Справа № 22-6464/2006р. Категорія 19
Головуючий в 1 інстанції Переверзева Л.І. Доповідач Звягінцева О.М.
УХВАЛА
31 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С.
суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І.
при секретарі Таранець В.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1 та КП „Донелектроавтотранс" на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 27 квітня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до КП „Донелектроавтотранс" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди і
встановив:
в апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість рішення суду, яким її позов задоволено частково, і ставить питання про скасування рішення суду, ухвалення нового про задоволення її позову у повному обсязі за неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В апеляційній скарзі відповідач КП „Донелектроавтотранс" оспорює обгрунтованість рішення суду, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково, і ставить питання про його скасування, ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості непридбаної санаторно-курортної путівки у розмірі 2332 грн. і відмову у відшкодуванні моральної шкоди за неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, вважає, що шкоду стягнуто з невиновної особи.
В засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 підтримала доводи своєї скарги, просила про її задоволення, скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення її позову у повному обсязі, представник відповідача КП „Донелектроавтотранс" за довіреністю ОСОБА_2 також підтримала доводи своєї скарги, просила про її задоволення, скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості непридбаної санаторно-курортної путівки у розмірі 2332 грн. і відмову у відшкодуванні моральної шкоди.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
17.10.2003 р. позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначала, що 20.06.2003 р.вона їхала з роботи додому в тролейбусі 8 маршруту НОМЕР_1. В районі магазину „Комфорт" внаслідок різкого гальмування тролейбусу та маневру, виконаного водієм, вона і оточуючі її пасажири втратили рівновагу та почали падати. Внаслідок цієї події вона отримала перелам руки , її було госпіталізовано до обласної травматологічної лікарні, де було надану першу медичну допомогу, наклдено тимчасовий гіпс. Через отримання оскольчатого перелама руки зі зміщенням їй зробили операцію 3.07.2003 p., і до 24.07.2003 р. вона знаходилась на стацлікуванні, а з 25.07.2003 р. до 19.08.2003 р.-на амбулаторному лікванні, їй спричинено матеріальну шкоду. У зв'язку з тим, що вона до теперішнього часу позбавлена елементарних зручностей, обмежена в своїх діях, примушена проходити курс відновлювальної терапії і їй буде зроблено ще одну операцію з вилучення металевих штирів з кісточок ушкодженої руки з наступною реабілітацією, їй спричинено моральну шкоду.
Тому просила ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь у відшкодування матеріальної шкоди-1262,25 грн. і моральної шкоди-3000 грн.(а.с.2-3).
22.12.2003 р. позивачка уточнила свої вимоги, просила стягнути з відповідача на її користь у відшкодування матеріальної шкоди 1489,59 грн.
(а.с.41).
Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.
13.05.2004 р. позивачка уточнила свої вимоги, просила стягнути з відповідача на її користь у відшкодування моральної шкоди 10000 грн. (а.с.74).
15.07.2004 р. позивачка уточнила свої вимоги, просила стягнути з відповідача на її користь у відшкодування матеріальної шкоди -4169,54 грн.,з урахуванням вартості санаторно-курортної путівки-2000 грн., та у відшкодування моральної шкоди-10000 грн.
Ухвалою судді Ворошиловського районного суду м. Донецька від 1.04.2005 р. приятгнуто до участі в справі у якості 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог, водія тролейбуса ОСОБА_3.
2.06.2005 р. позивачка уточнила свої вимги, посила стягнути з відповідача на її користь у відшкодування матеріальної шкоди- 5236,06 грн. і моральної шкоди-10000 грн. (а.с. 163).
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 27 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з КП „Донелектроавтотранс" на її користь у відшкодування матеріальної шкоди 3609,70 грн. і моральної шкоди-3500 грн., в сього- 7109,70 коп.
