Справа № 1-460/2007
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 22 травня 2007 року
Луцький міськрайонний суд Волинської області
під головуванням судді Клока О.М.
за участю секретаря Мартишок О.Г.
прокурора Синюка О.В.
потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
захисника адвоката ОСОБА_6
законного представника підсудного ОСОБА_7 розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився в м. Луцьку, до взяття під варту мешкав АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, не працює, судимий:
15.12.2000 року за ст.ст. 140 ч.З, 144 ч.2, 145 ч.1, 215-3 ч. 2, 42 КК України 1960 року на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
09.02.2004 року за ст.ст. 185 ч. 2, 71 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;
у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч.2, 190 ч.2, 309 ч.І КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Підсудний ОСОБА_8 08 грудня 2006 року близько 17-00 год., керуючись корисливими мотивом та метою, повторно, перебуваючи на вул.Саперів в м.Луцьку, шляхом обману, а саме, повідомивши неповнолітньому ОСОБА_4 про те, що він є працівником міліції і необхідно перевірити телефон на предмет крадіжки, заволодів мобільним телефоном «Соні Еріксон W810i» вартістю 1800 грн. з сім карткою оператора «Лайф» вартістю 30 грн., спричинивши тим самим потерпілому ОСОБА_5 матеріальні збитки на загальну суму 1830 грн.
Він же, 28 січня 2007 року близько 00-15 год. керуючись корисливими мотивом та метою, повторно, перебуваючи на зупинці громадського транспорту «Площа Злуки», що в м. Луцьку, шляхом обману, а саме, повідомивши потерпілого про те, що він хоче зателефонувати, заволодів мобільним телефоном «Моторола V360» вартістю 1049 грн. з сім карткою оператора «UMC» вартістю 50 грн. з грошима в сумі 20 грн. на ній, спричинивши тим самим потерпілому ОСОБА_3 матеріальні збитки на загальну суму 1119 грн.
Підсудний ОСОБА_8 30 січня 2007 року, керуючись корисливими мотивом та метою, повторно, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2, застосовуючи насильство, яке не було небезпечним для життя та здоров'я особи і полягало в нанесенні удару в живіт ОСОБА_1, відкрито викрав у останнього мобільний телефон «Соні-Еріксон К750І» вартістю 1000 грн. з флеш карткою вартістю 200 грн. та сім карткою оператора «Білайн» вартістю 25 грн., спричинивши тим самим потерпілій ОСОБА_2 матеріальні збитки на загальну суму 1525 грн.
Окрім того, ОСОБА_8 01 лютого 2007 року близько 10-00 години, перебуваючи на проспекті Грушевського в м. Луцьку, незаконно, без мети збуту, придбав у невстановленої органами досудового слідства особи особливо-небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований масою, в переводі на суху речовину - 0,17 г., який, зберігаючи при собі,
2
переніс до будинку АДРЕСА_3, де був затриманий працівниками міліції, які виявили та вилучили зазначений наркотичний засіб.
Допитаний з приводу пред'явленого обвинувачення підсудний ОСОБА_8 вину у пред'явленому обвинуваченні, що стосується незаконного придбання, зберігання наркотичного засобу визнав повністю та показав, що дійсно за вказаних обставин місця і часу придбав шприц із наркотичною речовиною для власного вживання. Пприніс його на проспект Волі в м.Луцьку, де був затриманий працівниками міліції.
Зважаючи на повне визнання своєї вини по даному епізоду, його винуватість повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, згідно висновку (а.с.80-81) експертизи наркологічних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, вилучений в ОСОБА_8 (а.с.70) наркотичний засіб є особливо небезпечним наркотичним засобом - опієм ацетильованим масою, в перерахунку на суху речовину, 0,17 г.
За таких обставин суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні незаконного придбання, зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу без мети збуту і кваліфікує дії підсудного за ст. 309 ч.І КК України.
