Судове рішення #144588
Справа № 2-7138/2006р

Справа № 2-7138/2006р.                       Головуючий у 1 інстанції Сватіков А.В.

Категорія 16                                       Доповідач Висоцька B.C.

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня     2006р .                                                        Апеляційний суд Донецької області

в складі:

головуючого   ВИСОЦЬКОЇ B.C.

суддів                ОСИПЧУК О.В., БІЛЯЄВА О.М.

при секретарі КЕЛЕМЕНІ І.І.

з участю     позивача ОСОБА_1,     відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування вартості отриманого чужого майна та стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ

У березні 2003 року ОСОБА_3 звернувся до суду з  позовом до ОСОБА_2 про витребування  майна з чужого незаконного володіння , посилаючись на те, що в 2000 році він придбав для будівельних робіт 3 кубічних метри сосни вартістю 800 грн. за 1 кубічний метр і 1 кубічний метр дуба вартістю 1600 грн. тобто всього на 4000 грн. Навесні він звернувся до відповідача виготовити з зазначеного лісоматеріалу столярні вироби : 4 дверних блоки та 4 віконних рами. Відповідач прийняв лісоматеріал, однак столярні вироби не виготував, лісоматеріали не повернув, тому він змушений звертатися до суду.

Первісно позивач просив зобов'язати відповідача повернути лісоматеріали, в подальшому змінив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача вартість лісоматеріалу 4000 грн. Крім того, позивач зазначив, що діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, завдано моральних страждань, погіршився стан його здоров"я, настали інші негативні наслідки. Просив стягнути на відшкодування моральної шкоди 13 000 грн.

Рішенням Калінінського районного   суду м. Донецька від 29 травня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 та користь ОСОБА_1 1236,88 грн. в якості відшкодування вартості отриманого чужого майна та 12,75 грн. повернення державного мита. В решті позову відмовлено.

 

В апеляційній скарзі позивач  ОСОБА_1 просить рішення скасувати, постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що судом порушені норми процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2  заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, рішення суду залишити без змін.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з постановленням нового рішення, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між сторо­нами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не був укладений договір підряду, тому що сторони не досягли згоди по всіх, істотних умовах договору, але оскільки позивач передав відповідачу лісоматеріал, суд вважав, що угода між сторонами по виготовленню столярних виробів є недійсною, тому що не відповідає вимогам закону (недодержання сторонами простої письмової форми).

Відповідно до вимог ч.2 ст.48 ЦК України 1963 року суд через неможливість повернути одержане майно в натурі відшкодував його вартість визнаного відповідачем отриманого лісоматеріалу - 0, 36 куб м дубу -596 грн. та 1 куб метр пиломатеріалу сухого - 640 грн. всього 1236, 88 грн.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до п.п.З, 4 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Суд прийшов до правильного висновку, що правовідносини сторін виникли в 2000 році, тобто під час дії Цивільного Кодексу України 1963 року.

З обставин справи вбачається, що між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір підряду.

Відповідно до ст. 332 ЦК України 1963 року за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.2 ст.344 ЦК України при наявності в роботі істотних відступів від договору або інших істотних недоліків замовник вправі вимагати розірвання договору з відшкодування збитків. Таким чином, зазначена норма покладає на підрядчика, який порушив зобов'язання , обов'язок відшкодувати збитки, що стали наслідком зазначеного порушення.

 

Згідно ч.1 ст. 153 ЦК України 1963 року, на яку посилається суд при ухваленні рішення, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібних у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що договір між сторонами не був укладений, а предмет спору відсутній. Ст. 153 ЦК України 1963 року застосована без урахування ст. 46 Цивільного кодексу 1963 року. Зі ст. 46 ЦК України 1963 року випливає, що законодавець допускає вчинення угод, щодо яких встановлена письмова форма, без додержання цієї форми. Але в цьому випадку повинні бути надані письмові та інші допустимі докази вчинення угоди.

З матеріалів справи вбачається, що весною 2000 року позивач ОСОБА_1 передав свої матеріали - ліс (3 кубічних метри сосни та 1 кубічних метр дуба) відповідачу ОСОБА_2 який прийняв матеріал та на свій риск зобов'язався виконати певну роботу - виготовити 4 дверних блоки та 4 вікна. Сторони обрали усну форму договору. Істотною умовою договору підряду є предмет. Предметом цього договору є робота, що виконується за завданням замовника.

З матеріалів справи вбачається, що сторони досягли істотніх умов договору, а саме його предмету. До умов договору належить строк виконання роботи, хоча як і ціна, він не є істотною умовою договору підряду.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував проти того, що отримав лісоматеріали від позивача, зобов'язався виготовити вироби, однак стверджував, що ліс ним був отриманий в меншій кількості та неналежної якості.

