аудиотеки, то після розірвання шлюбу вони знаходять у відповідача. Заперечувала кількість одиниць в збірниках, а також їх вартість. Що стосується автомобіля, то не заперечувала виділити його на праві власності позивачу, стягнувши на її користь грошову компенсацію.

На задоволенні зустрічних позовних вимог наполягала, посилаючись на доводи, викладені в зустрічній позовній заяві.

Представник відповідача за первісним позовом позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх незаконність та необґрунтованість. Зустрічні позовні вимоги підтримав, посилаючись на доводи, викладені в зустрічній позовній заяві.

Представник третьої особи АТ «УкрСиббанк», а також треті особи ОСОБА_8, ОСОБА_6 в судове засідання не зявилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що з 30.11.1985 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 07.02.2007 року (Т.1 а.с.12). Від шлюбу неповнолітніх дітей не мають.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.ст. 69-71 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

За первісним позовом в судовому засіданні встановлено, що за період з 30.11.1985 року до січня 2006 року сторонами було придбано:

-          в 2003 році - автомобіль ВАЗ 21102, реєстраційний номер НОМЕР_1 (Т.1 а.с.35), вартістю згідно звіту про незалежну оцінку ТЗ від 07.02.2007 року – 30955,0 грн (Т.1 а.с.19), а також інше майно, вартість якого визначена згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 4393/26 від 25.11.2007 року (Т.1 а.с. 88-91), а саме:

-          в 1995 році - телевізор «Соні», що підтверджується гарантійним талоном (Т.2 а.с.37), вартістю 1080 грн,

-          в 2004 році - ДВД «Соні», що підтверджується гарантійним талоном (Т.1 а.с. 20), вартістю 315 грн,

-          в 1995 році - відеокасетна установка «Соні», вартістю 90 грн, обставини придбання якої не заперечувалися відповідачем,

-          в 1998 - році музичний центр «Технік», що підтверджується накладною та гарантійним талоном (Т.1 а.с.27-29), вартістю 2359 грн,

-          в 1998 році - стерео акустична система «ЖБЛ», що підтверджується інструкцією з експлуатації (Т.1 а.с. 32), вартістю 1440 грн,

-          в 2003 році - холодильник «ЛД», вартістю 1140 грн, обставини придбання якого не заперечувалися відповідачем,

-          в 2004 році - пральна машина «Бош», вартістю 1120 грн, обставини придбання якого не заперечувалися відповідачем,

-          в 1999 році - музикальний центр «Панасонік», що підтверджується товарним чеком (Т.1 а.с. 31), вартістю 335 грн,

-          в 2006 році - диван-ліжко «Лара», що підтверджується товарним чеком (Т.1 а.с.30), вартістю 2250 грн,

-          в 2006 році - диван-софа «Кіндер», що підтверджується товарним чеком (Т.1 а.с.21, 50), вартістю 1680 грн,

-          в 2006 році – ліжко, що підтверджується чеком (Т.1 а.с.21), вартістю 1710 грн,

-          в 2006 році – шкаф, що підтверджується чеком (Т.1 а.с.21), вартістю 152 грн,

-          в 2006 році - крісло комп’ютерне, що підтверджується товарним чеком (Т.1 а.с.21), вартістю 129 грн,

-          в 2006 році - набір корпусних меблів для комп’ютера, що підтверджується товарним чеком (Т.1 а.с.21), вартістю 747,5 грн,

-          в 1997 році - праска «Ровента», що підтверджується гарантійним талоном (Т.2 а.с.40), вартістю 154 грн,

-          в 2006 році - набір кухонних меблів, що підтверджується товарним чеком (Т.1 а.с.21), вартістю 825 грн,

-          в 2003 році - кондиціонер ЛД,  вартістю 1190 грн, обставини придбання якого не заперечувалися відповідачем,

-          в 2005 році - вентилятор «Кватронік», вартістю 88 грн, обставини придбання якого не заперечувалися відповідачем,

-          в 2006 році - чайник електричний «Філіпс», що підтверджується чеком (Т.1 а.с. 26), вартістю 126 грн,

-          в 2005 році - кухонний комбайн «Мулінекс», вартістю 559 грн, обставини придбання якого не заперечувалися відповідачем,

-          в 2006 році - полиці кутові скляні на металічному каркасі, що підтверджується товарним чеком (Т.1 а.с.21), вартістю 400 грн.

Також, сторонами було придбано телефонний апарат «Панасонік», що підтверджується гарантійним талоном (Т.1 а.с. 33), проте на теперішній час він знаходиться в неробочому стані і визначення його остаточної вартості є неможливим.

