Справа № 1-6/11

П О С Т А Н О В А

іменем               України

"07" квітня 2011 р.                                                             м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі:  головуючого судді     Пороховий     Г.  І.

               за участю секретаря   Попроцька     О. А.,

               прокурора                   Гаврилюк        М.М.

               адвоката                       ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець

          ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1  українця, громадянина України, освіта вища, одруженого,   працюючого САТ «Турбівське»,  судимий

-           в вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст.364, ч.2 ст.366 КК Україн

                                        В С Т А Н О В И В:

     Органами досудового слідства підсудний  ОСОБА_2   обвинувачується в тому що, перебуваючи на посаді сільського голови села Костянтинівка Липовецького району, являючись при цьому службовою особою органів місцевого самоврядування, усвідомлюючи неправомірний характер свого діяння, порушуючи вимоги Указу президента України № 720 від 08 серпня 1995 року, позбавив гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права на земельну частку (пай), шляхом виключення їх зі списку громадян, членів колективного сільськогосподарського підприємства «Богатир», що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю від 21 грудня 1995 року. Внаслідок вказаних незнаних дій, вищезгадані громадяни не отримали державних актів на право власності на землю, які видавались на початку 2002 року, чим спричинено шкоду їхнім майновим інтересам на загальну суму 143776,56 грн.

Крім того, органами досудового слідства підсудний  ОСОБА_2   обвинувачується в тому що  обіймаючи посаду сільського голови села Костянтинівка, зловживаючи своїм службовим становищем, підробив, шляхом внесення змін до списку пайовиків, який був підписаний разом з державним актом про право колективної власності на землю від 21.12.1995 року, ОСОБА_6 та затверджений 2.02.1996 року загальними зборами членів КСП «Богатир». Так, на сьогоднішній день додатком до державного акту від 21.12.1995 року, є список громадян членів колишнього КСП «Богатир», підписаний ОСОБА_2, який був обраний сільським головою у 1998 році, а тому не міг підписати згаданий список у 1995 році. В результаті вказаних неправомірних дій, гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, були виключені зі списку пайовиків, таким чином позбавлені права на земельну частку (пай), чим спричинено шкоду їхнім інтересам на загальну суму 143776,56 грн.

Допитаний у судовому засіданні підсудний  ОСОБА_2 свою вину у скоєнні злочинів не визнав, суду пояснив, що він працював сільським головою в селі  Костянтинівка Липовецького району з 1998 по 2006 рік. Розпаювання земель колишнього КСП «Богатир»відбувалось до того як він став сільським головою, тобто при його попередниці ОСОБА_6. Головою згаданого підприємства на той час був ОСОБА_8, який працював до 1996 року, а після нього головою став ОСОБА_9. Державний акт про право колективної власності на землю виданий КСП «Богатир»він не отримував і не підписував тому що він був виданий до початку його перебування на посаді сільського голови. Списки пайовиків були затверджені тоді коли був виданий зазначений державний акт. Додаток до акту, список пайовиків, були надруковані працівниками колишнього КСП «Богатир». В період коли він був сільським головою, списки пайовиків йому надав бувший голова КСП «Богатир» ОСОБА_9, в якому стояв його підпис і він також підписав даний список, проте в якому році це було не пам'ятає. Перед підписом він даний список не перевіряв. Чому він підписав список, який являється додатком до державного акту про право власності на землю виданий 21 грудня 1995 року, а сам акт підписаний не ним, пояснити не може, тому що не пам'ятає факту та обставин підписання списку. Будь яких підстав виключати з списку пайовиків громадян ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у нього не було, і списки не ним складені. На представленому йому списку пайовиків свій підпис він визнає, але ці списки складені  працівниками колишнього КСП «Богатир».

У судовому засіданні підсудний та його адвокат заявили клопотання про повернення справи на додаткове розслідування посилаючись на те, що  конституційні та процесуальні права підсудного були порушені з моменту порушення кримінальної справи, оскільки він тривалий час не знав про те, що проти нього була порушена кримінальна справа по факту зловживання службовим становищем та службового підроблення, тобто, за ознаками злочину, передбаченого ст. ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України, а також, своєчасно не надана копія постанови про порушення кримінальної справи. Ці обставини призвели до того, що разом з його юридичною необізнаністю та відсутністю захисника призвело до того, що він не зміг своєчасно скористатися своїм правом на захист та оскаржити постанову про порушення кримінальної справи в суді.           Крім того, в самій кримінальній справі та обвинувальному висновку зазначено, що він свою вину в скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 364 ч. 2, 366 ч. 2 КК України, визнав повністю. Як він  міг визнавати, коли не скоював злочини, які йому інкримінують. Адже розпаювання земель колишнього КСП «Богатир»села Костянтинівка, Липовецького району, Вінницької області відбувалося до того, як він став головою сільської ради, цього ж села. Розпаювання земель провадилось при його попередниці ОСОБА_6 а головою згаданого підприємства на той час був ОСОБА_8, який працював до 1996 року, а після нього став головою КСП ОСОБА_9. Також, державний акт про право колективної власності на землю виданий КСП «Богатир»він не підписував тому, що він був виданий ще до початку його перебування на посаді сільського голови. Списки пайовиків були затверджені тоді, коли був виданий вказаний акт. Тому він до вищеозначених дій не мав ніякого відношення. Таким чином, слідством не встановлено хто, як і де складав списки та як провадились загальні збори КСП «Богатир»на яких вони розглядались та приймались. Крім того, не допитано ряд людей, які безпосередньо мали відношення до складання списків, їх затвердження та і не встановлено хто ж насправді вносив в них зміни та з  яких підстав.          

