Справа №  22а-1524  

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

23 березня 2011 року                                                                                        м. Хмельницький

                                      Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах

                                     Апеляційного суду Хмельницької області

          в складі : головуючого –судді Харчука В.М.

   суддів: Кізюн О.Ю., Переверзєвої Н.І.

   при секретарі  Жищинській І.М.

розглянула    у    відкритому    судовому    засіданні   справу   № 22а –1524   за   апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду  України в Білогірському районі на рішення Білогірського районного суду від 27 серпня 2010 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до управління Пенсійного фонду  України в Білогірському районі про стягнення підвищення до пенсії як дитям війни.

Заслухавши доповідача,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,

                                                              в с т а н о в и л а:

В обґрунтування вимог позивачі  вказували, що вони відноситься до категорії дітей війни та відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” кожен із них має право на щомісячне підвищення до пенсії за віком в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак відповідач не проводить їм такої виплати в повному розмірі. Тому просили зобов’язати управління Пенсійного фонду  України в Білогірському районі провести нарахування та виплату кожному із них підвищення до пенсії згідно із Законом.

Рішенням Білогірського районного суду від 27 серпня 2010 року ухвалено зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі здійснити перерахунок пенсії з врахуванням підвищення, як дітям війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 з 12 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 липня 2010 року,  ОСОБА_10 - з 12 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 травня 2010 року, ОСОБА_4 - з 12 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 27 серпня 2010 року.

В своїй апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати з підстав порушення норм матеріального права та ухвалити нове рішення , яким відмовити позивачам в позові.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України апеляційний суд залишає  апеляційну скаргу без

________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції –Герасимчук Н.П.                                    Справа №22а - 1524

Доповідач –Кізюн О.Ю.                                                                                  Категорія № 10.3.1

задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (у редакції

від 18.11.2004 року, чинній у 2009 –2010 роках) дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Частина друга статті 3 цього Закону  передбачає, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

          Вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд правильно встановив та виходив з  того, що кожен із позивачів відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний статус дітей війни” має статус дитини війни, а тому в силу ст. 6 цього ж Закону отримувана ними пенсія підлягає підвищенню на 30% мінімальної пенсії за віком.  

При цьому суд підставно послався на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року 6-рп/2007 про визнання неконституційними положень п.12 ст.71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, згідно яких зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України „Про соціальний статус дітей війни”, та на рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. 10-рп/2008, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України  зміни щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни, внесені підпунктом 2 пунктом 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” від 28.12.2007 року № 107-ІУ.

З огляду на те, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції  України Закони та інші правові акти або їх окремі положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, суд обґрунтовано зобов’язав відповідача виплатити позивачам підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Оскільки в 2009 році та на 2010 рік в законодавчому порядку не встановлювалося  обмежень щодо зменшення відповідної соціальної виплати, тому суд  правомірно задовольнив позовні вимоги позивачів  про зобов’язання відповідача провести нарахування та щомісячну виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за увесь 2009 рік та за відповідні місяці 2010 року в межах заявлених кожним із позивачів вимог.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування наведених вище доплат до пенсії дітям війни на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Та обставина, що діючим законодавством не визначено механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на законність судового рішення не може впливати, оскільки вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої передбачено частиною 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Тому на думку колегії суддів, положення частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування  зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України  „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

                                                  у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду  України в Білогірському районі залишити без задоволення.

          Рішення Білогірського районного суду від 27 серпня 2010 року залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України з розгляду протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: підпис

Судді:  підписи

Копія відповідає оригіналу:   Суддя                                                     О.Ю. Кізюн