Справа № 2-145/11р.

                                                        РІШЕННЯ

                                                           Іменем України

22 лютого 2011 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

      головуючого       -       судді               Журавського В.В.

      при секретарі                                      Хутінаєвій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу культури виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області, Бориспільського початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу «Дитяча музична школа»про поновлення на роботі та стягнення грошової виплати, -

                                                                ВСТАНОВИВ:

07.07.2010 року ОСОБА_1 звернулась з вказаним позовом про поновлення її на роботі на посаді викладача з 05.06.2010 року та стягнення з відповідачів грошових виплат.

27.07.2010 року позивач подала до суду уточнену позовну заяву з аналогічними позовними вимогами.

06.10.2010 року позивач подала до суду нову уточнену позовну заяву. В уточненій позовній заяві позивач просила: 1- поновити її на роботі з 05.06.2010 року на посаді викладача ДМШ з 05.06.2010 року; 2- стягнути з ДМШ 6376 грн. 00 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05.06.2010 року по 16.06.2010 року; 3- стягнути з ВКВК (ДМШ) 530 грн. 28 коп. зарплати викладача за сумісництвом з 04.06.2010 року по 25.06.2010 року; 4- стягнути з ВКВК 3276 грн. 78 коп. компенсації за невикористану відпустку за відпрацьований період з 01.09.2009 року по 31.05.2010 року; 5- стягнути з ВДВК 12651 грн. 63 коп. середньої зарплати за час затримки зарплати; 6- стягнути з ДМШ моральну шкоду у розмірі 10000 грн.; 7- стягнути з ВКВК моральну шкоду у розмірі 15000 грн.; 8- стягнути з відповідача 50 грн. судових витрат; 9- зобов’язати ВКВК внести правку до наказу № 54 від 02.06.2010 року про звільнення з посади директора «… за переведенням на посаду викладача ДМШ».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона працювала в ДМШ з 1982 року по 2010 рік на посаді педагога з фаху фортепіано як за основним місцем роботи. З 1989 року вона була призначена на посаду директора ДМШ з подальшим продовженням виконанням обов’язків на посаді педагога (викладача) і що обидві посади були її основним місцем роботи. Що 04.06.2010 року її було звільнено з посади директора ДМШ, але вона продовжувала працювати викладачем в ДМШ як за основним місце роботи. Що будучи директором ДМШ вона 03.06.2010 року видала наказ та прийняла себе на роботу викладачем ДМШ з 05.06.2010 року і фактично виконувала цю роботу до 15.06.2010 року чи до 25.06.2010 року. Таким чином вона була фактично допущена до роботи, що її новий директор не відстороняв від роботи і тому вважає себе прийнятою на роботу в порядку ст.24 КЗпП України. Стягнення зазначених в позові коштів позивач обґрунтовує тим, що дії директора ДМШ незаконні, що ДМШ не провели розрахунок з дати звільнення з 25.06.2010 року і що 25.06.2010 року вона була відсторонена від роботи директором ДМШ і що дії ВКВК незаконні.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 пітримали позовні вимоги.

Відповідач - відділ культури виконавчого комітету Бориспільської ради позов не визнав та надав суду свої письмові заперечення, в яких зазначив, що позивач була законно звільнена з посади директора, що було своєчасно та вірно проведено розрахунок при звільненні, що позивач не виконувала обов’язки викладача ДМШ з 05.06.2010 року по 25.06.2010 року, що ВКВК не вправі приймати на роботу викладачів ДМШ, що це повноваження директора ДМШ ОСОБА_3.  Представник відповідача ВКВК Чемерис С.М. позов не визнав, підтримав письмові заперечення та в суді пояснив, що дійсно позивач працювала викладачем з фаху фортепіано в ДМШ з 1982 року як за основним місцем роботи. В 1989 році в зв’язку з звільненням попереднього директора ДМШ позивач була призначена директором. З 30.06.1989 року, тобто з моменту призначення її директором, і по 04.06.2010 року, тобто до моменту звільнення, позивач працювала на посаді директора ДМШ як за основним місцем роботи. Виконуючи обов’язки директора позивач також виконувала обов’язки викладача з класу фортепіано за сумісництвом, за суміщенням та як педагогічне навантаження.