Вислухавши думку прокурора, підсудного, та його захисника, ОСОБА_13 який представляє інтереси потерпілих, та заперечує проти дослідування справи, суд вважає, що слід задовольнити клопотання захисника підсудного адвоката ОСОБА_1 про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування з наступних підстав.                 

             Так  за  змістом  ст. 281 КПК повернення справи  на  додаткове  розслідування  зі  стадії судового розгляду можливе   як   за   клопотанням  учасників    процесу,  так   і  із  ініціативи   суду  через неповноту,    коли  ця неповнота   або  неправильність не може  бути   усунуто  в судовому  засіданні.  

              Згідно ст. 16-1  КПК  України  здійснення обвинувачення в суді покладається на прокурора.

                Захист  підсудного здійснює сам підсудний, його  захисник  або   законний   представник.  

               Суд,   залишаючись об'єктивним  і неупередженим,  має  створити  необхідні умови для виконання сторонами    їхніх процесуальних   обов'язків  та  здійснення наданих  їм  прав,  розглянути  кримінальну  справу  і постановити    відповідне рішення.

             Суди при розгляді кримінальних   справ   не   вправі   перебирати  на  себе  функції обвинувачення чи захисту.

              Відповідно до  п.8. ППВС  України   № 32  від 11.02.2005 р. «Про  практику  застосування судами України законодавства,  що  регулює повернення  кримінальних справ на  додаткове розслідування»  повернення  справи  на  додаткове  розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається  лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства.

          Досудове слідство визнається  неповним,  якщо  під  час  його провадження  всупереч  вимогам  статей  22 і 64 КПК  не були  досліджені  або  були  поверхово  чи  однобічно   досліджені   обставини,  які  мають  істотне значення для правильного вирішення    справи,  в тому числі не  витребувані  й  не   досліджені    речові та інші докази для підтвердження чи  спростування таких обставин;  тощо.   Неправильним   досудове   слідство   визнається  в  разі,  коли органами  досудового слідства  при  вчиненні  процесуальних  дій  і прийнятті  процесуальних  рішень  були    неправильно  застосовані або  безпідставно  не застосовані  норми  кримінально-процесуального  чи   кримінального  закону  і  без усунення цих порушень справа не  може  бути розглянута в суді.

             Суд вважає,  що  по  даній  справі  суттєвою  неповнотою є те, що  досудовим слідством  не  розкрита об’єктивна  сторона злочину передбаченого ч.2 ст. 364 КК України,   оскільки зловживання владою або службовим становищем утворюють склад злочину у випадках, коли воно вчинено з корисливих мотивів в супереч інтересам служби, та спричинило тяжкі наслідки.

Автори обвинувального висновку не навели переконливих доказів які б підтверджували, в чому полягає корисливий мотив підсудного, та що саме суперечить інтересам служби, адже за своєю посадовою інструкцією сільський голова зобов’язаний підписати списки пайовиків земельних паїв.

Стосовно обвинувачення за ч.2 ст.366 КК України  тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання та видача завідомо неправдивих документів.

В обвинувальному висновку відсутні будь які докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_2  вносив до списку завідомо неправдиві відомості, або складав завідомо неправдиві документи. Таких доказів не здобуто і в судовому засіданні, адже ні один із свідків не засвідчив, що саме ОСОБА_2 вніс зміни до списку громадян, членів колективного сільськогосподарського підприємства «Богатир», що є додатком до державного акту на право колективної власності на землю від 21 грудня 1995 року, адже списки складались  в підприємстві «Богатир»

Таким  чином, оскільки  досудовим  слідством   допущена  суттєва неповнота, яка  не  може  бути  усунута  в   ході  судового розгляду, в тому числі  і в порядку ст. 315-1  КПК  України,    бо це не є  перевірка фактичних даних,   проведення  повторних чи додаткових експертиз,  а необхідність   вчинення  ряду  нових процесуальних дій,  які  не  входять до  повноважень   суду,  а  зазначені обставини  мають істотне  значення для правильного  вирішення справи,  і   такі  можуть  бути  вчинені  лише  шляхом  процесуальних дій слідчого,  оскільки суд  не повинен  брати  на себе  обов’язок  органу  досудового  слідства,  то суд вважає  необхідним  повернути  дану справу  на  додаткове  розслідування  в  ході якого  слід встановити  дійсні обставини   по справі, та дати належну юридичну оцінку.

            Керуючись ст.281 КПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року № 2 Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування", суд ,-   

                                           П О С Т А Н О В И В :   

       Клопотання захисника підсудного адвоката ОСОБА_1  по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2  за ч.2 ст.364 та ч.2 ст.366 КК України, про направлення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування –задовольнити.  

     Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.2 ст.364 та ч.2 ст.366 КК України, повернути прокурору Липовецького району для організації проведення додаткового розслідування.  

     Запобіжний захід ОСОБА_2  залишити попередній –підписку про невиїзд.   

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через Липовецький районний суд протягом семи діб з дня її винесення.    

Суддя:Г. І. Пороховий