Допитаний з приводу пред'явленого звинувачення по епізоду заволодіння майном ОСОБА_3 підсудний ОСОБА_8 вину свою визнав повністю та показав, що дійсно побачив свого знайомого ОСОБА_3 на зупинці «Площа Злуки», представився тому працівником міліції, і повідомив, що необхідно перевірити мобільний телефон на предмет того, чи не є він краденим. Оскільки потерпілий впізнав його, то він попросив дати телефон передзвонити. Потерпілий погодився і дав телефон добровільно. Однак після зробленого дзвінка він телефон не повернув, а поклав собі в кишеню, пообіцявши повернути пізніше. Суму завданих збитків не заперечує.
Потерпілий ОСОБА_3 повністю підтвердив показання підсудного з цього приводу, пояснив, що дійсно добровільно передав належний йому мобільний телефон ОСОБА_8, оскільки той попросив передзвонити. Після чого ОСОБА_8 поклав телефон собі в кишеню, пообіцяв повернути пізніше, однак не повернув. На даний час телефон йому повернутий, претензій до підсудного він не має.
За таких обставин суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_8 у повторному заволодінні майном потерпілого ОСОБА_3 шляхом обману і кваліфікує дії підсудного за ст. 190 ч. 2 КК України.
З приводу пред'явленого обвинувачення по епізоду пограбування ОСОБА_4 підсудний показав, що даного злочину він не вчиняв.
Незважаючи на це, винуватість ОСОБА_8 доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами.
Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні ствердно вказав на підсудного як на особу, яка, представившися працівником міліції, показавши, як йому здалося посвідчення, намагався з'ясувати обставини вчинення якоїсь крадіжки. Потерпілий в судовому засіданні повідомив, що коли у нього задзвонив мобільний телефон, то підсудний забрав його. Однак ОСОБА_4 не міг чітко вказати, чи то підсудний забрав телефон з його кишені, чи то він сам передав підсудному телефон подивитись. Після цього ОСОБА_8 звелів йому піти і привести товариша, що він і зробив. Коли відійшов від підсудного на певну відстань, той втік.
Потерпілий ОСОБА_4 послідовно в ході досудового слідства вказував на ОСОБА_8, як на особу, яка заволоділа його телефоном (а.с.127-129), підтверджував свої показання під час очної ставки (а.с. 130). До того ж його показання підтверджує і ОСОБА_5 За таких обставин, підстав піддавати сумніву показання потерпілого суд не вбачає.
Окрім того, в ході досудового і судового слідства встановлено, що ОСОБА_8 продав ОСОБА_9 мобільний телефон «Соні Еріксон W810i», який той в свою чергу відчужив вказаний телефон ОСОБА_10 ОСОБА_11 передав даний телефон ОСОБА_12, а той
3
передав ОСОБА_13 Саме в ОСОБА_13 і був вилучений мобільний телефон (а.с.111), належний ОСОБА_4 (а.с.99).
Разом з тим, суд трактує сумніви потерпілого ОСОБА_4 щодо способу заволодіння телефоном на користь підсудного і враховуючи конкретні обставини та поведінку самого потерпілого, вважає, що в даному випадку мало місце заволодіння чужим майном шляхом обману.
За таких обставин враховуючи послідовні показання ОСОБА_4, а також досліджений шлях, яким телефон потерпілого від підсудного через ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12 потрапив до ОСОБА_13, в якого і був вилучений працівнкиами міліції, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_8 у повторному заволодінні майном потерпілого ОСОБА_4 шляхом обману і кваліфікує дії підсудного за ст. 190 ч. 2 КК України.
Допитаний з приводу пред'явленого обвинувачення по епізоду пограбування ОСОБА_14 підсудний ОСОБА_8 вину свою визнав частково.
Не заперечуючи факту заволодіння майном потерпілого, не оспорюючи часу та місця вчинення злочину, суми завданих збитків, ОСОБА_8 повідомив, що представившись працівником міліції попросив ОСОБА_14 дати перевірити мобільний телефон, що той і зробив. Будь-якої сили до потерпілого він не застосовував.
Зважаючи на часткове визнання своєї вини, винуватість ОСОБА_8 у інкримінованому діянні повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами.
