Справа № 2-а-424/11

П О С Т А Н О В А

іменем               України

       "11" березня 2011 р.                                                                                                      м.Липовець

 Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Кривенко Д.Т. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України у Липовецькому районі Вінницької області про стягнення недоплаченої  щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

                                                  В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Липовецькому  районі Вінницької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, в якому просив визнати бездіяльність  відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком – протиправною, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі Вінницької області нарахувати і виплатити йому невиплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу з урахуванням проведених виплат та в подальшому нараховувати та виплачувати дану надбавку до пенсії.

Ухвалою суду від  "25" лютого 2011 р.  відкрито скорочене провадження у справі  відносно частини позовних вимог, починаючи з  24.08.2010   року, в іншій частині позовні вимоги залишено без розгляду. На виконання  вимог ч.3 ст.183-2 КАС України копію  даної ухвали було направлено відповідачеві, проте в установлений строк заперечення проти позову чи заяви про визнання позову відповідач до суду не надав.

За таких обставин, суд розглядає справу в порядку скороченого провадження у строки  встановлені п.2 ч.5 ст.183-2 КАС України.

Вивчивши та дослідивши матеріали адміністративної справи, суд прийшов до наступного.    

Судом встановлено, що позивач має статус «дитина війни».    

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже позивач має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п.41 Розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищенням у розмірі надбавки, встановлено для учасників війни. Ветерани війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів».    

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».    

Зрештою, спірні відносини з 22 травня 2008 року регулюються відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції закону, яка діяла з 01.01.2006 року. Тому,  відповідач був зобов’язаний нараховувати та виплачувати позивачеві підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції закону, яка діяла до 01.01.2006 року.    

Статею 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

             До позовної заяви додано  лист - відмову відповідача про необхідність застосування положень Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року про “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” для визначення розміру соціальної допомоги дітям війни , однак суд не бере її до уваги, оскільки визначений в постанові розмір допомоги суперечить положенням ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни”.    

Разом з тим, згідно  ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

У статті 22 Конституції України закріплено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження обсягу та  змісту існуючих прав та свобод;  конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

          При цьому , статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. А Законом України «Про соціальний  захист дітей війни»реалізовано таке  конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Варто вказати й на те, що Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2001 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Тому згідно з Положенням  про ПФУ -    на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, інших соціальних виплат.

       Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті  позивачеві щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме  на органи пенсійного фонду  за місцем проживання позивача.

        Судом встановлено, що виплата позивачеві Управлінням Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області підвищення до пенсії у розмірі, згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни», - не відбувалась, оскільки доплата здійснювалась починаючи з 01.01.2008 року відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», розмір якої є значно меншим від 30 % мінімальної пенсії за віком.

Однак, враховуючи, що норми Закону України № 2195 не змінені, залишаються діючими і підлягають до застосування, - позивач  має право на отримання соціальної допомоги саме у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з встановленого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами, суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а не вказана  постанова Кабінету Міністрів України, на яку посилається відповідач у своїй відмові, яка є підзаконним нормативним актом і не повинна була застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону, який має вищу юридичну силу.

Починаючи з 24.08.2010 року (в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права) розмір соціальної допомоги дітям війни, передбаченої Законом від 18.11.2004 року, залишався незмінним.

Отже, нарахування та виплата дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у вказаний вище період, - повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки положення статті 6 даного Закону не були обмежені у дії, тому є діючими і підлягають застосуванню, а вимоги позивача, що стосуються викладеного  -  задоволенню.  

          Крім цього, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Кечко проти України»зазначив: «… в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.»          

Відповідно ч. 7 ст.9 КАС України у поєднанні зі ст.ст.180, 181 СК України, за якими захист порушеного права дитини війни з дня звернення до суду до дня припинення такого права має здійснюватись аналогічно випадкам протиправної бездіяльності батьків у ненаданні законного утримання дитині, що  відповідає змісту  ч.3 ст.162 КАС України про право суду визначити спосіб гарантованого захисту прав людини і громадянина  від порушень зі сторони суб'єкта владних повноважень та повністю узгоджується із приписами ст.13 Конвенції щодо прав кожного на ефективний засіб юридичного захисту та практикою Європейського Суду з прав людини щодо необхідності завдяки такому засобу запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допускати подальшого існування таких умов.

Так як дітям війни Законом передбачено довічну щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка обмежена або скасована бути не може і є майном в розумінні ч.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як право домагання, а відповідачем вона у межах шестимісячного строку  виплачувалась та виплачується  не у повному розмірі замість 30% мінімальної пенсії за віком, в тому числі через чинність Постанови Уряду, наміру виконувати Закон відповідач не має, тому суд вважає, що вирішуючи питання про спосіб захисту порушених прав позивача, оскільки обраний ним спосіб є неефективним - обирає свій з метою повного захисту його прав.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 8, 21, 22, 46, 48, 64, ч. 2 ст. 19, ст. 152 Конституції України,  ст.ст. 1, 3,  6 Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 р. “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ч. 2 ст. 87 Закону України від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», Рішенням Конституційного Суду України  № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р.,  № 26-рп/2008 від 27.11.2008 р., Рішенням Європейського Судуз прав людини у справі “Кечко проти України”, ст.ст. 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 183-2 КАСУ суд,-    

                                                 П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України у Липовецькому районі Вінницької області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги допомоги дітям війни - задоволити частково.    

Визнати відмову Управління Пенсійного Фонду України у Липовецькому районі Вінницької області щодо ненарахування та невиплати  ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з  24.08.2010  року  –протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі Вінницької області перерахувати, нарахувати та щомісячно виплачувати  ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з  24.08.2010       року з урахуванням фактично отриманих сум по день припинення такого права.    

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03 грн. 40 коп. судових витрат.

Постанову допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження або після розгляду апеляційної скарги у випадку її  подання будь – якою зі сторін.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  може бути подана протягом  десяти  днів  з  дня  отримання  копії постанови до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Липовецький районний суд Вінницької області. Копія  апеляційної скарги одночасно  надсилається особою, яка її подає, до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Суддя