Апеляційний суд вважає, що скарга позивачки не підлягає задоволенню, скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.450 ЦК України ( в редакції до 1.01.2004 р.) організації, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення, (транспортні організації та ін.), зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Судом встановлено, що 20.06.2003 р. в результаті різкого гальмування тролейбусу ЗІУ-9 НОМЕР_1 його пасажир -позивачка ОСОБА_1 отримала травму правої руки у вигляді закритого переламу кісток правого передпліччя зі зміщенням.
Всупереч доводів скарги відповідача каліцтво позивачкою було отримано у зв'язку з діяльністю транспортної організації-відповідача під час руху в тролейбусі, тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що саме відповідач повинен нести матеріальну відповідальність з приводу даної
ДТП.
З приводу травми, заподіяної позивачці джерелом підвищеної небезпеки, вона тривалий час знаходилась на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, вартість куплених нею ліків складає 777 грн. 70 коп. Тому судом обгрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивачки ці понесені нею витрати.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 1195 ЦК України юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому додаткові витрати, викликані необхідністю санаторно-курортного лікування, придбання ліків.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 1202 ЦК України стягнення додаткових витрат, передбачених ч. 1 ст. 1195 цього Кодексу, може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна ( придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).
Судом встановлено, що позивачка потребує санаторно-курортного лікування травматолого-ортопедичного профілю. Вартість путівки згідно з рахунком ДП "СКРЦ "Слов'янський курорт ЗАТ "УПО" складає 2832 грн. (а.с. 105,172).
Оскільки судом встановлено, що позивачка фактично витрат на придбання цієї путівки ще не понесла, а лише взяла рахунок, апеляційний суд вважає, що кошти на санаторно-курортне лікування в сумі 2832 грн. не підлягають стягненню на її користь, а підлягають стягненню з відповідача на рахунок вказаного лікувального закладу.
Відповідно до вимог ст. 440-1 ЦК України (в редакції до 1.01.2004р.) моральна шкода, заподіяна громадянину діяннями іншої особи, яка порушила його законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.
Апеляційний суд вважає, що всупереч доводів скарги відповідача суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 дійсно заподіяно моральну шкоду, оскільки вона зазнала каліцтва з вини відповідача, який не забезпечив небезпечного її перевезення.
При визначенні розміру моральної шкоди судом обгрунтовано враховано характер, тривалість, глибина моральних страждань позивачки. Тому довод
скарги позивачки щодо необхідності відшкодування моральної шкоди у більшому розмірі не можна визнати спроможним.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для скасування судового рішення немає.
Оскільки судом першої інстанції не вирішено питання щодо судових витрат, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 51 грн. в частині вимог майнового характеру та 8 грн. 50 коп. -в частині вимог немайнового характеру.
Оскільки судом першої інстанції зі сторін не стягнуто витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи, відповідно до вимог ст.81 ЦПК України ці витрати у розмірі 1 грн. 50 коп. підлягають стягненню з кожного з них на користь ДП „Судовий інформаційний Центр".
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п.1 ст. 314 ЦПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
апеляційну скаргу КП "Донелектроавтотранс" задовольнити частково, апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити, рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 27 квітня 2006 року залишити без зміни.
Стягнути з Комунального підприємства"Донелектроавтотранс" 2832 грн.-вартість санаторно-курортної путівки не на користь ОСОБА_1, а на розрахунковий рахунок ДП "СКРЦ "Слов'янський курорт ЗАТ "УПО" за наступними банківськими реквізитами ( р/р № 26003232537901, ДОФ АКБ „Укрсоцбанк" м. Донецька, МФО 334011 ЕДРПОУ 30708792).
Стягнути з КП "Донелектроавтотранс" на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. в частині вимог майнового характеру та 8 грн. 50 коп. -в частині вимог немайнового характеру.
Стягнути з КП "Донелектроавтотранс" та з ОСОБА_1 на користь ДП „Судовий інформаційний Центр" витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі по 1 грн.50 коп. з кожного з них (р/р № 26001014180002, ВАТ "Банк універсальний " м. Львів, код ЄДРПО 30045370, МФО 325707).
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.