Відповідач - Бориспільський початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад «Дитяча музична школа»(ДМШ) позов не визнав. В судовому засіданні представник відповідача ДМШ Кузьменко В.О. пояснив, що позов не ґрунтується на дійсних обставинах справи, не ґрунтується на вимогах закону. Що позивач дійсно працювала з 1989 року директором ДМШ як за основним місцем роботи та була звільнена з посади з 04.06.2010 року. Крім виконання своїх обов’язків директора за основним місцем роботи позивач також виконувала роботу викладача ДМШ з підстав передбачених законом як сумісництво, суміщення та педагогічне навантаження, що не являється основним місцем роботи. Директором ДМШ ОСОБА_3 позивач не була допущена до виконання обов’язків викладача ДМШ з 05.06.2010 року по 25.06.2010 року, що позивач в зазначений час не працювала взагалі в ДМШ, що позивач не приймалася на роботу викладача ДМШ, як за основним місцем роботи та не звільнялася в період з 05.06.2010 року по час подачі нею позову.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що дійсно 29.12.1982 року позивач ОСОБА_1 була прийнята на роботу до Бориспільської музичної школи концертмейтером і педагогом по класу фортепіано, де і працювала до 30.06.1989 року як за основним місцем роботи. 30.06.1989 року позивач була призначена на посаду директора Бориспільської ДМШ, де і працювала як за основним місцем роботи до 25.09.2009 року. 25.06.2009 року ОСОБА_1 була призначена на посаду директора ДМШ на умовах контракту, як за основним місцем роботи. 04.06.2010 року позивач була звільнена з посади директора ДМШ в зв’язку закінченням терміну контракту. Прийом на роботу та звільнення позивача як директора ДМШ здійснював відповідач - відділ культури виконавчого комітету Бориспільської ради, як повноважний на те орган. При звільненні позивача відповідачем відділом культури виконавчого комітету Бориспільської ради було проведено оформлення та видача трудової книжки та здійснено відповідні виплати при звільненні.

На протязі виконання своїх обов’язків директора позивач також виконувала роботу викладача з фаху фортепіано з підстав передбачених чинним законодавством, а саме як сумісництво, суміщення та педагогічне навантаження, що не протирічить вимогам чинного законодавства та врегульоване КЗпП України та «Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»затверджене спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України за № 43 від 28.06.1993 року. Відповідно до п.1 даного Наказу, сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час. Відповідно до додатку до зазначеного Положення, а саме «Переліку робіт, які не є сумісництвом», усі працівники, крім основної роботи та роботи за сумісництвом, мають право виконувати такі роботи, які відповідно до чинного законодавства не є сумісництвом (суміщення). Позивач і виконувала роботу викладача з класу фортепіано на підставі зазначеного положення та переліку, як сумісництво та суміщення, що оформлялося відповідними наказами та здійснювалася оплата. Роботу по сумісництву позивач виконувала на підставі строкових трудових договорів оформлених відповідними наказами про прийняття на роботу з 01 вересня по 31 травня кожного року. Наказом № 80 від 01.09.2009 року підписаним самою ОСОБА_1, як директором ДМШ, вона була прийнята на роботу викладачем з фаху фортепіано з 01 вересня 2009 року по 31 травня 2010 року за сумісництвом по строковому трудовому договору і була звільнена в зв’язку з закінченням строкового трудового договору 31.05.2010 року.   

Суд критично оцінює твердження позивача про те, що вона продовжувала працювати як за основним місцем роботи викладачем ДМШ з моменту прийняття її на роботу в 1982 році по день звільнення 25.06.2010 року і навіть після призначення її директором ДМШ в 1989 році. Тобто, що позивач працювала з 1989 року по день звільнення на двох основних місцях роботи і як директор, і як викладаяч фортепіано. Чинним законодавством передбачено можливість укладення трудового договору лише за одним основним місцем роботи. Відповідно до ч.2 ст.21 КЗпП України, працівник має право реалізувати свої здібності до виробничої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємсвтах, в установах, організаціях, що дозволяє працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом, що врегульовано «Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»затверджений спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України за № 43 від 28.06.1993 року та виконувати роботу яка не є сумісництвом на підставі «Переліку робіт, які не є сумісництвом»(додаток до «Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»затверджений спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України за № 43 від 28.06.1993 року).

Таким чином основним місцем роботи позивача з 1989 року по день звільнення була посада директора ДМШ, а робота викладача фортепіано здійнювалася як сімісництво та суміщення, а не як основне місце роботи. Зазначені обставини підтверджуються дослідженими судом доказами та поясненнями сторін. Так і сама позивач зазначила, що вона працюючи з 1989 року директором ДМШ, іншої роботи крім як директора та викладача ДМШ з класу фортепіано по сумісництву, суміщенню та педагогічного навантаження не виконувала. А в силу вимог ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Суд критично оцінює твердження позивача про те, що вона була прийнята на роботу в порядку вимог ст.24 КЗпП України, що була допущена до роботи та працювала викладачем з 05.06.2010 року по 15.06.2010 року чи 25.06.2010 року.

По-перше, дане твердження протирічить твердженню самої ж ОСОБА_1, що вона була прийнята на роботу як на основне місце роботи викладача ще в 1982 році і продовжувала працювати до звільнення торбто до 15 чи 25 червня 2010 року. Ці два твердження позивача, на яких грунтується її позов, є взаємовиключними, оскільки, якщо працівник продовжував працювати з 1982 року, то він не може бути знову, повторно прийнятий на ту ж саму роботу, яку він сам вже і виконує.