Потерпілий ОСОБА_14 та свідок ОСОБА_15, як в ході досудового слідства так і в суді дали послідовні показання про обставини вчинення даного злочину, кожен зокрема наполягали, що коли ОСОБА_14 передав телефон підсудному, а той не повертав вказане майно, то потерпілий наполягав на поверненні. Тоді підсудний вдарив потерпілого кулаком в живіт (а.с.10,12, 16-20, 23,24).
За таких обставин, враховуючи послідовні показання потерпілого ОСОБА_14 та ОСОБА_15 про застосування насильства підсудним під час викрадення мобільного телефону, які узгоджуються між собою, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_8 у повторному відкритому викраденні чужого майна, поднаному із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя та здоров'я особи, і кваліфікує дії підсудного за ст.186 ч.2 КК України.
У відповідності до судово-психіатричної експертизи (а.с. 139-140) ОСОБА_8 міг і може усвідомлювати свої дії та керувати ними, тобто є осудним.
Призначаючи покарання суд враховує тяжкість вчинених злочинів, які відносяться до категорії тяжких та середньої тяжкості, особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
До обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_8, суд відносить повне добровільне відшкодування завданих злочином збитків.
Суд виключає з обвинувачення обтяжуючу обставину покарання - вчинення злочину повторно, оскільки вона є кваліфікуючою по грабежу та шахрайству.
ОСОБА_8 хворіє (а.с.148), за місцем проживання характеризується позитивно.
Підсудний раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення, в тому числі і тяжкого, злочину проти власності, відбував покарання в місцях позбавлення волі, однак після звільнення знову вчинив ряд корисливих злочинів, в тому числі і тяжкий, тому суд приходить до висновку про неможливість виправлення і перевиховання підсудного без ізоляції його від суспільства.
Разом з тим, враховуючи, пом'якшуючу покарання ОСОБА_8 обставину, думку потерпілих, які не настоювали на суворому покаранні, суд вважає за необхідне призначити мінімальне покарання, передбачене санкцією ст.186 ч.2 КК України, оскільки вона є найбільш тяжкою, та застосувати принцип поглинення менш суворого покарання біль суворим за сукупністю злочинів.
4
На думку суду мінімальне покарання у виді позбавлення волі, передбачене санкцією ст. 186 ч. 2 КК України, буде достатнім для виправлення підсудного, попереджуватиме вчинення нових злочинів як ОСОБА_8, так і іншими особами.
Судові витрати за проведення експертиз відповідно до ст. 93 КПК України підлягають стягненню з підсудного в доход держави.
Долю речових доказів по справі суд вирішує у відповідності до ст. 81 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
ЗАСУДИВ:
Визнати винним ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч.2,190 ч.2, 309 ч.1 КК України, і призначити покарання:
за ст.186 ч.2 КК України у виді 4(чотири) років позбавлення волі,
за ст. 190 ч.2 КК України у виді 2(два) років позбавлення волі,
за ст. 309 ч.1 КК України у виді 1(один) року позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_8 до відбуття 4(чотири) роки позбавлення волі.
Строк відбуття покарання рахувати з 02 лютого 2007 року, тобто з моменту затримання.
Речові докази: квитанцію (а.с.50) залишити в матеріалах кримінальної справи; мобільний телефон «Моторола - V360» залишити законному володільцю ОСОБА_3, а мобільний телефон «Соні Еріксон W810i» залишити законному володільцю ОСОБА_5, шприц з вмістом рідини коричневого кольору, який переданий на зберігання в камеру схову Луцького MB УМВС України згідно квитанції № 04298 (а.с.87) - знищити, шкіряне портмане та дві дисконтні картки повернути законному представнику ОСОБА_8 -ОСОБА_16 (а.с.36).
Судові витрати в сумі 520 (п'ятсот двадцять)гривень 15коп. за проведення судових експертиз стягнути з ОСОБА_8 в доход держави.
Запобіжний захід ОСОБА_8. до вступу вироку у законну силу залишити попередній - взяття під варту.
Апеляція на вирок може бути подана до Апеляційного суду Волинської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а ОСОБА_8 - в той ж строк з моменту отримання копії вироку, через Луцький міськрайонний суд.