Відповідно до ст. 340 ЦК України 1963 року підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника про недоброякісність або непридатність матеріалів, одержаних від замовника, чого зроблено ОСОБА_2 не було. З письмових доказів, наданих позивачем вбачається, що відповідач ОСОБА_2 в різний час, власноручно в розписці від 29.06.2001 року зобов'язався зробити до 15.07.2001 року столярні вироби із матеріалів ОСОБА_1, які він отримав від нього весною 2000 року на чотири дверних блоки( а.с. 6). У розписці ОСОБА_2 від 1.09.2001 року зазначено, що строк виготовлення замовлення по двох вікнах 1,19 х 1,47 -10.09.2001 року ( а.с. 5), В розписці, датованої 14.03.2002 року ОСОБА_2 зазначив, що він до 20.03.2002 року зобов'язується повернути ОСОБА_1 1 кубічний метр пиломатеріалу сухого і шість дошок дуба( а.с.7). Письмовими доказами достовірно не підтверджені доводи відповідача відносно кількості та якості лісоматеріалу.

Таким чином, суд не врахував, що оскільки є письмові докази вчинення договору, він не може бути признаний недійсним через недодержання його форми.

Доводи відповідача, що розписки ним були складені під впливом погроз з боку позивача перевірялися судом та свого підтвердження не знайшли. В своєму письмовому поясненні (а.с. 12) відповідач ОСОБА_2  пояснював, що від позивача він отримав 6 дубових дошок довжиною 3 метри та шириною 0,4 метри на виготовлення трьох дверних блоків та пізніше отримав 1,5 кубічних метрів сосни.

З пояснень свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8, допитаних судом першої інстанції вбачається, що позивач ОСОБА_1  придбав у ОСОБА_4 ліс : 3 кубічних метри сосни та 1 кубічний метр дуба, за що сплатив 4000 грн. та передав його відповідачу ОСОБА_2, який прийняв ліс та зобов'язався виготовити 4 вікна та 4 дверних блоки. Оскільки свідоцькі пояснення не суперечать письмовим доказам, не містять суперечностей між собою, підтверджують пояснення позивача, у суді не було підстав визнавати їх неналежними доказами. Пояснення зазначених свідків не спростовані відповідачем та наданими ним доказами - поясненнями свідка ОСОБА_9. Суперечності щодо якості лісоматеріалу та його кількості не можуть свідчить про те, що договору укладено не було.

Достатнім доказом укладення договору є  часткове виконання стороною договору. Відповідач ОСОБА_2 не заперечував проти того, що з лісоматеріалу позивача він виготовив двері, але не передав їх замовнику. Передати вироби під час розгляду справи судом він не міг, оскільки вони з його вини не збереглися.

Головним обов'язком підрядника за договором є якісне відповідно до умов договору виконання роботи і передача її результату замовникові.

Оскільки договір підряду виконано не було, позивач має право вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до висновків судової будівельно - технічної експертизи (а.с.224-225), проведеної компетентним експертом, на момент проведення експертизи середня вартість одного кубічного метра бруса сосни складає 640 грн., середня вартість одного кубічного метра дубової дошки- 1658 грн.

Таким чином, збитки, завдані позивачу складають 640 грн. х 3 куб. метри = 1920 грн.(вартість сосни) + 1658 грн.(вартість дуба) = всього 3578 грн. У суду немає підстав не погоджуватися з висновками експерта.

Підстав застосовувати іншу вартість матеріалу, в тому числі і надану в довідці споживчого товариства „Агрокомплект" не має (а.с.271).

Вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року ;4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року №4 з подальшими змінами та доповненнями, особа має право вимагати відшкодування моральної шкоди у разі, якщо це передбачено спеціальнім законодавством, яке регулює правовідносини між сторонами.

За виниклих правовідносин, а саме в разі неналежного виконання зобов'язань за договором підряду, стягнення моральної шкоди не передбачено чинним законодавством.

Згідно квитанції позивачем при зверненні до суду сплачене державне мито в розмірі 51 грн.

Відповідно до ст. 88   ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати - державне мито пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 45.62 грн.

 

Керуючись ст. ст. 307 ч.  1 п.2, 309 ч.1  п. п. 3,4, 316 ЦПК    України, апеляційний суд -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 29 травня 2006 року скасувати.

Позовні   вимоги   ОСОБА_1   задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування збитків 3578 грн. , повернення державного мита 45,62 грн., а всього 3623,62 грн.

В задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом двох місяців після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація