Справа № 2-а-793/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

"21" березня 2011 р.                                                                                           м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді                                         Кривенка Д.  Т.

               за участю секретаря с/з                                                     Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Липовець     адміністративну справу за позовом  ОСОБА_2 до ІДПС ВДАІ м. Вінниці сержанта Бардецького В’ячеслава Валерійовича про скасування постанови АВ1 №030727 від 02.03.2011 року в справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

          09.03.2011 року до суду звернувся ОСОБА_2 із позовною заявою до ІДПС ВДАІ м. Вінниці сержанта Бардецького В’ячеслава Валерійовича про скасування постанови АВ1 №030727 від 02.03.2011 року в справі про адміністративне правопорушення.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що інспектором ДПС прийнято оскаржувану ним постанову та накладено адміністративне стягнення у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, недобросовісно, нерозсудливо, а також за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, а тому просить суд скасувати постанову АВ1 №030727 від 02.03.2011 року в справі про адміністративне правопорушення.

          В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з’явився, проте надав суду заяву про  розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання -  в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки немає перешкод для розгляду справи у даному судовому засіданні, у відповідності до ч.6 ст.128 КАС України, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні, у разі відсутності потреби заслухати свідка чи  експерта.

          Тому, за даних обставин, так як немає перешкод для розгляду справи у даному судовому засіданні, -  суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, і вважає можливим розглянути та вирішити її на підставі наявних у ній доказів.

Вивчивши та дослідивши усі зібрані по справі докази та давши їм оцінку в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2  підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно пункту 2 частини 1 статті 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Тобто, встановлені судом правовідносини за своїм предметом підсудні Липовецькому районному суду Вінницької області, як адміністративному суду, який є повноважним  у розгляді та вирішенні  даного спору.

          Судом встановлено, що 02 березня 2011 року  ІДПС ВДАІ м. Вінниці сержантом міліції Бердецьким В’ячеславом Валерійовичем було складено протокол про адміністративне правопорушення серія АВ1 №231407 відносно ОСОБА_2 за ч.2 ст.122 КУпАП, в зв’язку із тим, що 02.03.2011 року  гр. ОСОБА_2 об 11 годині 15 хвилин в місті Вінниця по вулиці  Соборній керуючи автомобілем „Чері” державний номерний знак НОМЕР_1 здійснив обгін в зоні дії пішохідного переходу, чим порушив п.14.6 (в) Правил дорожнього руху.

На підставі вищевказаного протоколу ІДПС ВДАІ м. Вінниці сержантом міліції Бердецьким В’ячеславом Валерійовичем 02.03.2011 року було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серія АВ1 №030727, якою  притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 430 гривень. Копія постанови вручена правопорушнику, про що свідчить підпис останнього у постанові.

          Встановлені судом правовідносини  регулюються нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення  та положеннями щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

           Зазначена постанова судом перевірялася на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки,  у відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, а саме: чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; з урахуванням прав особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.                                                                                                                                          Згідно із ст.. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.  Випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, передбачені ст.. 258 КУпАП.

Відповідно до Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС № 77 від 26.02.2009 року, за адміністративні   правопорушення,   передбачені  частинами першою - п'ятою  статті  121,  статтями  121-1,  121-2,  частинами першою,  другою статті 122,  частинами першою,  другою статті 123, статтею 125,  частиною першою статті 126, частинами першою, другою статті  127 та частинами третьою,  восьмою,  дев'ятою статті 133-1 КУпАП  працівники  Державтоінспекції  МВС,  які  мають спеціальні  звання,  відповідно до своїх функціональних обов'язків самостійно  виносять  постанови  в  справах  про   адміністративні правопорушення.

Дана норма дотримана суб’єктом владних повноважень.

