Справа № 22-6537/2006 Головуючий у 1 інстанції Принцевська Н.М.
Категорія 43 Доповідач Звягінцева О.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С., суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І. при секретарі Таранець В.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Донецькобленерго" про відшкодування моральної шкоди і
встановив:
в апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 оспорює обгрунтованість рішення суду, яким відмовлено у задоволенні позову, і ставить питання про його оскасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову за неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просив про її задоволення, скасування судового рішення із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, а представник відповідача за довіреністю Ластовецький В.В. заперечував проти доводів скарги, просив її відхилити та залишити судове рішення без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
22.12.2005 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що 4.10.2002 р. він уклав договір на користування електричною енергією з відповідачем, який за даним договором зобов'язався поставляти йому електроенергію в необхідних об'ємах та з відповідним рівнем якості, а він повинен своєчасно сплачувати спожиту електроенергію.Він належним чином виконує свої обов'язки, у той час як відповідач порушує умови договору та чинне законодавство. Без попереднього повідомлення у вихідний день 9.07.2005 р. у відсутність його та членів його родини в його будинку було відключено електроенергію шляхом відрізання проводів. Енергопостачання його будинку було припинено до 21.07.2005 р. Після відключення було залишено записку про те, що відключення електроенергії відбулося у зв'язку з несплатою і йому потрібно з'явитися до енергонагляду з квитанціями про сплату за використану електроенергію для отримання дозволу на підключення. За фактом неправомірних дій 10.07.2005 р. він звернувся до правоохоронних органів Ленінського району м. Донецька, однак електроенергію до його будинку підключено не було. 11.07.2005 р. був надісланий лист Донецьким електричним мережам ВАТ "Донецькобленерго" з проханням доручити представнику енергопостачальника підписати двосторонній акт-претензію, однак представник не з'явився, ним був складений акт про відсутність електроенергії та надісланий відповідачеві 14.07.2005 p. 30.08.2005 р. на його звернення відповідач надіслав відповідь про те, що за його адресою існує два особистих рахунки на його ім'я та на ім'я ОСОБА_3 і електроенергію відключено за борги ОСОБА_3. Фактично електроенергія була відключена йому, оскільки він є власником будинку АДРЕСА_1, і незважаючи на 2 особистих рахунки, ввід від опори до будинку існує один, відрізавши кабель від будинку, відповідач припинив подачу електроенергії до його будинку. Вважає, що представники відповідача повинні були його повідомити про намір відключити електроенергію, розібратися в усіх обставинах справи, його не було повідомлено та проінформовано у встановленому порядку про відключення електроенергії. Оскільки строк позовної давності обмежується 3 роками і він скінчився, вважає, що у зв'язку з цим енергопостачальник не мав права відключати електроенергію, посилаючись на борги.
Через відсутність в його будинку електроенергії з 9.07.2005 р. до 212.07.2005 р. йому було спричинено моральну шкоду, для поновлення енергопостачання він змушений був сплатити штраф в. сумі 85 грн., неправомірними діями відповідача порушено його звичний режим відпочинку, він не мав можливості дивитися телевізор, слухати радіо, був позбавлений можливості користуватися комп'ютером, читати книги, не мав можливості належним чином організувати свою работу. Його родина була позбавлена можливості добре харчуватися через відключення холодильника, всі ці обставини викликали психічні хвилювання.
Тому він просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 5000 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 16 травня 2006 року у задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Всупереч доводів скарги суд першої інстанції повно, всебічно, об'єктивно дослідив обставини справи, встановленим фактам і доказам надав належну правову оцінку, застосувавши матеріальний закон, правильно вирішив спір. Висновки суду відповідають обставинам справи.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апеляційний суд вважає, що позивачем не доведено позовних вимог.
Судом встановлено, що 4.10.2002 р. між сторонами було укладено договір на користування електричною енергією із зазначенням адреси споживача: АДРЕСА_1 (а.с.7).
Згідно з договором дарування від 20.07.1992 р. ОСОБА_3 подарувала позивачеві 67/100 частин жилого будинку, розташованого за вказаною адресою (а.с.25).
Згідно з договором дарування від 3.07.1998 р. ОСОБА_4 подарувала позивачеві 33/100 частини цього ж домоволодіння (а.с. 30), з вказаного часу він став власником всього будинку.
За даними відповідача за станом на 30.08.2005 р. у Донецьких електричних мережах за адресою позивача (АДРЕСА_1) відкрито 2 особистих рахунки: НОМЕР_1 на ім'я позивача та НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_3, заяв про закриття останнього рахунку до енергопостачальника не надходило, сплата за спожиту електроенергію за цим рахунком не здійснювалось з грудня 1997 року.
Відповідно до п.7 Правил користування електричною енергією для
населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від
26.07.1999 р. № 1357 (далі -Правил), для споживання електроенергії новий
наймач (власник) квартири або іншого об'єкта повинен звернутися до
енергопостачальника для укладення договору про користування електричною
енергією.
Судом встановлено, що позивач своєчасно не повідомив відповідача про те, що з 1992 р. він став новим власником 66/100 частин домоволодіння, і лише 26.09.2005 р. звернувся до енергопостачальника з заявою, в якій повідомив його про те, що є власником всього домоволодіння, розташованого за вказаною адресою, і просив анулювати особовий рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_3 (а.с.21). Про це позивач не повідомив енергопостачальника і на момент укладення з ним договору на користування електричною енергією 4.10.2002 р.
Відповідно до вимог п. 9 Правил у квартирах або інших об'єктах споживача, розташованих за однією адресою, встановлюється один прилад обліку незалежно від кількості будівель. За наявності декількох наймачів (власників) квартир прилад обліку встановлюється для кожного з них.
Судом встановлено, що за особовим рахунком на ім'я ОСОБА_3 виник борг за спожиту електроенергію з 1997 p., коли власникам 67/100 частин домоволодіння за вказаною адресою вже був позивач.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 14.03.2005 р. було обгрунтовано попереджено ОСОБА_3 про відключення електричної енергії у зв'язку із заборгованістю з 3.08.1993 р. (а.с. 36) відповідно до вимог п. 27 Правил, якими передбачено, що у разі несплати за спожиту електричну енергію протягом 10 днів після терміну, зазначеного у договорі чи платіжному документі, та неотримання енергопостачальником повідомлення про оплату на 20-й день споживачу надсилається попередження про відключення електричної енергії. У разі несплати за спожиту електричну енергію на ЗО день після отримання споживачем попередження енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі.
За матеріалами справи припинення електропостачання будинку позивача мало місце в період часу з 9.07.2005 р. до 21.07.2005 р.
Оскільки відповідачеві не було відомо про те, що позивач є власником всього будинку, і не було можливості перевірити кількість приладів обліку електроенергії, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо правомірності дій відповідача з відключення споживача від електричної мережі.
Не встановлено факту спричинення моральної шкоди позивачеві. Власник будинку ОСОБА_1 сам порушив Правила користування електричною енергією для населення.
За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду, тому апеляційний суд вважає їх неспроможними.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої
інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального
законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав
для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни, судового рішення
немає.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п.1 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд,-
ухвалив:
апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 відхилити, рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 16 травня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.