Що стосується пилососу «Соньє», то інструкція з експлуатації ( Т.2 а.с. 39), на яку посилається позивач, не містить вказівки про дату покупки, покупця, вартість. Зазначене майно також не надавалося для товарознавчого дослідження, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про його поділ, як об’єкту спільної сумісної власності, є недоведеними.

Що стосується комп’ютеру Пентіум-4 з монітором «Самсунг» та мультифункціонального пристрою (принтер-сканер-копір), то з матеріалів справи вбачається гарантійний талон (Т.1 а.с.25, Т.2 а.с. 45), де дата відпуску зазначена 21.02.2002 року.

Згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 4393/26 від 25.11.2007 року (Т.1 а.с. 88-91) вартість мультифункціонального пристрою (принтер-сканер-копір) складає 504 грн. Комп’ютер Пентіум-4 з монітором «Самсунг» для товарознавчого дослідження не надавалися, проте його вартість разом з мультифункціональним пристроєм (принтер-сканер-копір)  в сумі 5000 грн не заперечувалася відповідачем.

Відповідач заперечувала сам факт придбання подружжям комп’ютеру Пентіум-4 з монітором «Самсунг», посилаючись на те, що зазначена річ була придбана її сестрою ОСОБА_8 (третя особа), що підтверджується копіями договору купівлі-продажу (Т.1 а.с. 116), кредитного договору, договору застави, страхування, поруки (Т.1 а.с. 44-49),  

З зазначених документів вбачається, що 14.02.2002 року ОСОБА_8 придбала в ТОВ «Номінал» системний блок «Номінал» з монітором «Самсунг», загальною вартістю 8259 грн. Того ж дня, між ОСОБА_8 та АТЗТ «Українська страхова компанія» було укладено договір страхування комп’ютерної техніки, а також договір застави (дата не зазначена). 15.02.2002 року між ОСОБА_8 та КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір в розмірі 5781 грн на споживчі потреби. 18.02.2002 року в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між ОСОБА_8 та КБ «Приватбанк» було укладено договір поруки.

Зазначені договори викликають сумніви щодо їх достовірності, оскільки не надані для огляду їх оригінали, вони не містять необхідних реквізитів (дати, підписи, печатки), є суперечливими, не тому суд вважає їх недопустимии доказами.

Враховуючи, що позивачем надано докази придбання (гарантійний талон) системного блоку та монітору з даною відпуску 21.02.2002 року, сторонами визнані обставни придбання мультифункціонального пристрою (принтер-сканер-копір) і комп’ютерних меблів, суд вважає доведеним факт того, що комп’ютер Пентіум-4 з монітором «Самсунг» є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, вартістю разом з з мультифункціональним пристроєм (принтер-сканер-копір)  5000 грн, а доводи відповідача в цій частині вважає неспроможними.

Позовні вимоги щодо поділу столових сервізів - 2 шт., столового сервізу (керамічного), чайного сервізу, 6 подушок, 4 одіял, 9 комплектів постільних наборів, 3 коврд, комплекту рушників, бібліотеки книг - 300 шт., відеотеки – 100 касет, аудиотеки – 562 диски, наушників стереофонічних суд вважає недоведеними, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту їх придбання сторонами за час шлюбу та вартості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спільною сумісною власністю, яка підлягає поділу між колишнім подружжям, є наступне майно: автомобіль ВАЗ 21102, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 30955 грн, телевізор «Соні» вартістю 1080 грн, ДВД «Соні» вартістю 315 грн, відеокасетна установка «Соні» вартістю 90 грн, музичний центр «Технік» вартістю 2359 грн, стерео акустична система «ЖБЛ» вартістю 1440 грн, комп’ютер Пентіум-4 з монітором «Самсунг» та мультифункціональним пристрєм (принтер-сканер-копір) вартістю 5000 грн, холодильник «ЛД» вартістю 1140 грн, пральна машина «Бош» вартістю 1120 грн, музикальний центр «Панасонік» вартістю 335 грн, диван-ліжко «Лара», вартістю 2250 грн, диван-софа «Кіндер» вартістю 1680 грн, ліжко вартістю 1710 грн, шкаф вартістю 152 грн, крісло комп’ютерне вартістю 129 грн, набір корпусних меблів для комп’ютера вартістю 747,5 грн, праска «Ровента» вартістю 154 грн, набір кухонних меблів вартістю 825 грн, кондиціонер ЛД вартістю 1190 грн, вентилятор «Кватронік» вартістю 88 грн, чайник електричний «Філіпс» вартістю 126 грн, кухонний комбайн «Мулінекс» вартістю 559 грн, полиці кутові скляні на металічному каркасі вартістю 400 грн, а усього майна на 53847 грн.

