Справа № 2-89/09

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2009 року м. Димитров

Димитровсьий міський суд Донецької області у складі:

головуючої - судді Перекупка І. Г.,

при секретарі Мутелиця Т.О.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Костенко В.О.,

представників третьої особи Величко С. В., Гребенюк Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області

справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства

«Красноармійськвугілля» про визнання акту форми Н -1 від 30 листопада 1993 року

недійсним та визнання довідки від 01 лютого 2008 року як первісної, по травмі

встановленій актом форми Н-1 № 30 від 28.12.2007 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Красноармійськвугілля» про визнання акту форми Н -1 від 30 листопада 1993 року недійсним та визнання довідки від 01 лютого 2008 року як первісної, по травмі встановленій актом форми Н-1 № 30 від 28.12.2007 року. У позовній заяві, судовому засіданні позивач в обгрунтування своїх вимог пояснив, що з 20 липня 1985 року по 22 вересня 1993 року він працював на шахта ім. А. Г. Стаханова в/о "Красноармійськвугілля", правонаступником якого є ДП "Красноармійськвугілля" ВП "Шахта "Стаханова" в якості гірничого робітника підземного 3-го розряду. 15 травня 1993 року він першу зміну, у зв’язку з ліквідацією аварії на вантажнії лебідки, похилої виробки третього повітряподоющого стовбуру, згідно розпорядження начальника дільниці ШТ-2 ОСОБА_5, він перевозив анкери з головного стовбуру шахти до третього повітряподающого стовбуру шахти за допомогою свого приватного мотоцикла з коляскою марки МТ-10. Близько о 12.00 годині після відвезення анкерів на необхідне місце і поверненні до головного стовбура шахти за іншими потрібними матеріалами (рамою), він був збитий невідомим йому водієм легкового автомобіля. Після аварії його було госпіталізовано до Димитровської міської лікарні з діагнозом - відкритий багатооскольчатий перелом обох кісток лівої голені з зміщенням обломків та обширним разможенням м’яких тканин з пошкодженням сосудисто-нервного пучка, некроз голені, ушиблена рана голови. З 05 травня 1993 року він проходив курс лікування у Димитровській центральній міській лікарні (далі Димитровська ЦМЛ) та 19 травня 1993 року в зв’язку з тяжкістю перелому та ускладненнями стану лівої ноги його було проведено ампутацію лівої голені на рівні середньої нижньої тритини бедра. 30 червня 1993 року в задовільному стані він був виписаний з травматологічного відділення на амбулаторне лікування до травматолога по місцю проживання. По даному ДТП було порушено кримінальну справу, яка на цей час закрита. У зв’язку з цим нещасним випадком шахтою було складено акт про нещасний випадок за формою Н-1, який мені було надано після одужання 30 листопада 1993 року службою охорони праці шахта «ім. А. Г. Стаханова» в/о "Красноармійськвугілля". При збиранні документів необхідних для видачі направлення на МСЕК для встановлення ступеню втрати працездатності позивачем було виявлено, що виданий акт форми Н-1 не відповідає вимогам,

передбаченим "Положенням про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві", затвердженого постановою Президії ВЦСПС и Держпроматомнагляду СРСР от 17 серпня 1989 року № 8-12, а саме у виданому акті не записані дата та рік його затвердження; акт немає порядкового номеру; у акті не заповнені графи: 11, 11.1, 15, 15.1; не записано діагноз травми; акт затверджено печаткою відділу кадрів; акт не підписано усьому членами комісії та не зареєстровано на шахті. У зв’язку з чим у травні 2007 року позивач звернувся до Димитовського міського суду з позовною заявою встановити факт нещасного випадку на виробництві, який трапився з ним 15 травня 1993 року та зобов’язати ДП «Красноармійськвугілля» ВП «Шахту «Стаханова» видати йому акт за формою Н-1. Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 21 листопада 2007 року суд зобов’язав ДП «Красноармійськвугілля» ВП «Шахту «Стаханова» скласти акт форми Н-1 по нещасному випадку, який трапився з позивачем 15 травня 1993 року при виконанні трудових обов’язків. Згідно цього рішення шахтою складено акт форми Н-1 № 30 від 28 грудня 2007 року. Але перший акт про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 без номеру виданий шахтою 30 жовтня 1993 року не було встановлено недійсним, на підставі чого Фонд вважає що факт нещасного випадку на виробництві встановлено 30 жовтня 1993 року та виплата одноразової допомоги повинна бути виплачена ВП «Шахта «Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля». Акт про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 без номеру виданий шахтою 30 жовтня 1993 року можливо вважати недійсним у зв’язку з тим що - цей акт не підписано членами комісії з розслідування причин нещасного випадку, а підписано директором шахти та скріплено печаткою відділу кадрів не зареєстровано на ВП«Шахту «Стаханова»; в акті не вказано причини нещасного випадку; в акті не вказано наслідки нещасного випадку (не вказано травму яку отримав позивач). Всі вище вказані підстави дають змогу припустити, що факт травми, яка трапилася з позивачем 15 травня 1993 року було встановлено на підставі рішення Димитровського міського суду Донецької області від 21 листопада 2007 року. До того часу, поки травму не було встановлено пов’язаною з виробництвом медико-соціальні експертизи, які проводили обстеження, встановлювали різні причини інвалідності наприклад МСЕК від 22.09.1993 року встановлено причину інвалідності - загальне захворювання, МСЕК від 27.07.1994 року встановлено причину інвалідності - трудове каліцтво; МСЕК від 27.02.1997 року встановлено причину інвалідності - трудове каліцтво; МСЕК від 19.05.1998 року встановлено причину інвалідності - трудове каліцтво; МСЕК від 17.03.1999 року встановлено причину інвалідності - трудове каліцтво; МСЕК від 25.04.2000 року встановлено причину інвалідності - трудове каліцтво. 01 лютого 2008 року міжрайонною травматологічною МСЕК позивачеві встановлено 60 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності по трудовому каліцтву та помилково вказано повторно, оскільки факт травми (трудового каліцтва), яка трапилася з позивачем 15 травня 1993 року було встановлено рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 21 листопада 2007 року. В дійсності МСЕК від 01 лютого 2008 року це первісна медико-соціальна експертиза, якою позивачеві було встановлено 60 % втрати професійної працездатності на підставі акту форми Н-1 № 30 від 28 грудня 2007 року.

