Справа № 417/1598/21

Провадження № 2/417/61/22

РІШЕННЯ

Іменем україни

"08" лютого 2022 р. с. Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Логвіненка Т.Г.

при секретарі Білянській О.В.,

розглянувши в судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Марківської селищної ради про встановлення факту родинних відносин, про визнання права на завершення процедури приватизації в порядку спадкування за законом та здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права на завершення приватизації, отримання на своє ім`я правовстановлюючого документу та проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, мотивуючи свої вимоги тим, що після смерті його дядька по материнській лінії, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Крейдяне Марківського району Луганської області. Відповідно до вимог ст.ст. 1223, 1235 ЦК України він є єдиним спадкоємцем за заповітом майна (земельної ділянки) померлого спадкодавця ОСОБА_2 , спадщину прийняв та 12.08.2020 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом НОН 238298, видане державним нотаріусом Марківської державної нотаріальної контори Ченакалом О.Є., зареєстровано в реєстрі за № 890, спадкова справа № 53/2020. Крім того, він є і єдиним спадкоємцем по закону майна, що належало померлому ОСОБА_2 . Нещодавно йому стало відомо, що за життя в 2016 році нині померлий дядько розпочав та не встиг завершити процес приватизації земельної ділянки загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4422586600:18:002:0016, розташованої за межами населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Ліснополянській сільській раді Марківського району Луганської області (нині - Марківської селищної ради), так як не зареєстрував у встановленому порядку своє право власності на неї, а тому просить суд встановити факт родинних відносин між ним та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як між племінником та дядьком оскільки втрачено свідоцтво про народження ОСОБА_2 та визнати за ним в порядку спадкування за законом право на завершення приватизації, отримання на своє ім`я правовстановлюючого документа на дану земельну ділянку.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, надали заяви у яких просили суд розглянути справу у їх відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву у якій просить суд розгляд справи проводити у його відсутність.

В силу положень ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши позовну заяву та дослідивши письмові докази по справі, надходить до наступних висновків

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14.02.2020 р. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.10).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.08.2020року НОН 238298, видане державним нотаріусом Марківської державної нотаріальної контори Ченакалом О.Є., зареєстровано в реєстрі за № 890, спадкова справа № 53/2020 (а.с.13) та копії спадкової справи до майна померлого ОСОБА_2 (а.с.50-77) ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за заповітом майна (земельної ділянки) померлого спадкодавця ОСОБА_2 , спадщину прийняв та 12.08.2020 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 13.12.2016 р. № 1131-сг було надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2.0000 га у власність для ведення особистого селянського господарства (01.03), розташованої за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру, враховується в Ліснополянській сільській раді Марківського району Луганської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, угіддя - рілля (а.с.17 зворот).

23.02.2017 р. на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 , розробленого інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_3 , земельну ділянку було зареєстровано в Державному земельному кадастрі та присвоєний кадастровий номер 4422586600:18:002:0016 (а.с.119-32).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 22.08.2017 р. № 635-сг було затверджено вищезазначений Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 та надано йому у приватну власність земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 4422586600:18:002:0016) для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, угіддя-рілля, розташовану за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Ліснополянській сільській раді Марківського району Луганської області. Крім того, відповідно до п.п. 3.1 п.3 Наказу ГУ Держгеокадастру у Луганській області № 635-сг від 22.08.2017 р. гр. ОСОБА_2 було зобов`язано приступити до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, погодження з суміжними власниками або землекористувачами та здійснення державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.18).

Факт родинних відносин підтверджується співпадінням родового прізвища дядька ОСОБА_1 та його матері - « ОСОБА_4 », їх «по-батькові» - « ОСОБА_5 », « ОСОБА_6 », що доводить їх походження від одного батька - ОСОБА_6 . Зазначена обставина підтверджується наступними документами: свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 14.02.2020 р., (а.с.10), свідоцтвом про смерть ОСОБА_7 серії НОМЕР_2 від 19.01.2009 р., (а.с.11), свідоцтвом про народження ОСОБА_8 серії НОМЕР_3 від 13.05.1958 р. (а.с.8), свідоцтвом про одруження НОМЕР_4 від 17.02.1973 р. (а.с.9), свідоцтвом про народження ОСОБА_9 серії НОМЕР_5 від 25.03.1977 р. (а.с.7).

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною З ст.12 ЦПК України.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.

Згідно із статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статті 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Не підлягають задоволенню позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації (Лист спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013, № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Аналіз наведеної норми свідчить, що у разі, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку, а якщо приватизація земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України не завершена й право на її завершення.

Верховний Суд в Постанові від 21 березня 2018 року по справі № 623/633/17, провадження № 61-6243 св. 18 зазначив, що: «Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На підставі абзацу 2 пункту 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139- V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абзац 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-V1). Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третя статті 116 Земельного Кодексу України).»

Згідно п.7 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

У відповідності до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За життя в 2016 році, померлий ОСОБА_2 розпочав та не встиг завершити процес приватизації земельної ділянки загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4422586600:18:002:0016, розташованої за межами населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Ліснополянській сільській раді Марківського району Луганської області (нині - Марківської селищної ради), так як не зареєстрував у встановленому порядку своє право власності на неї. Єдиним спадкоємцем померлого спадкодавця ОСОБА_2 являється ОСОБА_1 , тому з метою захисту спадкових прав позивача, суд задовольняє позов в цій частині.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд, зокрема, розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Як вбачається з роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд може встановлювати й факти, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Згідно з листом Верховного суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» факт родинних відносин між фізичними особами встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника: право на спадщину, право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.

З урахуванням встановлених обставин, дослідивши усі докази в їх сукупності, суд вважає, що заява ОСОБА_1 в частині встановлення факту родинних відносин підлягає задоволенню у повному обсязі, так як обставини, на які посилається позивач, знайшли підтвердження в ході судового розгляду та судом достеменно встановлено, що померлий ОСОБА_2 дійсно рідним дядьком ОСОБА_1 , а тому позов цій частині підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 1216, 1223, 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 2, 10, 12, 13, 82, 89, 141, 200, 206, 263 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Марківської селищної ради про встановлення факту родинних відносин, про визнання права на завершення процедури приватизації в порядку спадкування за законом та здійснення державної реєстрації права власності на земельну ділянку - задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець смт. Петрівка Станично-Луганського району Луганської області, є рідним племінником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с.Бондарне Марківського району Луганської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право на завершення приватизації земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4422586600:18:002:0016, розташованої за межами населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Ліснополянській сільській раді Марківського району Луганської області (нині Марківської селищної ради Луганської області) та право на здійснення реєстрації права власності з отриманням Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на вказану земельну ділянку на ім`я ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті дядька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржено через Марківський районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 08 лютого 2022 року та проголошено його вступну та резолютивну частини.

Повний текст виготовлено 15.02.2022.

Суддя Т.Г.Логвіненко