Справа № 2-604/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

22.03.2011  Центрально-Міський  районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                      Затолочний В.  С

при секретарі                              Морозова  Н.  М.,

за участю:

-          позивача ОСОБА_1,

-          відповідача ОСОБА_2,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення займу, -  

В С Т А Н О В И В:

 ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про повернення займу.

Позов, на задоволенні якого в ході розгляду справи наполягав позивач, обґрунтований тим, що 09.01.2007 року на прохання відповідача надав їй в борг 5000 доларів США, які та зобов’язалася повернути до 09.01.2008 року.

До теперішнього часу відповідачка борг не повернула.

Тому позивач просить стягнути з відповідача суму боргу, який в національній валюті України становить 25250 грн., індекс інфляції в сумі 10655 грн. за період з січня 2008 року по жовтень 2010 року та три відсотки річних в сумі 2208,12 грн. за період з січня 2008 року по листопад 2010 року.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала.

Як вбачається із її усних пояснень в судовому засіданні та письмових заперечень проти позову, вона з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано в грудні 2006 року.

Кошти вона займала у позивача в січні 2007 року. Оскільки з часу розірвання шлюбу пройшло дуже мало часу, вважає кошти, запозичені нею у позивача, спільними коштами подружжя.

Просить врахувати, що позивач обіцяв після розлучення матеріально утримувати її та дочку, але не розбив цього і кошти, які вона позичала, необхідні були для облаштування житла їх спільної доньки.

Також звертає увагу суду на те, що після розлучення всі спільні кошти, які становили значну суму, залишилися у позивача. В судовому порядку спір про поділ майна не вирішувався.

Вислухавши сторони та дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 09.01.2007 року згідно письмової розписки позивач надав відповідачці 5000 доларів США.

До теперішнього часу запозичена сума відповідачем позивачу не повернута.

Дані фактичні обставини справи не заперечувалися в судовому засіданні сторонами і підтверджуються наданою суду розпискою.

Оцінюючи доводи сторін, суд критично оцінює пояснення відповідачки щодо спільності коштів, які вона отримала в борг від позивача.

Згідно пояснень сторін, а також наданих ними документів (свідоцтво про укладення шлюбу, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду від 13.12.2006 року, витяг з рішення суду), вони перебували між собою в зареєстрованому шлюбі з 17.11.1973 року.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 13.12.2006 року, яке набрало чинності 24.12.2006 року, шлюб між сторонами розірвано.

Відповідно до статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Згідно статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно частини 6 статті 57 СК України суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Статтею 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Доводи відповідачки про те, що надані їй позивачем в борг кошти є їх спільною власністю, набутою під час шлюбу, ґрунтуються на припущеннях, пов’язаних із незначним проміжком часу, який минув від дня розірвання шлюбу та днем надання грошей в борг.

Проте ці доводи, на думку суду, не заслуговують на увагу, оскільки ні на час отримання грошей в борг, ні в подальшому на протязі трьох років відповідачка не оспорювала законності надання їй грошей в борг, вимог про поділ майна не заявляла, доказів набуття зазначених коштів саме в шлюбі суду не надала, добровільності написання нею розписки про отримання грошових коштів не заперечувала.

Позивач, не погоджуючись із запереченнями відповідача проти позову, надав суду розписки від 15.06.2007 року та 07.10.2009 року, які підтверджують повернення ним коштів в загальній сумі 5000 доларів США своїм знайомим ОСОБА_3 та ОСОБА_4, пояснивши, що на прохання своєї колишньої дружини вже після розірвання шлюбу, позичав зазначені кошти для того, щоб передати їх відповідачу.

Крім того, із наданого суду тексту рішення від 13.12.2006 року вбачається, що фактично шлюбні відносини між сторонами були припинені в травні 2005 року, що не відповідає позиції відповідача у справі щодо нетривалого проміжку часу, який минув з дня розірвання шлюбу до дня отримання нею позики.

Згідно статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 3 статті 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд вважає доведеною ту обставину, що відповідачка отримала від позивача 5000 доларів США 09.01.2007 року і не повернула боргу на час розгляду справи судом.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Відповідно до частини 2 статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ.

Згідно статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу із врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно довідки АТ «УкрСиббанк» станом на 09.01.2007 року курс гривні України до долара США становив 5,05.

Тобто відповідач повинен повернути позивачу суму боргу в розмірі 25250 грн. (5000 х 5,05).

Згідно наданої позивачем інформації Управління статистики в м. Кривому Розі індекси інфляції в Україні становили в 2008 році: січень 102,9, лютий – 102,7, березень – 103,8, квітень – 103,1, травень – 101,3, червень – 100,8, липень – 99,5, серпень – 99,9, вересень – 101,1, жовтень – 101,7, листопад – 101,5, грудень – 102,1; в 2009 році: січень 102,9, лютий – 101,5, березень – 101,4, квітень – 100,9, травень – 100,5, червень – 101,1, липень – 99,9, серпень – 99,8, вересень – 100,8, жовтень – 100,9, листопад – 101,1, грудень – 100,9; в 2010 році: січень 101,8, лютий – 101,9, березень – 100,9, квітень – 99,7, травень – 99,4, червень – 99,6, липень – 99,8, серпень – 101,2, вересень – 102,9, жовтень – 100,5.

Отже розмір інфляції в Україні у січні 2008 року – жовтні 2010 року склав 39,8% (102,9 х 102,7 х 103,8 х 103,1 х 101,3 х 100,8 х 99,5 х 99,9 х 101,1 х 101,7 х 101,5 х 102,1 х 102,9 х 101,5 х 101,4 х 100,9 х 100,5 х 101,1 х 99,9 х 99,8 х 100,8 х 100,9 х 101,1 х 100,9 х 101,8 х 101,9 х 100,9 х 99,7 х 99,4 х 99,6 х 99,8 х 101,2 х 102,9 х 100,5 х 100 – 100).

Тобто з врахуванням інфляційних процесів сума боргу відповідача перед позивачем зросла на 10049,5 грн. (39,8% від 25250).

Три відсотки річних від заборгованої відповідачем суми становлять 2208,12 грн.. (по 757,5 грн.. у 2008 та 2009 роках (25250/100 х 3%) та 693,12 грн.. у січні – листопаді 2010 року (25250/100 х 3%)/365 х 334 дні).

Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 37757,62 грн.. (25500 + 10049,5 + 2208,12).

З відповідача також підлягають стягненню судові витрати – судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

          Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 625, 1046, 1047, 1050 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення займу задовольнити частково.

Стягнути з відповідача, ОСОБА_2 на користь позивача, ОСОБА_1 борг в розмірі 37757 (тридцять сім тисяч сімсот п’ятдесят сім) грн.. 62 коп., а також судові витрати – 377 (триста сімдесят сім) грн.. 57 коп. судового збору та 120 (сто двадцять) грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В іншій частині позову відмовити за недоведеністю.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                    В.С. Затолочний

Суддя:В. С. Затолочний