Справа № 2-286\11\0121

РІШЕННЯ

Іменем України

23 березня 2011 року  Феодосійський міський суд  Автономної Республіки Крим в складі: головуючого судді Лошакової Т.А.

при секретарі Шилової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Феодосії справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання право власності на частку спільного майна подружжя,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання право власності на частку спільного майна подружжя, мотивуючи його тим, що з 20.08.1999р. складалася в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7. У період шлюбу вони придбали за договором купівлі-продажу від 28.01.01р. квартиру АДРЕСА_1. 19.11.2004 року шлюб між ними розірваний. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер. Після його смерті відкрилася спадщина. В інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 вона звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Також з заявою звернулися інші спадкоємці. Оскільки квартира придбана у період шлюбу, колишній чоловік не оскаржував її право на цю квартиру, але помер, вважає необхідним визнати за нею право власності на 1\2 частку вказаної квартири АДРЕСА_1, яка є сумісною власністю подружжя.

У судовому засіданні представники позивачки ОСОБА_1, які діють на підставі довіреності, позовні вимоги підтримали, пояснивши, що після розірвання шлюбу по рішенню суду від 19.11.04р. колишні подружжя продовжували підтримувати відносини, разом утримували сина, про якого ОСОБА_7 піклувався. Вони часто зустрічалися, разом приїжджали на відпочинок в свою квартиру. Придбане у період шлюбу майно вони не ділили, в тому числі, й квартиру. Колишній чоловік не оскаржував право дружини на цю квартиру і після розірвання шлюбу.  У зв'язку із хворобою колишнього чоловіка позивачка продовжувала управляти  їхньою загальною  квартирою, з  2004 року здавала її  за договором наймання   військовослужбовцеві   в/ч  НОМЕР_1 капітанові  III рангу ОСОБА_10 з   родиною . У зв'язку з їхньою спільною домовленістю про продаж квартири, ОСОБА_11 дала нотаріально оформлену згоду на її відчуження, з  домовленістю про наступну виплату їй вартості її 1/2 частки  даної квартири. У зв'язку з погіршенням стану   здоров'я,   ОСОБА_12   з  31.08.07р. перебував  на лікуванні в госпіталі МВС Свердловської обл. Позивачка надавала йому допомогу. По виписці з госпіталю, вона його забрала під свою відповідальність, тому що його діти від попередніх шлюбів  відмовилися його  забирати, також як і відмовилися здійснювати за ним догляд  і допомагати йому. Здійснювати за колишнім чоловіком далі догляд , вона не мала можливості, тому що в неї троє  малолітніх дітей. Вважають, що позивачка має право на 1\2 частку спільного майна подружжя у виді квартири АДРЕСА_1. Вона не пропустила строк звернення до суду за захистом свого порушеного права, оскільки при житті колишнього чоловіка її право на частку спільного майна не порушувалося, а коли спадкоємці почали претендувати на все майно померлого, це право було порушено.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представники, яки діють на підставі довіреності, у судовому засіданні позов не визнали, пояснивши, що відповідачка також брала участь у купівлі квартири АДРЕСА_1, оскільки передала сину кошти, які одержала від продажу автомашини. ОСОБА_7 складався у шлюбі з ОСОБА_1. У придбаної квартири вони не проживали, приїжджали на відпочинок. Після розірвання шлюбу, коли син побажав продати квартиру, позивачка не заперечувала. Однак продати квартиру він не встиг, тому, що помер. Але ОСОБА_7 віддав своїй колишній дружині гроші за 1\2 частку квартири. На теперішній час вона утримує цю квартиру за власні кошти. Вважають, що позивачка пропустила трирічний строк позовної давності, тому втратила право на подружжя майно.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у судове засідання не з’явилися, представили письмові заперечення проти позову, в яких пояснили, що після розірвання шлюбу між їхнім батьком і ОСОБА_1 були розбіжності із приводу продажу квартири. Їхній батько віддав частину грошей ОСОБА_1, оформивши в нотаріуса угоду ОСОБА_1 на продаж квартири. Підписавши згоду ОСОБА_1 підтвердила, що не претендує на частку квартири, тому що вже одержала цю частку в грошовому еквіваленті (ар.с. 69).

Вислухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9, дослідивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

20 серпня 1999 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 зареєстрований шлюб по актовому записі № 519  в відділу РАЦС Чкаловського району м. Єкатеринбург (ар.с. 15).