При поділі зазначеного майна суд виходить з того, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, що визнано сторонами, тобто вартість частки майна кожного з подружжя складає 26923,5 грн.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, яка заперечувала наявність в неї зазначеного майна (окрім автомобіля), оскільки з пояснень допитаної в судовому засіданні експерта ОСОБА_9 вбачається, що зазначнені речі надавалися для дослідження саме ОСОБА_3, вони знаходилися за вказаними нею адресами. Це майно відповідач надавала для дослідження як таке, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Крім того, з матеріалу про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1 (Т.1 а.с. 216-228) вбачається, що ОСОБА_3 вивезла з квартири АДРЕСА_1 в м. Авдіївці все майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, щоб забезпечити його схоронність до вирішення спору про його поділ.

Враховуючи зазначені обставини справи, а також те, що відповідач в зустрічному позові просила стягнути грошову компенсацію половини вартості автомобіля, суд приходить до висновку, що майно, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, слід поділити  наступним чином: виділити на праві власності ОСОБА_1: автомобіль ВАЗ 21102, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 30955 грн, диван-ліжко «Лара», вартістю 2250 грн, всього на суму 33205 грн.

Виділити на праві власності ОСОБА_3: телевізор «Соні» вартістю 1080 грн, ДВД «Соні» вартістю 315 грн, відеокасетну установку «Соні» вартістю 90 грн, музичний центр «Технік» вартістю 2359 грн, стерео акустичну систему «ЖБЛ» вартістю 1440 грн, комп’ютер Пентіум-4 з монітором «Самсунг», мультифункціональний пристрій (принтер-сканер-копір) вартістю 5000 грн, холодильник «ЛД» вартістю 1140 грн, пральну машину «Бош» вартістю 1120 грн, музикальний центр «Панасонік» вартістю 335 грн, диван-софа «Кіндер» вартістю 1680 грн, ліжко вартістю 1710 грн, шкаф вартістю 152 грн, крісло комп’ютерне вартістю 129 грн, набір корпусних меблів для комп’ютера вартістю 747,5 грн, праску «Ровента» вартістю 154 грн, набір кухонних меблів вартістю 825 грн, кондиціонер ЛД вартістю 1190 грн, вентилятор «Кватронік» вартістю 88 грн, чайник електричний «Філіпс» вартістю 126 грн, кухонний комбайн «Мулінекс» вартістю 559 грн, полиці кутові скляні на металічному каркасі вартістю 400 грн, а усього майна на 20642 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію різниці вартості майна, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, у розмірі 6281,5 грн.

За зустрічним позовом в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6 є співвласниками по 1/3 частці квартири АДРЕСА_1 в м. Авдіївці, вартістю 23796 грн (Т.1 а.с. 7-11).

Згідно кредитного договору від 27.07.2005 року ОСОБА_3 зі згоди ОСОБА_1 отримала в АКІБ «УкраСиббанк» кредит в розмірі 40000 грн на споживчі потреби (Т.2 а.с.100-104). В забезпечення викоання зобов’язань за кредитним договором між ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та АКІБ «УкрСиббанк» було укладено іпотечний договір, предметом якого є зазначена квартира (Т.1 а.с. 13-17).

З заяви на отримання кредиту вбачається, що його цільовим призначенням є ремонт в квартирі (Т.2 а.с. 243), тому доводи відповідача щодо використання кредитних коштів позивачем на власні потреби суд вважає не спроможними.

Позивач посилається на те, що після ремонту вартість квартири збільшилася на суму витрачених коштів, тобто 23796 + 40000 = 63796 грн, вартість 1/3 частини квартири складає 21265,33 грн.

З виписки за кредитним договором (Т.2 а.с. 181-184) вбачається, що станом на лютий 2007 року (дата розірвання шлюбу) залишок за кредитним договором складає 31413,25 грн, на час пред’явлення зустрічного позову - 10086,71 грн, тобто позивач самостійно повернула 21326,54 грн. З листопада 2011 року кредиторська заборгованість позивачем не повертається. Оскільки позивач за час шлюбу отримала кредит, який було витрачено на ремонт спільної квартири за згоди відповідача, то останній відповідно до ч.4 ст. 65 СК України після розірвання шлюбу має зобов’язання щодо повернення Ѕ частини залишку за кредитним договором, що на час пред’явлення позову становить 10663,27 грн.

Крім того, з вересня 2007 року до вересня 2010 року позивачем було внесено плату за користування квартирою (квартирну плату) в розмірі 3053,53 грн, 1/3 частка якої становить – 1017,84 грн.

Таким чином, зобов’язання відповідача щодо повернення Ѕ частини залишку за кредитним договором та квартирною платою на час пред’явлення позову складають 11681,11 грн, проте окремої вимоги про стягнення з відповідача цієї суми позивачем не заявлялося а відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З рішення Авдіївського міського суду від 19.07.2010 року, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 05.10.2010 року, вбачається, що ОСОБА_1 було вселено в спірну квартиру, усунуто перешкоди в користуванні з боку ОСОБА_3, ОСОБА_6, виділено в користування кімнату площею 12,6 кв.м.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 заперечував проти його припинення права власності на 1/3 частинку квартири, оскільки іншого житла він не має і з листопада 2011 року постійно мешкає в зазначеній квартирі.