За змістом ст. 251 КУпАП –доказом в справі про адміністративне правопорушення є будь які фактичні данні, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи. Такими доказами відповідно до вимог ст. 251 КУпАП є протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих,  свідків, висновок експерта, речові докази, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото -  і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоком про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серія  АВ1 №231407 від 02.03.2011 року, у графі „пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності по  суті правопорушення” –ОСОБА_2 не був згоден із протоколом, зазначив, що правил дорожнього руху він не порушував та просив розгляд справи відкласти та надати йому можливість скористатись правовою допомогою адвоката. Дані заперечення не були взяті до уваги працівником Державтоінспекції та винесено постанову за результатами розгляду даного протоколу про адміністративне правопорушення.

Дії працівника Державтоінспекції в даному випадку суперечать вимогам п.2.6.  Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх  справ України від 22.02.2001 року за № 185, де зазначено,  що коли особа, яка притягується до адміністративної відповідальності зробила заяву чи клопотання, посадова особа, яка розглядає протокол, виносить рішення про задоволення чи відхилення такої заяви  або клопотання, про що робиться відповідний запис у протоколі. Такий запис у протоколі про адміністративне правопорушення відсутній.

Крім того, в порушення  вимог п.4.2 Інструкції  з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, від 26.02.2009 року за №77, до протоколу не  долучено письмові пояснення свідка правопорушення  ОСОБА_5; всупереч вимогам ст.256 КУпАП не зазначено адреси свідка у протоколі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин протокол про адміністративне правопорушення, який оформлений з порушенням встановлених щодо нього вимог не може бути безперечним доказом вини  ОСОБА_2

Отже, із протоколу не вбачається вини ОСОБА_2, інших доказів, які входять до переліку зазначеного у ст. 251 КУпАП,   які свідчили б про те, що ОСОБА_2 дійсно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП не здобуто. Будь-які інші матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення - суду не надано і до постанови не доєднано. Дані, які стали підставою для притягнення до адміністративної відповідальності позивача – не зазначені та з постанови не випливають.

Відповідно  до  ч. 2 ст. 71 КАС  України  в  адміністративних  справах  про  протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб’єкта  владних  повноважень,  обов’язок  щодо  доказування    правомірності  свого  рішення, дії  чи  бездіяльності  покладається  на  відповідача  якщо  він  заперечує  проти  адміністративного  позову.

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 11.03.2011 року  відповідачеві –суб’єктові владних повноважень, відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 111 КАС України, було надана можливість  надати усі наявні у нього докази для підтвердження своїх заперечень проти позову, однак в строк установлений в ухвалі суду таких заперечень не надійшло, що дає підстави суду  вважати, що у відповідача відсутні будь-які докази на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_2.

Окрім наведеного, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без подання документів, які характеризують особу притягуваного, інших доказів по справі, - не тільки порушує права позивача, передбачені ст.268 КУпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано характер вчиненого правопорушення, особу притягуваного, матеріальний стан, ступінь його вини, не заслухані пояснення притягуваного по суті вчинення адміністративного правопорушення, не досліджені інші обставини, які слід враховувати при розгляді справи та призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст. 280 КУпАП. В порушення вимог ст.278 КУпАП, посадовою особою Державтоінспекції не надано належну оцінку протоколу про адміністративне правопорушення, який складений з порушенням  вимог Інструкції та взято його до уваги як належний доказ вини. За таких умов права позивача при такому розгляді справи грубо порушено, посадовою особою, яка винесла постанову, докази було оцінено всупереч ст.. 252 КУпАП.

Вказане свідчить про: нехтування принципами забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення, встановлених ст.. 7 КУпАП (Ніхто не  може  бути  підданий  заходу  впливу  в  зв'язку  з адміністративним  правопорушенням  інакше  як  на  підставах  і  в порядку, встановлених законом.     Провадження  в  справах  про  адміністративні  правопорушення здійснюється    на    основі   суворого   додержання   законності.    Застосування  уповноваженими  на  те  органами  і  посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться  в  межах  їх компетенції, у точній відповідності з законом.); про порушення під час  складання  документів суворого обліку та розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 прав останнього, передбачених ст. 268 КУпАП та самого процесуального порядку розгляду справи, що в кінцевому результаті призвело до винесення  постанови про адміністративне правопорушення, яка не відповідає встановленим вимогам чинного законодавства.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.24 Постанови «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»від 23.12.2005 р., - зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП . У ній,  зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

          Що ж до самого адміністративного правопорушення, то судом встановлено наступне.