У період шлюбу сторонами придбана квартира АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_7, що підтверджується договором купівлі-продажу від 28.11.2001 року, зареєстрованому приватним нотаріусом Феодосійського міського нотаріального округу по реєстру № 8658 (ар.с. 19), яка є спільною сумісною власністю подружжя.

21 серпня 2006 року по актовому запису № 524 ВРАЦС Ленінського району м. Єкатеринбурга Свердловської області зареєстровано розірвання шлюбу між  ОСОБА_7 та ОСОБА_1 на підставі судового рішення від 19 листопада 2004 року (ар.с. 20).

Питання про поділ майна, що є об’єктом права сумісної власності подружжя не вирішувався.

Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснили, що у середині літа 2008 року робили ремонт у квартирі на АДРЕСА_1, яка належала померлому ОСОБА_1.

Свідок  ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що після розірвання шлюбу саме її брат ОСОБА_7 розпоряджався квартирою.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_12 помер, що підтверджується актовим записам № 37 від 29.07.2008 року виконкому Насипнівської сільської ради м. Феодосії (ар.с. 21).

Після смерт і ОСОБА_12 відкрилася спадщина, з заявами про прийняття спадщини звернулися всі відповідачі, а також позивачка в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, про що свідчить спадкова справа № 1257\2008 року (ар.с. 34-44).

Крім того, ОСОБА_1 14.11.2008 року звернулася до нотаріальної контори з заявою про те, що претендує на частку у спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, як колишня дружина померлого ОСОБА_12 (ар.с. 40).

Згідно ст. ст. 60, 70  СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині й чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вони мають право на поділ майна, незалежно від розірвання шлюбу. У випадку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини й чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У відповідності до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Стаття 72 СК України передбачає, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Позиція відповідачки заснована на тому, що позивачка мала право на частку у спільному майні подружжя, але  пропустила встановлений трирічний строк позовної давності.

У судовому засіданні встановлено, що шлюб між позивачкою та ОСОБА_7 розірваний на підставі судового рішення від 19.11.2004р. по актовому запису № 524 від 21.08.2006р.

Стаття 25 Сімейного кодексу РФ, яка визначає момент припинення шлюбу  при його розірванні, містить положення: ш люб , що розривається в органах запису актів громадянського стану, припиняється від дня державної реєстрації розірвання шлюбу  в книзі реєстрації актів громадянського стану, а при розірванні шлюбу  в суді - від дня вступу рішення  суду в законну чинність .

Тобто шлюб між подружжями розірваний 19.11.2004 року.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтуванні вимог про те, що незважаючи на розірвання шлюбу, вони з колишнім чоловіком продовжували підтримувати стосунки, розпоряджалися спільною квартирою, позивачка посилається на свою згоду про продаж квартири, яку вона дала ОСОБА_7, але угода купівлі-продажу не відбулася, а також на те, що після хвороби ОСОБА_7 саме вона узяла на себе відповідальність за нього.

Дійсно, 30.03.2006 року ОСОБА_1 дала нотаріальну згоду колишньому чоловіку ОСОБА_7 продати придбане за час шлюбу житлове приміщення – квартиру АДРЕСА_1 (ар.с. 27).

Твердження представників відповідачки ОСОБА_2 про те, що позивачка одержала грошову компенсацію за належну їй частку квартири, не підтверджені відповідними письмовими доказами.

З медичної документації вбачається, що після лікування ОСОБА_7 позивачка дала згоду на виписку хворого до дому під її відповідальність.

Ці обставини свідчать про те, що після розірвання шлюбу між колишніми подружжями існували добрі стосунки, тому позивачка була впевнена у тому, що питання про спільну квартиру буде вирішено між ними на умовах рівності.

Після смерті ОСОБА_12, коли відкрилася спадщина, та інші за законом придбали право на спадкування, для позивачки виникла обставина, що реально свідчила про порушення її права на спільну сумісну власність.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачка не пропустила трирічний строк позовної давності, тому її вимоги підлягають задоволенню.

  Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 57, 60, 68, 70, 72 Сімейного кодексу України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частку квартири АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 сплачений судовій збір у сумі по 30 грн. 20 коп. (тридцять грн. 20 коп.) з кожного, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі по 6 грн. (шість грн.) з кожного.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів із дня проголошення через Феодосійський міський суд у порядку ст. 294 ЦПК України.

Суддя: підпис

Копія вірна: суддя –

Секретар -