У судовому засіданні представник відповідача позов визнав та пояснив суду, що необхідно визнати акт форми Н -1 від 30 листопада 1993 року недійсним та визнати довідку від 01 лютого 2008 року як первісну, по травмі встановленій актом форми Н-1 № 30 від 28.12.2007 року

Представник третьої особи - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Димитров Донецької області - позов не підтримало, як і не

підтримав позов представник Обласного центра медико-соціальної експертизи. Просили у позові відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, третіх осіб, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 20 липня 1985 року по 22 вересня 1993 року позивач працював на шахта ім. А. Г. Стаханова в/о "Красноармійськвугілля", правонаступником якого є ДП "Красноармійськвугілля" ВП "Шахта "Стаханова" в якості гірничого робітника підземного 3-го розряду. 15 травня 1993 року позивач працював в першу зміну, у зв’язку з ліквідацією аварії на вантажнії лебідки, похилої виробки третього повітряподоющого стовбуру. Згідно розпорядження начальника дільниці ШТ-2 ОСОБА_5, він перевозив анкери з головного стовбуру шахти до третього повітряподающого стовбуру шахти за допомогою свого приватного мотоцикла з коляскою марки МТ-10. Близько о 12.00 годині після відвезення анкерів на необхідне місце і поверненні до головного стовбура шахти за іншими потрібними матеріалами (рамою), він був збитий невідомим йому водієм легкового автомобіля. У зв’язку з цим нещасним випадком шахтою було складено акт про нещасний випадок за формою Н-1, який мені було надано після одужання 30 листопада 1993 року службою охорони праці шахта «ім. А. Г. Стаханова» в/о "Красноармійськвугілля".

При огляді було встановлено, що акт форми Н-1 не відповідає вимогам, передбаченим "Положенням про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві", затвердженого постановою Президії ВЦСПС и Держпроматомнагляду СРСР от 17 серпня 1989 року № 8-12, а саме у виданому акті не записані дата та рік його затвердження; акт немає порядкового номеру; у акті не заповнені графи: 11, 11.1, 15, 15.1; не записано діагноз травми; акт затверджено печаткою відділу кадрів; акт не підписано усьому членами комісії та не зареєстровано на шахті, (а. с. 6-7)

Згідно рішення Димитовського міського суду від 21 листопада 2007 року, суд зобов’язав ДП «Красноармійськвугілля» ВП «Шахту «Стаханова» скласти акт форми Н-1 по нещасному випадку, який трапився з позивачем 15 травня 1993 року при виконанні трудових обов’язків. Згідно цього рішення шахтою складено акт форми Н-1 № 30 від 28 грудня 2007 року. (а. с. )

Судом встановлено, що до того часу, поки травму не було встановлено пов’язаною з виробництвом медико-соціальні експертизи, які проводили обстеження, встановлювали різні причини інвалідності. Так, МСЕК від 22.09.1993 року встановлено причину інвалідності - загальне захворювання, МСЕК від 27.07.1994 року встановлено причину інвалідності - трудове каліцтво; МСЕК від 27.02.1997 року встановлено причину інвалідності - трудове каліцтво; МСЕК’від 19.05.1998 року встановлено причину інвалідності - трудове каліцтво; МСЕК від 17.03.1999 року встановлено причину інвалідності - трудове каліцтво; МСЕК від 25.04.2000 року встановлено причину інвалідності - трудове каліцтво. 01 лютого 2008 року міжрайонною травматологічною МСЕК позивачеві встановлено 60 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності по трудовому каліцтву, (а. с. )

Відповідно до ст. 171 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен провадити розслідування і вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві у відповідності з порядком, встановленим урядом України.

