2а-121/11           

 ПОСТАНОВА

25 лютого 2011 року Кіровський  районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді                                     - Васіной Л.А.,

при секретареві                                          - Макаренко Н.В.,

позивача                                                     - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до ІДПС БДПС ВДАЇ по обслуговуванню м. Дніпропетровська Тимченко Олексія Миколайовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тими обставинами, що постановою серії АА №638518 від 18.10.2010 р. на неї було накладено стягнення у вигляді 425 (чотириста двадцять п’ять) гривень за порушення п.16.2 ПДР України згідно з ч.2 ст.122 КУпАП, а саме за те, що вона 18.10.2010 року о 09-30 год. на пр. Карла Маркса, в м. Дніпропетровську, здійснила поворот на вул.Шмідта та не надала дорогу пішоходам які переходили проїзну частину..

Посилається на те, що постанова повинна відповідати вимогам ст.ст. 283, 284 КУпАП, а саме у ній необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводом.  

Крім того вважає, що всі факти зазначені у постанові підтверджується лише інспектором ДПС, таким чином ці факти є недоведеними.

Вважає зазначену  постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.                      

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача до суду не з’явився, надав заяву із проханням розглядати справу без його участі, проти позовних вимог заперечував.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що постановою серії АА №638518 від 18.10.2010  р. на неї було накладено стягнення у вигляді 425 (чотириста двадцять п’ять) гривень за порушення п.16.2 ПДР України згідно з ч.2 ст.122 КУпАП.

У ст.254 КУпАП зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення складається в разі його вчинення, але оскільки адміністративного правопорушення не було  не зафіксовано належним чином, як того вимагає чинне законодавство, з урахуванням допущених порушень під час складання протоколу, він не може бути належним доказом вини позивача, і за таких обставин відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не могло бути розпочато у зв’язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Крім того постанова повинна відповідати вимогам ст.ст. 283, 284 КУпАП, а саме у ній необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводом.  

Вважає зазначену  постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.      

У судове засідання відповідач не з’явився, звернувся із заявою про розгляд зазначеної справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь –які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова) особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.   

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.   

Відповідачем, не з'ясовано всіх обставин відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, не подано до суду жодних заперечень проти адміністративного позову, тому спростувати пояснення позивача немає можливості, так як відповідач не надав будь-яких доказів, що спростовують пояснення  позивача, а тому будь які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на  користь водія.

Також, незважаючи на заперечення  позивачем своєї вини на місці події, про що й ним зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, інспектор, маючи перед прийняттям постанови, скласти протокол про адміністративне правопорушення, в якому позивач заперечував проти правопорушення, суб’єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати свідчення позивача, однак, таких доказів постанова та протокол не містять, при цьому, відповідачем навіть не було вжито заходів для встановлення свідків, які б могли підтвердити обставини викладені у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення, хоча, об’єктивно, останній мав таку можливість з урахуванням місця та часу даної події.   

Таким чином, доказів, окрім постанови, дані якої не можуть бути достатніми для встановлення факту скоєння адміністративного правопорушення  позивачем, а тому не з’ясованими та не доведеними є факти, які б могли свідчити про наявність складу правопорушення в діях позивача, про що зазначено відповідачем в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про адміністративне правопорушення.

Так, судом  не встановлено яким чином давав оцінку та досліджував докази інспектор, на підставі яких прийшов до висновку і виніс постанову  по справі про адміністративне правопорушення та піддав позивача адміністративному стягненню  за здійснено ним правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, відсутність якого без поважних причин дає суду підстави вважати, що відповідач не бажає підтверджувати свої дії у відкритому судовому засіданні, а тому суд вирішує справу на основі наявних у справі доказів.            

Суд вважає, що відповідачем не проведено всебічного, повного та об’єктивного дослідження та зібрання фактичних даних по справі, а тому, враховуючи вищевикладені обставини та порушення допущені відповідачем при винесенні постанови,  суд дійшов висновку про обґрунтованість твердження позивача про безпідставність винесеної відносно нього постанови і накладення адміністративного стягнення в зв’язку із недоведеністю його вини та відсутністю складу зазначено в постанові адміністративного правопорушення.   

        За таких обставин, суд вважає, що в діях позивача відсутні подія і склад правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі –закриттю.

Керуючись ст.ст.14-1, 247 ч.1п.1 КУпАП, ст.ст.161-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІДПС БДПС ВДАЇ по обслуговуванню м. Дніпропетровська Тимченко Олексія Миколайовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити у повному обсязі.

Постанову ІДПС БДПС ВДАЇ по обслуговуванню м. Дніпропетровська Тимченко Олексія Миколайовича серія АА №638518 від 18.10.2010 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.2 ст.122  КУпАП –скасувати.

Провадження у адміністративній справі –закрити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

   Суддя                                                                                               Л.А.Васіна