_{АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД}

ЗАКАРПАТСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа № 22-652 /2006 р                  Головуючий у І інстанції: Даруда І.А.

Доповідач : Павліченко С.В.

УХВАЛА Іменем України

28 липня 2006 року                                                                                                        м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого Павліченка С.В.

суддів: Кеміня М.П., Фазикош Г.В.

при секретарі Махмутова В.Ю.

з участю відповідача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Іршавської міської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна після смерті батька,

встановила:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 йдеться про скасування рішення Іршавського районного суду від 27 лютого 2006 року, яким задоволено позов ОСОБА_3 до Іршавської міської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна, будинку АДРЕСА_1 після смерті батька.

ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що ним оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України попереднє судове рішення щодо спірного будинку, яким визнано недійсним договір дapyвaння цьoro бyдинку ОСОБА_1 пoкiйним бaтькoм.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції при розгляді даної справи встановив, що на день смерті ОСОБА_4, попереднього власника будинку АДРЕСА_1 в ньому постійно проживали ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які є синами попереднього власника.

Заповіт на будинок попередній власник не залишив.

Договір дарування спірного будинку, за яким цей будинок ОСОБА_4 при житті подарував ОСОБА_1 визнаний недійсним рішенням Іршавського районного суду від 19 квітня 2005 року, яке набуло законної сили.

Жодні особи, після смерті власника будинку в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, або відмову від неї не зверталися.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Попередній власник будинку помер ІНФОРМАЦІЯ_1, то б то спадщина відкрилась до набуття чинності цивільним кодексом України в редакції 2003 року і була фактично прийнята сторонами під час дії ЦК України в редакції 1963 року.

Отже суд не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги ЦК України в редакції 2003 року, встановлені ч.З ст. 1268 чинного ЦК України.

Однак сторонами були виконані правила прийняття спадщини, встановлені на той час п. 1 ст. 549 ЦК Украни в редакції 1963 року., тоб то вони в. т. ч і позивач вступили у володіння спадковим майном.

Доводи апеляційної скарги, щодо касаційного оскарження рішення Іршавського районного суду від 19 квітня 2005 року не можна брати до  уваги, оскільки до скасування цього рішення, вони не мають правового значення для даної справи

Рішення суду першої інстанції, на підставі якого позивач та відповідач, як спадкоємці першої черги стали власниками 1\2 частини спадкового майна кожний, правильне по суті і справедливе, а тому відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України воно не може бути скасоване, що відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Іршавського районного суду від 27 лютого 2006 року залишити без змін.

Ухвала проголошена в порядку ст.218, 317 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її проголошення і відповідно до ст. 326,327 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.