Справа № 2- а–1314/0522/11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2011 року Суддя Калінінського районного суду м. Донецька Донецької області Ушенко В.Ф., розглянувши в судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про відновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом своїх прав, визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії, як дитині війни, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання бездіяльності неправомірною та зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії, як дитині війни.
В обґрунтування позовних вимог Позивачка зазначила, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 має статус «дитини війни»у зв’язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачувана їй пенсія повинна щомісячно підвищуватись на 30 % мінімальної пенсії в Україні за віком. Відповідач у порушення вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»доплату до пенсії Позивачці у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком не нарахував і не сплачував, а тому вчинив неправомірну бездіяльність, чим порушив її права та інтереси. Позивачка просила суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом її порушених прав та інтересів, так як її законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили законів України. Крім того, їй не було відповідачем повідомлено про належні їй виплати, тому про факт порушених її прав стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційного Суду України, просив визнати протиправною бездіяльність відповідача з невиплати їй щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з 09.07.2007 р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. в майбутньому нараховувати доплату до пенсії, розглянути справу у її відсутність.
Представник відповідача у судове засідання не з’явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. До суду надала письмові заперечення проти позовних вимог, в яких просить відмовити у задоволені позову Позивачки у повному обсязі та визнати дії відповідача правомірними, посилаючись на те, що у 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно Законом України «Про Державний бюджет України»визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на цілі, не передбачені цим Законом. У зв’язку з рішенням Конституційного суду України від 9.07.2007 року законодавчим органом не було прийнято жодних нормативних актів на виконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищені пенсії, за рахунок яких коштів та джерел, а також в якому порядку обчислювати вказаний розмір, а тому не має підстав вважати, що саме органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. Пунктом 2 п. 41 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме текст ст. 6 викладено у такій редакції: Дітям війни (крім тих на яких поширюються дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2009 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік». На підставі цього рішення нова редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», втратила свою чинність. А ні рішенням Конституційного суду України, а ні іншими нормативно-правовими актами не передбачено відновлення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 01.01.2008 року. Для врегулювання ситуації, 28.05.2008 року КМ України була прийнята Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»відповідно до п. 8 якої встановлено, що «дітям війни»до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у відповідних твердих розмірах, а тому саме цим порядком органи Пенсійного фону України виплачується доплата до пенсій «дітям війни». Крім того, відповідач наполягає на застосуванні строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України, оскільки Позивачка ще у липні 2007 року мала можливість звернутись до суду із позовом, але не зробила цього й тому відповідач наполягає на пропущенні Позивачем строку звернення до суду. Просив в задоволенні позову відмовити, визнати дії УПФУ в Калінінському районі м. Донецька правомірними, справу розглянути у відсутність представника відповідача.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
На підставі вивчених документів, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який встановлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 віднесена до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в УПФУ в Калінінському районі м. Донецька та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
9.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», приписи якого втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Пунктом 5 наведеного Рішення визначено, що воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Таким чином, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком були чинними з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветерани війни мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсій, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»зазначене підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення підпункту 2 пункту 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Отже, з 22.05.2008 року відновлена дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції до 01.01.2008 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, вимоги Позивача щодо зобов’язання УПФУ в Калінінському районі м. Донецька провести нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни у 2008 році підлягає задоволенню з 22 травня 2008 року.
28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48, 10 грн., з 1 липня - 48,20 грн., з 1 жовтня - 49,80 грн.
Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної Постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання бездіяльності відповідача неправомірною в порушенні права на отримання підвищеного розміру пенсії з 22 травня 2008 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби –це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених законом «Про соціальний захист дітей війни».
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»від 5 жовтня 2000 року № 22017-Ш, згідно статті 1 прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право, на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 по справі № 1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виділяють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідно складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України
Посилання відповідача на те, що Позивачкою порушений строк звернення до суду, відповідно ст. 99 КАС України, суд не приймає з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 2 ст. 100 КАС України передбачено, що якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Суд приходить до висновку, що строк звернення до суду пропущено Позивачкою з поважних причин, оскільки вона довготривалий час сподівалася на те, що відповідач як державний орган влади самостійно виплатить їй доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Крім того, необхідно прийняти до уваги при цьому і положення статті 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно з якими суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження.
Таким чином, суд не приймає посилання відповідача на пропущення Позивачем строку звернення до суду, оскільки вони є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду доказів та не доведено правомірності свого рішення щодо не нарахування Позивачці підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 122, 158-163, 165,167 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про відновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом своїх прав, визнання бездіяльність неправомірною та зобов’язання здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії, як дитині війни –задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька щодо ненарахування ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії як дитині війни за періоди з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. до внесення відповідних змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла в цей період, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_2 щомісячної доплати у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни за періоди з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., та з 22.05.2008р. до внесення відповідних змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла в цей період, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з урахуванням здійснених виплат.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Калінінський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду. Якщо постанови суду було постановлено у письмовому провадженні, чи без виклику особи, яка її оскаржує, або в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
СУДДЯ: В.Ф. Ушенко