За таких обставин, враховуючи, що частки сторін в спірній квартирі є рівними, порядок користування квартирою встановлений судовим рішенням, доказів того, що спільне проживання сторін є неможливим, суду не надано, припинення права відповідача на частку в спільному майні завдасть істотної шкоди відповідачу, позовні вимоги в цій частині з підстав, передбачених ч.4 ст. 71 СК України, ст. 365 ЦК України, задоволенню не підлягають в повному обсязі.

Що стосується позовної вимоги за зустрічним позовом про поділ автомобіля, то вона підлягає частковому задоволенню за викладених вище підстав.

Відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України вирішуючи питання про судові витрати суд виходить з наступного.

За первісним позовом позивачем було сплачено судовий збір в сумі 593,9 (Т.1 а.с. 3,132), розмір судового збору за заявленими позовними вимогами складає 329,55 грн, за задоволенними вимогами – 269,24 грн, які підлягають стягненню з відповідача. Також, позивачем було сплачено витрати на ІТЗ в розмірі 30 грн (Т.1 а.с. 2,3), розмір витрат на ІТЗ на час розгляду справи складає 120 грн, розмір витрат ІТЗ прапорційно задоволених вимог (80%) складає 96 грн, з яких з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 6 грн, на користь держави - 90 грн.

За зустрічним позовом було сплачено судовий збір в сумі 263,66 грн (Т.2 а.с 93), розмір судового збору за заявленими позовними складає 367,42 грн, за задоволеними вимогами – 154,77 грн, з яких з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 51 грн, на користь держави – 103,76 грн. Також, позивачем було сплачено витрати на ІТЗ в розмірі 120 грн (Т.2 а.с. 92), розмір витрат ІТЗ прапорційно задоволених вимог (42%) складає 50 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, з ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 218,24 грн на користь ОСОБА_1, в розмірі 103,76 грн на користь держави, а також витрати на ІТЗ в розмірі 90 грн на користь держави. З ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на ІТЗ в розмірі 44 грн на користь ОСОБА_3

Відповідно до ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 358, 365, 372 ЦК України, ст.ст. 60, 65, 69-71 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, керуючись ст.ст. 10, 11, 60-61, 79, 88, 154, 208-209, 256 ЦПК України, -  

В И Р І Ш И В :

                    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_5 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_6, Акціонерне товариство «УкрСиббанк» про припинення права на частку в спільному майні, поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя – задовольнити частково.

Поділити майно, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, виділивши на праві власності ОСОБА_1: автомобіль ВАЗ 21102, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 30955 грн, диван-ліжко «Лара», вартістю 2250 грн, всього на суму 33205 грн.

Виділити на праві власності ОСОБА_3: телевізор «Соні» вартістю 1080 грн, ДВД «Соні» вартістю 315 грн, відеокасетну установку «Соні» вартістю 90 грн, музичний центр «Технік» вартістю 2359 грн, стерео акустичну систему «ЖБЛ» вартістю 1440 грн, комп’ютер Пентіум-4 з монітором «Самсунг» вартістю 4496 грн, мультифункціональний пристрій (принтер-сканер-копір) вартістю 504 грн, холодильник «ЛД» вартістю 1140 грн, пральну машину «Бош» вартістю 1120 грн, музикальний центр «Панасонік» вартістю 335 грн, диван-софа «Кіндер» вартістю 1680 грн, ліжко вартістю 1710 грн, шкаф вартістю 152 грн, крісло комп’ютерне вартістю 129 грн, набір корпусних меблів для комп’ютера вартістю 747,5 грн, праску «Ровента» вартістю 154 грн, набір кухонних меблів вартістю 825 грн, кондиціонер ЛД вартістю 1190 грн, вентилятор «Кватронік» вартістю 88 грн, чайник електричний «Філіпс» вартістю 126 грн, кухонний комбайн «Мулінекс» вартістю 559 грн, полиці кутові скляні на металічному каркасі вартістю 400 грн, а усього майна на 20642 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію різниці вартості майна, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, у розмірі 6281,5 грн.

В задоволенні решти позовних вимог за первісним та зустрічним позовами – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 218,24 грн, на користь держави: судовий збір в розмірі 103,76 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 90 грн, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 44 грн.

Скасувати арешт квартири АДРЕСА_1 в м. Авдіївка Донецької області, автомобіля ВАЗ 21102, реєстраційний номер НОМЕР_1.

  Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Куйбишевський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.    

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

          Суддя: