Справа № 2-206/11

                                                                         РІШЕННЯ

                                                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2011 року              Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

у складі:     головуючого судді                   БІЛЕЙ В.П.

                   при секретарі                            НІКІТЕНКОВОЇ К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати.

                                                              В С Т А Н О В И В:

           Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення несплаченої заробітної плати. Вимоги мотивовано тим, що позивачка перебуває в трудових відносинах з СПД ОСОБА_2, відповідно до укладеного ними трудового договору перебуває на  посаді торгового представника з окладом 1524 грн. 58 коп. Проте заробітна платня була її виплачена останній раз 15.02.2010 року за вересень 2009 року, тому просить стягнути з відповідача суму невиплаченої її заробітної плати за чотирнадцять місяців в сумі 21 000 грн.

           В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, та просили їх задовольнити  з наведених в позові підстав.

            Відповідач до судового засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с.40  ), про причини неявки не повідомив, з заявами та клопотаннями до суду не звертався. В попереднє судове засідання надіслав заперечення на позов, відповідно до яких вимоги не визнає, оскільки позивачка порушує умови трудового договору, та не виконує обов’язки щодо присутності на робочому місці. Зазначена нею сума середнього заробітку не відповідає дійсності, тому що ця сума є розрахунком за невикористану відпустку.  При таких обставинах, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача.

             Вислухавши доводи учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

              Судом встановлено, що сторонами 09.04.2005 року було укладено безстроковий трудовий договір,  зареєстрований 15.04.2005 року за № 2082 у Сімферопольському міському центрі зайнятості населення.

               Згідно зі ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.   

                Частиною 1 статті 94 КЗпП встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.     

Згідно зі статтею 20 Закону "Про оплату праці" оплата праці за контрактом визначається за угодою сторін на підставі чинного законодавства, умов колективного договору і пов'язана з виконанням умов контракту.     

              Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»  від 24 грудня 1999 року № 13,  при розгляді справ про оплату праці осіб, які працюють за трудовим договором, судам слід відмежовувати сферу державного регулювання оплати праці від сфери її договірного регулювання. Відповідно до п. 10 Пленуму, якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час  вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

Позивачка в обґрунтування своїх позовних вимог, не заперечуючи, що фактично с початку осені 2009 року, не виконує  трудові обов’язки,  зазначила, що  відповідач з 28.09.2009 року відсторонив її від роботи, повідомивши що вона звільнена, та до теперішнього часу не виплачує заробітну плату. Проте  будь –яких належних та допустимих доказів, відсторонення її  від виконання трудових обов’язків за ініціативою відповідача, ОСОБА_1 суду не надано. Натомість рішенням Євпаторійського міського суду від 14.06.2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до СПД ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, яке набрало законної сили 29.11.2010 року, встановлено, факти невиконання ОСОБА_1 своїх трудових обов’язків з початку осені 2009 року,  відсутність виконаних об’ємів робіт та відсутність нарахувань заробітної плати за цей період. Факту вимушеного прогулу судом не встановлено.  

Водночас, позивачкою не доведено належними та допустимими доказами факту виконання нею обов’язків торгового представника,  або факту її відсторонення від їх виконання за ініціативою відповідача.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.   

       На підставі ст.ст. 10,11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, у межах позовних вимог і на підставі доказів сторін.   

      Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.61 цього Кодексу.   

     Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.   

         Судом були надані рівні права  сторонам процесу щодо подання доказів,їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості.   

Проаналізував   обставини, встановлені за наданими належними та допустимими доказами,  суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог  ОСОБА_1

Повний текст рішення виготовлений 11.04.2011 року.

На підставі ст.ст. 3, 11-16 Цивільного Кодексу України, ст.ст.24,24-1,  46, 94 Кодексу законів про працю України, керуючись ст.10,11, 57-61, 88,209 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

                                                  В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 в задоволені позову до Суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати –відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку  до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної  скарг протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

                                СУДДЯ                                                         В.П.БІЛЕЙ