Справа № 22 - 1989 / 2006                                           Рішення постановлено під головуванням

Категорія 18                                                                                           судді Голоти Л.О.

Доповідач: Онішук В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

25 липня 2006 року                                                              місто Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого:  ОніщукаВ.В.

суддів:               Колоса С.С., Морозовського В.І.

при секретарі: Торбасюк О.І.,

за участю ОСОБА_1. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 31.05.2006 року по справі за позовом ОСОБА_2  до ОСОБА_1 стягнення боргу за договором позики, -

встановила:

В січні 2006 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 19.01.2005 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, за яким останній отримав від нього в борг кошти в сумі 14800 грн. і зобов'язався їх повернути протягом ЗО днів з часу укладення зазначеного договору та в разі несвоєчасного повернення позики, сплатити неустойку в розмірі 1% від суми позики за кожен прострочений день, однак від виконання взятих на себе зобов'язань по поверненню боргу, відповідач ухиляється, тому просив стягнути з ОСОБА_1. на його користь борг в сумі 14800 грн., неустойку в розмірі 50320 грн. та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 31.05.2006 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1. на користь позивача борг в сумі 14800 грн., неустойку в сумі 50172 грн., судові витрати в сумі 100 грн. та судовий збір на користь держави в розмірі 549 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції, через неповноту з'ясування судом обставин по справі, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

2

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за умовами договору позики, що свідчить про обгрунтованість позовних вимог.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює..

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 19.01.2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1  було укладено договір позики, згідно якого останній отримав в борг кошти в сумі 14800 грн., які зобов'язався повернути протягом 30 днів з моменту укладення зазначеного договору та в разі несвоєчасного повернення всієї суми боргу, сплатити неустойку в розмірі 1% від суми позики за кожен прострочений день.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за умовами зазначеного договору позики не виконав та борг не повернув.

Відповідно до вимог ст. 1049 ч.І ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.. 1050 ч.І ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу 'інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п.4.1 укладеного між сторонами договору позики передбачено, що у разі несвоєчасного повернення всієї суми позики, позичальник зобов'язаний сплатити суму позики та неустойку в розмірі 1% від суми позики за кожен прострочений день.

На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за умовами договору позики не виконав і тому з останнього на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором позики, неустойку, яка становить 50172 грн. та судові витрати.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що сума коштів за вказаним договором позики була повернута вчасно, не може бути прийнято до уваги, оскільки не підтверджено належними доказами.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто постановлене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303,304, 307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити. Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці   від 31.05.2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.