          Відповідно  до  Закону  України «Про  дорожній  рух», єдиний  порядок   дорожнього  руху  на  всій  території  України   встановлюють  Правила  дорожнього  руху,  затверджені   постановою  КМУ  від 10.10.2001  року № 1306  зі  змінами  та  доповненнями.  Учасники  дорожнього  руху  зобов’язані  знати і  неухильно  виконувати  вимоги  цих  Правил.

Так, позивач притягнутий до відповідальності за порушення п.14.6 „в” Правил дорожнього руху, а саме: обгін заборонено ближче 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м –поза населеним пунктом.

Відповідно до п. 1.10 ПДР: «обгін —це випередження одного або кількох транспортних засобів, пов’язане з виїздом на смугу зустрічного руху».

          Як зазначив позивач у позовній заяві він не здійснював обгін в зоні пішохідного переходу, оскільки на смугу зустрічного руху не виїжджав і будь-яких транспортних засобів не випереджав, а лише в межах смуги в якій рухався — об’їхав легковий автомобіль, що стояв на дорозі з права біля тротуару. При цьому вказаний об’їзд був здійснений ним за 70-80 м. від пішохідного переходу, що підтверджується  поясненнями свідка  ОСОБА_5, який вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення.

          Разом з тим, позивачем додано до позовної заяви фотознімки місця  вчинення правопорушення, де чітко видно, що пішохідний перехід  по вул.. Соборній в м. Вінниці не позначений дорожньою розміткою, а дорожній знак 5.35.2 затулений від водіїв зеленими насадженнями, оскільки розміщений за деревом. При цьому дорожній знак 5.35.1 взагалі відсутній.

          Відповідно до п. 1.10 ПДР: «Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.35.1-5.37.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3…».

Згідно п. 10.1.1 ДСТУ 4100-2002  «Дорожні знаки повинні розташовуватись так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху…  При цьому вони не повинні бути затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо)».
          При позначенні пішохідного переходу по вул. Соборній, біля будинку №  22, зазначених вище вимог законодавства не дотримано, що прямо вбачається з фотознімків,  які додаються до позовної заяви. Внаслідок цих порушень названий пішохідний перехід є непомітним для водіїв, а отже й підстави для притягнення до адміністративної відповідальності відсутні.  

Дані обставини  відповідачем –суб’єктом владних повноважень не спростовані.          

Відповідно до ч. 1 ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, підпункт «в»пункту 14.6 ПДР ОСОБА_2 не було порушено, а отже у його діях відсутня подія та склад адміністративного правопорушення.

З огляду на це, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, коли пішохідний перехід по вул.. Соборній належним чином не позначений відповідною дорожньою розміткою та дорожніми знаками, як те передбачено у ПДР та ДСТУ, інспектор ДПС прийняв постанову в справі про адміністративне правопорушення та наклав на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для справи, недобросовісно, нерозсудливо, з порушенням його права на участь у процесі розгляду справи та прийняття рішення, а також за відсутності в діях ОСОБА_2 події та складу адміністративного правопорушення, суд вважає, що зазначену постанову слід визнати протиправною і скасувати.

          В силу викладеного, керуючись Інструкцією з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом МВС № 77 від 26.02.2009 року; Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх  справ України від 22.02.2001 року за № 185, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»від 23.12.2005 року; Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306 із наступними змінами;;  ст.ст. 6,10, 11, 17,18, 71, 128 ч.4, 159-163, 167, ч.2 ст.171-2 КАС України, ст.ст. 7, 9,  ч.1 ст.122, 251, 254, 258,  268 КУпАП, суд,                                                                      

                                                     П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

Позов  задовольнити.

          Визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серія АВ1 №030727 про притягнення до адміністративної  відповідальності  ОСОБА_2 та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 430 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

          Постанова остаточна,  оскарженню не підлягає.   

Суддя:Д. Т. Кривенко