Згідно за п.п.1.2 Положення нещасними випадками, пов’язаними з роботою на виробництві, що надають право на складання акту за формою Н-1, визнаються випадки, що трапилися з робітником під час виконання ним трудових обов’язків як на території підприємства, так і в іншому місці роботи протягом робочого часу, у тому числі і на транспортному засобі, і призвели до втрати працівником працездатності не

менш як на один день або до необхідності переведення його на іншу роботу на один день чи більше.

Згідно за п.2.2 Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого постановою Президії ВЦСПС Держкомітету СРСР по над зору за безпечним веденням робіт у промисловості та атомній енергетиці № 8-12 від 17.08.1989 року (далі Положення), яке діяло під час виникнення правовідносин, усі нещасні випадки, оформлені актом форми Н-1, реєструються на підприємстві у журналі.

Пунктом 4 „Положення про медико-соціальну експертизу" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 року N 83 перераховано причини інвалідності, а саме: загальне захворювання, трудове каліцтво, професійне захворювання, інвалідність з дитинства; для військовослужбовців— поранення, контузія, каліцтво, одержані при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов’язків військової служби, чи захворювання, пов’язане з перебуванням на фронті, або каліцтво, одержане внаслідок нещасного випадку, не пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби, чи захворювання, не пов’язане з перебуванням на фронті, а в спеціально передбачених законодавством випадках — захворювання, одержане при виконанні обов’язків військової служби.

Дослідивши надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з позивачем ОСОБА_1. 15.05.1993 року трапився нещасний випадок при виконанні ним трудових обов’язків, а саме: о 12.00 годині 15.05.1993 року, виконуючи розпорядження начальника дільниці ШТ-2 шахти ім. О. Г. Стаханова ОСОБА_5. щодо перевезення кріплення для лебідки, яке миттєво було необхідно у зв’язку з ліквідацією аварії на вантажній лебідки похилої виробки третього повітряподаючого стовбуру, ОСОБА_1., повертаючись на своєму мотоциклі з третього повітряподаючого стовбуру до головного стовбура шахти за рештою матеріалів, на технологічній дорозі шахти на повороті був збитий невідомим легковим автомобілем, наслідком чого був травмований в області лівої ноги. Тобто, судом достовірно встановлено, що з позивачем трапився нещасний випадок у робочий час при виконанні ним трудових обов’язків. Після нещасного випадку ОСОБА_1. відразу потрапив до лікарні, де знаходився понад місяць, і після лікування звільнився з роботи за інвалідністю.

Про нещасний випадок, який стався з позивачем, було відомо певному колу осіб, поставлено до відома керівництво шахти, навіть було складено акт за формою Н-1, але даних щодо його реєстрації судом не встановлено. Тому нещасний випадок, що трапився 15.05.1993 року з позивачем повинен розцінюватися як виробничий і відповідач зобов’язаний видати позивачеві акт за формою Н-1 -

Крім того, у зв’язку з тим, що на підставі рішення" Димитовського міського суду від 21 листопада 2007 року, суд зобов’язав ДП «Красноармійськвугілля» ВП «Шахту «Стаханова» скласти акт форми Н-1 по нещасному випадку, який трапився з позивачем 15 травня 1993 року при виконанні трудових обов’язків і згідно цього рішення шахтою складено акт форми Н-1 № 30 від 28 грудня 2007 року, суд вважає визнати акт форми Н -1 від 30 листопада 1993 року недійсним та визнати довідку від 01 лютого 2008 року як первісну, по травмі встановленій актом форми Н-1 № 30 від 28 грудня 2007 року.

В силу ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати, що полягають у сплаті судового збору у сумі 8 грн. 50 коп. та 7, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі ст. 171 КЗпП України, ст. 25 Закона України «Про охорону праці», Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві, затвердженого постановою Президії ВЦСПС Держкомітету СРСР по над зору за

безпечним веденням робіт у промисловості та атомній енергетиці № 8-12 від 17.08.1989 року, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до державного підприємства «Красноармійськвугілля» про визнання акту форми Н -1 від 30 листопада 1993 року недійсним та визнання довідки від 01 лютого 2008 року як первісної, по травмі встановленій актом форми Н-1 № 30 від 28.12.2007 року задовольнити.

Визнати акту форми Н -1 від 30 листопада 1993 року недійсним та визнати довідки від 01 лютого 2008 року як первісну, по травмі встановленій актом форми Н-1 № 30 від 28.12.2007 року.

Стягнути з державного підприємства "Красноармійськвугілля" на користь держави судовий збір у сумі 8 грн. 50 коп. та на користь територіального управління Державної судової адміністрації Украіни в Донецькій області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 7 грн. 50 коп.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.