По-друге, позивачем не надано жодного доказу, який би беззаперечно підтвердив той факт, що позивач була допущена до роботи директором ОСОБА_3 та виконувала роботу у вказаний період. Посилання позивача на те, що відповідач не навів доказів відсторонення позивача від роботи протирічить вимогам ст.60 ЦПК України про те, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Оскільки позивач стверджує, що вона була допущена до роботи керівником ДМШ, а саме директором ОСОБА_3, то і обов’язок це довести законом покладено на позивача. Позивач не навів обставин та не підтвердив доказами, що її було фактично допущено до роботи директором ОСОБА_3, а сама директор ДМШ ОСОБА_3 спротовує те, що вона допускала позивача до роботи, як заперечує і той факт що позивач працювала викладачем з 05.06.2010 року по 15 чи 25 червня 2010 року. Відповідно до вимог ст.24 КЗпП України, трудовий договір вважається укладеним і тоді коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. В пункті 7 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»№ 9 від 06.11.1992 року з наступними змінами та доповненнями зазначено, що згідно зі ст.24 КЗпП України, фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Суд вважає, що позивачем не доведено факт допущення її до роботи викладачем ДМШ та виконання нею цих обов’язків. Суд не може прийняти до уваги протокол профспілкового комітету як доказ того, що власником чи уповноваженим органом було допущено позивача до роботи викладачем і що вона виконувала цю роботу з 05.06.2010 року по якийсь час. Оскільки в самому протоколі не зазначено даних про допуск позивача до роботи, а саме цих обставин вимагає закон. Крім того, суд не допитував свідків, які могли бути очевидцями обставин викладених в протоколі.

15.06.2010 року позивач зверталася до директора ДМШ ОСОБА_3 з письмовою заявою про прийняття її на вакантну посаду викладача ДМШ з фаху фортепіано. Зазначені дії позивача та подача нею такої заяви свідчить про те що позивач не працювала викладачем в ДМШ і навіть не рахувала себе такою, що працює викладачем ДМШ, оскільки сама зазначає, що посада викладача вакантна, і тому вона просить прийняти її на роботу 15.06.2010 року. Спростовує твердження позивача, що вона продовжувала працювати викладачем ДМШ по 25.06.2010 року.

До того ж, сама ОСОБА_1 зазначає, що її слід поновити на роботі з 05.06.2010 року, тобто вважає себе звільненою саме 05.06.2010 року. Що спростовує позицію самої ОСОБА_1, що вона фактично була допущена та працювала в ДМШ з 05.06.2010 року по 15.06.2010 року чи 25.06.2010 року.

Суд вважає недоведеними позовні вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді викладача з фаху фортепіано ДМШ з 05.06.2010 року. З цих підстав не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача ДМШ середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, про стягнення з відповідача ВКВК (ДМШ) середньої зарплати за сумісництвом за затримку розрахунку при звільненні за період роботи з 04.06.2010 року по 25.06.2010 року, моральної шкоди та судових витрат.

Крім того суд відмічає, що позивач приймалася на роботу по сумісництву по строковому договору з 01.09.2009 року по 31.05.2010 року і була звільнена та розрахована 31.05.2010 року.

Не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення з ВКВК 3276 грн. 78 коп. компенсації за невикористану відпустку за відпрацьований період з 01.09.2009 року по 31.05.2010 року, оскільки дані позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в суді ні обставинами справи, ні доказами.

Не ґрунтується на вимогах закону, а тому не підлягає задоволенню вимога про зобов’язання ВКВК внести правку до наказу № 54 від 02.06.2010 року про звільнення з посади директора «… за переведенням на посаду викладача ДМШ». Відповідно до вимог ст.21 КЗпП України, трудовий договір укладається між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом. Трудовий договір про прийом на посаду директора ДМШ укладався між позивачем та відповідачем - відділом культури виконавчого комітету Бориспільської ради, як уповноваженим на те органом місцевого самоврядування. Прийом та звільнення працівників Бориспільського початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу «Дитяча музична школа»здійснює відповідно до своїх повноважень її директор. А тому вимога позивача до відповідача - відділу культури виконавчого комітету Бориспільської ради про зміну формулювання звільнення на переведення на посаду викладача ДМШ неправомірна, оскільки прийом викладачів до ДМШ не входить до компетенції відділу культури виконавчого комітету Бориспільської ради, а входить до компетенції директора Бориспільського початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу «Дитяча музична школа».

Приймаючи до уваги, що судом не встановлено порушень відповідачем - відділом культури виконавчого комітету Бориспільської ради законних прав позивача, що позивачем не зазначено обставин та доказів, що підтверджують наявність заподіяння їй моральної шкоди, то суд повинен відмовити і в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 15000 гривень.

З позивача на користь держави, відповідно до ст.88 ЦПК України, необхідно стягнути судовий збір та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, від сплати яких її було звільнено при подачі позову, оскільки позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 57, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

                                                                  ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу культури виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області, Бориспільського початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу «Дитяча музична школа»про поновлення на роботі та стягнення грошової виплати, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 8 гривень 50 копійок судового збору та 37 гривень 00 копійок витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов язаних з розглядом цивільних та господарських справ.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд Київської області до апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення, на протязі десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:                                                                                підпис                                                                                                           

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду                                                   В.В. Журавський