Справа № 2-2891/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15 травня 2007 року                                       Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді -                      Костюкевича O.K.

при секретарі -                                Олексюк Т.В.,

з участю позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3, представника третьої особи - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд малолітнього громадянина України за кордон, -

встановив:

28.03.2007 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд малолітнього громадянина України за кордон.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що шлюб з відповідачем по справі розірвала 16.02.2007 року. Від даного шлюбу є малолітня дитина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначає, що дитина на даний час постійно проживає разом з нею в квартирі АДРЕСА_1 та повністю перебуває на її утриманні та вихованні. Крім того дитина згідно заключения ЛКК Луцької міської дитячої поліклініки від 06.02.2007 року та заключения ЛКК Волинського обласного медичного протитуберкульозного об'єднання за № 69 від 08.02.2007 року перебуває на диспансерному обліку у фтизіатра з приводу наявності інфекції туберкульозної палички та потребує профілактичного лікування та оздоровлення у санаторії з посиленим доглядом за дитиною.

Покликається на те, що на даний час є можливість виїзду до Італійської Республіки для оздоровлення дитини, де постійно проживає її мати ОСОБА_6. Проте відповідач по справі ОСОБА_3 як батько дитини, на грунті особистої неприязні та безпричинно відмовляється дати згоду на виїзд сина за кордон для лікування та відпочинку.

Просить суд дозволити виїзд за кордон до Італійської Республіки - малолітньої дитини - громадянина України ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за відсутності згоди батька ОСОБА_3.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 її представник ОСОБА_2 позовну заяву підтримали з підстав в ній зазначених. Просили суд її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав. Проти його задоволення заперечував.

Представник третьої особи ОСОБА_4 в судовому засіданні щодо задоволення позову не заперечувала.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони розірвали шлюб 16.02.2007 року, про що свідчить відповідне свідоцтво серії НОМЕР_1 від 16.02.2007 року (а.с.9).

2

Від даного шлюбу є малолітня дитина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить відповідне свідоцтво серії НОМЕР_2 від 03.06.2002 року (а.с.8).

З дослідженого в судовому засіданні акту обстеження житлово-побутових умов від 02.03.2007 року суд встановив, що малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з матір'ю в квартирі АДРЕСА_1 та повністю перебуває на її утриманні та вихованні. Крім того, як вбачається із заключения ЛКК Луцької міської дитячої поліклініки від 06.02.2007 року (а.с.11) та заключения ЛКК Волинського обласного медичного протитуберкульозного об'єднання за № 69 від 08.02.2007 року (а.с.12) малолітня дитина перебуває на диспансерному обліку у фтизіатра з приводу наявності інфекції туберкульозної палички.

З рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 22.03.2007 року за № 205-3 (а.с.П) вбачається, що останній затвердив висновок служби у справах неповнолітніх від 28.02.2007 року (а.с.16) про надання дозволу на виїзд за кордон малолітнього ОСОБА_5, 14.05.2007 року народження, за відсутності згоди батька, ОСОБА_3.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. У клопотанні зазначаються відомості про дитину, а також про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон (лише для дітей віком від 14 до 18 років).

За відсутності одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача про те, що виїзд дитини за кордон буде перешкодою у здійсненні ним батьківських прав, оскільки відповідачем не доведено, що позивач виїжджає за кордон з дитиною на постійне місце проживання до Італійської Республіки, так як позивач стверджує, що виїзд буде здійснений з метою оздоровлення дитини та буде носити тимчасовий характер.

Крім того, відповідач всупереч ст. 60 ЦПК України не представив суду доказів, які б спростовували пояснення позивача, а тому суд вважає за правильне позов задовольнити та дозволити виїзд за кордон до Італійської Республіки малолітньої дитини - громадянина України ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по справі.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 213-215 ЦПК України, ст. 4 Закону України „Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", суд,-

вирішив:

Позов задовольнити.

Дозволити виїзд за кордон до Італійської Республіки малолітньої дитини -громадянина України ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, за відсутності згоди батька ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 08 грн. (вісім гривень) 50 коп. (п'ятдесят копійок) сплаченого судового збору та 7 грн. (сім гривень) 50 коп. (п'ятдесят копійок) витрат на інформаційно технічне забезпечення судового розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

3

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.